Александра Ганноверська та Кумберлендська (), повне ім'я Александра Луїза Марія Ольга Єлизавета Тереза Віра Ганноверська та Кумберлендська (, 29 вересня 1882 — 30 серпня 1963) — остання велика герцогиня Мекленбург-Шверіну, до шлюбу британська принцеса з Ганноверської династії, донька кронпринца Ганноверу та герцога Кумберленду й Тевіотдейлу Ернста Августа II та данської принцеси Тіри, дружина великого герцога Мекленбург-Шверіну Фрідріха Франца IV.

Біографія Александра народилась 29 вересня 1882 року у Гмундені в замку Орт, який належав ерцгерцогу Йоганну Сальватору Австрійському. Була третьою дитиною та другою донькою в родині кронпринца Ганноверу Ернста Августа II та його дружини Тіри Данської. Мала старшого брата Георга Вільгельма та сестру Марію Луїзу. Згодом у неї з'явилися двоє молодших братів та сестра. Їхній дід з материнського боку Крістіан IX в той час був королем Данії.

Мешкала родина на віллі Редтенбахер у Гмундені, куди Ганноверське сімейство переїхало після анексії королівства Пруссією у 1866 році. Також мали квартиру у Відні. Жили на кошти, які король Георг V, дід Александри, встиг у свій час розмістити в банках Англії. Батько, який близько товаришував з імператором Францом Йосифом I, носив титул кронпринца Ганноверу, однак фактично був титулярним королем та мав власний невеликий двір (до 200 осіб).

У 1886 році родина переселилася до новозбудованого Кумберлендського замку.Кумберлендський замок Історія Кумберлендського замку Батько був домосідом, займався вивченням давного мистецтва та полюбляв бавитися з дітьми. Матір, данська принцеса за народженням, зрідка відвідувала сімейні зібрання данської родини у Фреденсборгу в Копенгагені та періодично брала малечу разом із собою. Кілька разів їх у Гмундені навідувала російська імператриця Марія Федорівна, частим гостем був імператор Франц Йосиф I. Загалом мешкало сімейство досить усамітнено. У 1892 році їхнє фінансове становище покращилося, коли Ернст Август отримав відсотки Вельфського фонду, який складався з конфіскованих активів королівства Ганновер.Федорченко В. І.  Дім Романових. Енциклопедія біографій. ОЛМА Медіа Групп, 2003. 382 стор. — стор. 247

Александра з сестрами мали великий посаг та були відомі як дуже вродливі дівчата. Вона стала першою кандидатурою на шлюб із кронпринцом Німецької імперії Вільгельмом, однак рішуче відмовила юнаку.Стаття у «The New York Times» від 10 червня 1904 року Зрештою, в 21-річному віці взяла шлюб із 22-річним великим герцогом Мекленбург-Шверінським Фрідріхом Францом IV. Церемонія пройшла 7 червня 1904 року в Гмундені.На її весіллі кронпринц Вільгельм познайомився з молодшою сестрою нареченого, Цецилією, яка за рік стала його дружиною. Оселилась пара у Шверінському замку. Літньою резиденцією був палац Людвігслюст.

Александра виконувала представницькі обов'язки та займалася благодійністю. За п'ять років після весілля завагітніла та у квітні 1910 року народила сина. Всього у подружжя було п'ятеро дітей

У грудні 1912 році у Шверінському палаці сталася пожежа, внаслідок якої було зруйновано близько третини будівлі.Шверінський замок Були знищені головні сходи та відомий Золотий зал, втрачені численні витвори мистецтва.Стаття «Der Goldene Saal — das Prachtstück des Schlosses» у газеті «Schweriner Volkszeitung» від 19 грудня 2013 року Збитки складали 750 000 доларів.

У лютому 1918 року Фрідріх Франц став також регентом Великого герцогства Мекленбург-Штреліцького. Був головою мекленбурзьких герцогств до Листопадової революції.Після повалення монархії родина виїхала до Данії, королем якої був кузен Александри Крістіан X, а королевою-консортом — сестра Фрідріха Франца Александріна. Два роки сімейство провело у їхній літній резиденції Сорґенфрі. Майно великого герцога в Німеччині було націоналізоване. У 1919 році, як компенсацію, їм повернули мисливський будинок Гельбензанде, і родина вернулася до Німеччини. У 1921 році вони перебралися до палацу Людвігслюст, де мешкали майже до закінчення Другої світової війни. Також їм належав Віліградський замок.Віліградський замок У вересні 1932 року вони запросили жіночу частину Мекленбурзького автомобільного клубу відвідати Гельбензанде. У гості прибули 28 дам на 12 автівках.Automobilklub von Deutschland (Hrsg.): Allgemeine Automobil-Zeitung. Band 32. Verlag Delius-Klasing, Berlin 1932, стор. 20, стор. 59.

У 1945 році сімейство мало втікати до Фленсбургу від радянської армії. Там у листопаді 1945 року Фрідріх Франц IV помер. Александра надалі мешкала у Глюксбурзькому замку поблизу Фленсбурга. Її другий син, проголошений головою династії, мав намір впорядкувати справи із палацом Людвігслюст, однак потрапив у радянський полон і повернувся додому лише після втручання Конрада Аденауера, в кінці 1953 року.

Померла 30 серпня 1963 року у Глюксбурзькому замку. Похована поруч із чоловіком на Мекленбурзькій стороні Нового цвинтаря Глюксбургу.Новий цвинтар Глюксбургу

Родина Чоловік — Фрідріх Франц IV, великий герцог Мекленбург-Шверінський.

Діти: Фрідріх Франц (1910—2001) — унтерштурмфюрер СС, був морганатично одружений із Карін Елізабет фон Шапер, дітей не мав; Крістіан Луї (1912—1996) — титулярний великий герцог Мекленбург-Шверіну у 1945—2001 роках, був одружений з принцесою Барбарою Прусською, мав двох доньок; Ольга (1916—1917) — прожила півтора місяця; Тіра (1919—1981) — одружена не була, дітей не мала; Анастасія (1923—1979) — дружина принца Фрідріха Фердинанда Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзького, мала четверо доньок. Генеалогія

Примітки

Література Alison Weir: Britain's Royal Family: A Complete Genealogy. The Bodley Head, London, 1999. Bernd Kasten: Der letzte Großherzog — Friedrich Franz IV. von Mecklenburg-Schwerin (1882—1945). In: Mecklenburgische Jahrbücher. Band 122, 2007, стор. 253–285. Harald Jenner: Innere Mission und Diakonie in Mecklenburg, Band 1, Wittig 1998, стор. 122.

Посилання Ганноверська династія Профіль на Genealogics.org Профіль на Thepeerage.com Генеалогія Александри Ганноверської та Кумберлендської Генеалогія Фрідріха Франца IV