Хоакін Бальдомеро Фернандес-Еспартеро Альварес де Торо, 1-й принц Бергарський (; 27 жовтня 1793 — 8 січня 1879) — іспанський військовик, державний і політичний діяч, тричі очолював уряд країни, регент при малолітній Ізабеллі II від 1840 до 1843 року.
Кар'єра У 15-річному віці брав участь у війні проти французів. У 1815—1823 роках у лавах іспанської армії бився проти повсталих південноамериканських колоній. Після повернення на батьківщину отримав звання генерала.
Під час Першої карлістської війни 1833—1840 років командував урядовими військами у Біскайї, був головнокомандувачем Північної армії й генерал-капітаном Баскських провінцій.
Вперше очолив уряд у серпні 1837 року, але той його кабінет проіснував лише два місяці. У вересні 1840 року за підтримки революційних хунт вдруге став головою Ради міністрів, а в травні 1841 року Кортеси обрали його одноосібним регентом королівства. У липні 1843 року спалахнув військовий заколот, в результаті якого владу Еспартеро було повалено. Після цього він виїхав в еміграцію в Англію (до 1848).
Втретє Еспартеро було доручено сформувати кабінет 1854 року. Після відставки у липні 1856 року відійшов від політичного життя країни, хоч після вигнання 1868 року королеви Ізабелли неодноразово піднімалось питання про обрання його на іспанський престол.
Примітки
Джерела Zabala Lera P. «Historia de Espana», v.1-2 Barcelona 1930 Радянська історична енциклопедія