Законодавство Канади про пропаганду ненависті включає в себе положення Кримінального кодексу, положення Закону «Про права людини» та інших федеральних законів, а також законодавчі положення в кожній з десяти провінцій і трьох територій Канади. Кримінальний кодекс забороняє «пропаганду ненависті» (hate propaganda). Канадський закон «Про права людини» забороняє дискримінацію за різними ознаками. Законодавство в провінціях і територіях забороняє дискримінацію за тими ж підставами, що і канадський закон «Про права людини» у тих питаннях, які відносяться до провінційної або територіальної юрисдикції, таких як зайнятість і житло.

Конституційні акти Конституційні акти Канади включають в себе Канадську хартію прав і свобод.http://laws.justice.gc.ca/en/const/1.html Розділ 2 Хартії гарантує кожній людині, між іншим, свободу совісті і віросповідання, свободу думки, переконань, точки зору та її вираження, включаючи свободу преси та інших засобів масової інформації. Розділ 1 вказує, що свободи можуть бути частково піддані «тільки таким розумним обмеженням, передбаченим законодавством, які можуть бути повністю виправдані у вільному та демократичному суспільстві».

Кримінальний Кодекс Статті 318, 319 та 320 Кримінального кодексу Канади прямо забороняють пропаганду ненависті. «Пропаганда ненависті» (hate propaganda) означає «будь-яку письмову, знакову або видиму дію, яка підтримує або заохочує геноцид, або ж комунікацію, яка підпадає під дію статті 319.»

Стаття 318 передбачає позбавлення волі на строк до п'яти років для тих, хто пропагує геноцид. Кодекс визначає геноцид як знищення «ідентифікованої групи». Кодекс визначає «ідентифіковану групу» як «будь-яку частину населення, відмінну за кольором шкіри, расою, релігією, етнічним походженням або сексуальною орієнтацією, гендерною ідентичністю або виразом, або ж розумовою або фізичною інвалідністю».

Стаття 319 (1) передбачає покарання від штрафу до позбавлення волі на строк до двох років для тих, хто, виступаючи з заявами в будь-якому громадському місці, розпалює ненависть у відношенні якої-небудь конкретної групи, якщо і оскільки такі дії можуть призвести до порушення миру. Стаття 319 (2) передбачає покарання від штрафу до позбавлення волі на строк до двох років для тих, хто, виступаючи з заявами, іншими ніж у приватній бесіді, навмисне пропагує ненависть стосовно якої-небудь конкретної групи.

Згідно зі статтею 319 (2), обвинувачений не винен: (a) якщо він доведе, що заяви відповідали істині; (b) якщо людина сумлінно висловлювала або намагалася виразити за допомогою аргументів свою думку на релігійну тему або думку, що ґрунтується на вірі в релігійний текст; (c) якщо заяви були актуальні для будь-якої тематики, що становить суспільний інтерес, обговорення якої було в суспільних інтересах, і якщо на розумних підставах мовець був упевнений в правильності того, що він говорив; або (d) якщо він сумлінно мав намір вказати, з метою їх видалення, на явища, які викликали або мали намір викликати почуття ненависті по відношенню до ідентифікованої групи в Канаді.

Розділ 320 дозволяє судді винести рішення про конфіскацію публікацій, які очевидно є пропагандою ненависті.

Прецеденти в рамках Кримінального кодексу Під час кампанії перед федеральними виборами 2008 року, Девід Попеску, багаторічний кандидат у місті Садбері, відповідаючи на питання в старшій школі, заявив: «гомосексуали мають бути страчені». Згодом він був звинувачений в умисній пропаганді ненависті, і заявив на суді, що його погляди узгоджуються з Біблією. Апеляційний суд Онтаріо визнав Попеску винним і засудив його до 18 місяців умовно. Попеску знову опинився під слідством у 2015 році у зв'язку з його передвиборними брошурами, які містили подібні заяви про гей-громаду. Однак ці пізніше звинувачення були зняті.

У 2007 році в Монреалі неонацист Жан-Себастіян Пресо (Presseault) визнав себе винним у навмисній пропаганді ненависті до чорношкірих і євреїв на своєму сайті в порушення ст. 319 КК Канади. Квебекський суддя Мартен Воклер засудив його до шести місяців тюремного ув'язнення замість громадських робіт, на що сподівався захист. Суддя назвав заяви Пресо «мерзенними, злими і огидними». Суддя також вказав у вердикті на те, що Пресо мав на тілі більше двадцяти татуювань, у тому числі кілька символів Ку-Клукс-Клану та нацистські символи: «шкода, яку він завдав своєму власному тілу, з метою залишити незабутнє свідоцтво своїх переконань, явно показує, що він має невирішені проблеми і переповнений расистськими почуттями і ненавистю», — заявив Воклер. Суддя також нагадав про колишні судимості Пресо за насильницькі злочини і прийшов до висновку, що безпека суспільства буде поставлена під загрозу, якщо дозволити обвинуваченому відбувати громадські роботи.«Montreal man jailed for racist website», Montreal Gazette, 24 January 2007. Wayback Machine

У 2003 році в Саскачевані прокуратура звинуватила Девіда Ехінаку (Ahenakew) в умисному розпалюванні ненависті у висловлюваннях про євреїв в інтерв'ю репортеру. 2005 року провінційний суд засудив Ехінаку і оштрафував його на $1000. У 2008 році Генеральний прокурор провінції Саскачеван знову подав справу на розгляд суду після того, як вирок було скасовано за апеляцією. 23 лютого 2009 року суддя Уілфред Такер провінційного суду Саскачевану заявив, що виступ Ехінаку був «огидним, мерзенним, і не відповідає дійсності», проте не являє собою «пропаганди ненависті».

По справі Канада (Комісія з прав людини) проти Тейлора, 3 S. С. R. 892—902, Верховний Суд заявив, що пропаганда ненависті означає будь-який вираз, що «має метою або спрямований на поширення екстремальних почуттів засудження і ворожнечі відносно якої-небудь расової чи релігійної групи». Більшістю всього в 4 проти 3 Верховний Суд Канади підтвердив конституційність статті 319 у справі R. V. Keegstra 3 S. С. R. 697.

Канадський закон «Про права людини» Стаття 3 канадського закону «Про права людини» забороняє дискримінацію за ознакою «раси, національного чи етнічного походження, кольору шкіри, релігії, віку, статі, сексуальної орієнтації, громадянського стану, сімейного становища, інвалідності і судимості, за яку людина була помилувана». Стаття 13 Закону «Про права людини» була скасована 26 червня 2013. Стаття 54 втратила сенс у зв'язку з тим, що її колишній сенс повністю покриває стаття 53. Канадська комісія з прав людини відповідає за впровадження Канадського закону «Про права людини».

Прецеденти в рамках Закону «Про права людини» По справі Уорман проти Лемір, 2009 CHRT 26, суддя Атанасіос Д. Хаджис постановив, що право відповідача на свободу думки, переконань, думки і висловлювання не повинно бути порушено через с. 13(1). На цих підставах суддя не покарав відповідача за спірну публікацію в Інтернеті.

По справі Уорман проти Північного Альянсу, 2009 CHRT 10, суддя Едуард Петер Люстіг постановив, що сайт відповідача містив порушення ст. 13(1), тому що на сайті були поміщені спірні висловлювання про циган, євреїв, мусульман, гомосексуалів, чорношкірих, арабів, та інших групах. Суддя виніс ухвалу відповідно до ст. 54(1)(а) з тим, щоб спірний сайт, який до того моменту вже був неактивний, не був відновлений.

По справі Чопра проти Міністерства охорони здоров'я Канади, 2008 CHRT 39, суддя П'єр Дешан визнав, що Шив Чопра, мікробіолог у Міністерстві охорони здоров'я Канади, мав право на відшкодування шкоди до $4 000 від Міністерства охорони здоров'я Канади за образи і втрати у заробітній платі, разом з відсотками. Суддею було встановлено, що Чопра був підданий дискримінаційним зауваженням, був відсторонений від посади в помсту за колишню скаргу в комісію з прав людини, а його кандидатура не була розглянута, коли виникла тимчасова вакансія на посаду начальника його відділу.

У грудні 2007 року Канадський Ісламський Конгрес подав скаргу про розпалювання ненависті з боку журналу Maclean's. Суть скарги полягала в тому, що Maclean's опублікував серію статей (колумніст Марк Стейн), які образили мусульман. Конгрес подав скаргу в Канадську комісію з прав людини, в Трибунал з прав людини Британської Колумбії і Комісію з прав людини Онтаріо.Human rights complaints against Maclean's magazine Онтарійська комісія з прав людини відхилила скаргу на підставі того, що вона не перебувала в її юрисдикції. Суд з прав людини провінції Британська Колумбія відхилив скаргу 10 жовтня 2008 року. Канадська Комісія з прав людини відхилила скаргу 26 червня 2008 року.

По справі Уорман проти Вінницького, 2006 CHRT 20, суддя Карен А. Йенсен встановила, що відповідач розмістив повідомлення в Інтернеті, які були «порочними і нелюдськими». Суддя зобов'язав відповідача припинити свою дискримінаційну практику і виплатити штраф у розмірі $6000.

По справі Цитрон проти Цюнделя TD 1/02 (2002/01/18) суд встановив, що відповідач Ернст Цюндель поширював теорії таємної єврейської змови. Відповідач опублікував свої теорії в Інтернеті. Суд визнав, що тон публікацій, граничне очорнення і паплюження євреїв з боку відповідача порушували ст. 13(1). Суд зобов'язав відповідача припинити свою дискримінаційну практику.

Провінції та території У всіх провінціях і територіях Канади є власне законодавство з прав людини, а також комісії з прав людини, відповідальні за нагляд за їх дотриманням, за винятком Британської Колумбії, де існує відповідний суд (трибунал), а не комісія. Як правило, законодавство забороняє дискримінацію за відсутності законної підстави —на підставі раси, кольору шкіри, походження, місця походження, релігії, віросповідання, політичних переконань, сімейного стану, ситуації в сім'ї, фізичної або психічної інвалідності, статі, сексуальної орієнтації, віку, а також судимості, за яку потерпілий був помилуваний (далі — «загальні підстави»). Як правило, законодавство забороняє дискримінацію по щонайменше п'яти контекстах: розміщення, працевлаштування, придбання житла, членство в спілках та асоціаціях, і публікації. Контекст публікацій безпосередньо пов'язаний з питанням про пропаганду ненависті. Провінційні та територіальні акти про захист прав людини, як правило, містять положення, аналогічні нижченаведеним (стаття 12 Закону Острова принца Едуарда):

(1) жодна особа не може публікувати, поширювати і передавати в ефір або допускати до публікації, виставляти або поширювати на землі або в приміщенні, або в газеті або шляхом радіо — або телемовлення станції або з допомогою будь-яких інших засобів, будь-яке повідомлення, знак, символ, їх похідні або інші засоби інформації, які містять дискримінацію або намір дискримінувати будь-яку особу або клас осіб. (2) ніщо в цьому розділі не повинно заважати вільному вираженню думок з будь-якого питання в усній або письмовій формі.

Людина, яка вважає, що її права, гарантовані провінційним або територіальним законом, були порушені, може звернутися зі скаргою в Комісію з прав людини. Як правило, комісія приймає скаргу і, якщо вона належить до юрисдикції комісії, комісія розслідує справу. Комісія може запропонувати позивачу і відповідачу свої послуги для врегулювання, або винести питання на розгляд третьої особи. На практиці, багато скарг були успішно вирішені за допомогою посередництва.

Відмінності між провінціями і територіями проявляються в повноваженнях, наданих арбітру і в розмірі відшкодування неустойки. Всі арбітри мають повноваження примусити відповідача припинити порушення законодавства з прав людини, а також не здійснювати подібну діяльність починаючи з дня заборони. Всі арбітри мають повноваження вимагати від відповідача компенсувати позивачу будь-які збитки, завдані відповідачем внаслідок порушення відповідного закону. Деякі судді мають повноваження вимагати від відповідача відшкодувати «моральну шкоду» заявнику, або ж сплатити штраф за умисну дію або вчинок з необережності.

Альберта