Михайло Федорович Решетньов (; 10 листопада 1924 року, село Бармашове (нині Білозірка) Миколаївська область, УРСР, СРСР — 26 січня 1996 року, місто Желєзногорськ, Красноярський край, Росія) — радянський і російський вчений, конструктор родом з України, один з основоположників радянської космонавтики. Академік АН СРСР/Російської академії наук, доктор технічних наук, професор.
М. Ф. Решетньову належить понад двохсот наукових праць і винаходів. Під його керівництвом або за його безпосередньої участі було розроблено близько тридцяти типів космічних комплексів і систем. Кількість виведених з 1959 по 1996 роки на орбіту супутників, створених очолюваним ним підприємством, — більше однієї тисячі одиниць. Вніс істотний внесок у розвиток радянських систем супутникового зв'язку та супутникової навігації. Справив значний вплив на створення сибірської наукової школи, об'єднавши навколо себе талановитих учених, інженерів, розробників ракетно-космічної техніки.
Депутат Верховної ради РРФСР. З грудня 1976 по грудень 1984 року член-кореспондент Академії наук СРСР, з 1984 року дійсний член АН СРСР.
Життєпис
Народження, ранні роки М. Ф. Решетньов народився у селі Бармашове (Білозірка) Жовтневського (Вітовського) району Миколаївської області, Української РСР, СРСР.
1929 року родина переїхала до місто Дніпропетровськ (Дніпро); там же в 15 років Михайло закінчив середню школу. 1939 року подавав документи для вступу у Московський авіаційний інститут, але не був прийнятий через вік.
Становлення 1940 року поступив до Московського авіаційного інституту. У 17 років пішов добровольцем (за іншими даними, був призваний) у Червону армію. Учасник (1942—1945) Великої Вітчизняної війни: після проходження курсів Серпухівської військової школи авіаційних механіків служив у 26-му запасному винищувальному полку у званні сержанта технічної служби. Навчання завершив після війни, закінчивши Московський авіаційний інститут 1950 року з відзнакою. Переддипломну практику пройшов у НДІ-88, під керівництвом Михайла Клавдійовича Тихонравова; захищав дипломну роботу з ракетної тематики. З 1950 по 1959 рік працював у «королівському» ОКБ-1 інженером, провідним конструктором, заступником Головного конструктора.
Розквіт, зрілі роки З 1959 року М. Ф. Решетньов, будучи заступником Головного конструктора ОКБ-1, Сергія Корольова, одночасно став головним конструктором підприємства п/я 80 — начальником ОКБ-1 (з жовтня 1961 року іменується ОКБ-10), розміщеного в місті Красноярську-26 (нині місто Желєзногорськ Красноярського краю).
З листопада 1962 року молодий конструкторський колектив прийняв від ОКБ-586, очолюваного Михайлом Кузьмичем Янгелем, проект створення ракети-носія легкого класу. М. Ф. Решетньову було 39 років, коли кероване ним підприємство на основі бойової балістичної ракети Р-14 завершило розроблення універсальної ракети-носія «Космос» Історія розвитку серії ракет-носіїв Космос «Подарунки» суміжним організаціям (З книги про ракети і космічні апарати КБ «Південне» — С. 112—118) . У серпні 1964 року за її допомогою були виведені на орбіту перші супутники ОКБ-10.
Яскраво характеризують особистість Михайла Федоровича спогади Бориса Овсійовича Чертока про історію передачі до Красноярська-26 сімейства супутників «Блискавка»:
1967 року ОКБ-10 перестає бути філією, та іменується КБ прикладної механіки (КБ ПМ), а М. Ф. Решетньов стає генеральним конструктором самостійного конструкторського бюро, основною тематикою якого всі наступні роки буде створення інформаційних супутникових систем (зв'язку, телемовлення, навігації, геодезії) як для військових, так і для цивільних цілей. З 1977 року по день смерті — Генеральний конструктор і Генеральний директор НВО прикладної механіки, що включило у свій склад і КБ ПМ.
Похований у Желєзногорську на Міському кладовищі Могила М. Ф. Решетньова у м. Желєзногорськ на Міському кладовищі .
Особисте життя Дружина — Людмила Георгіївна, дочка — Тамара Михайлівна, онук — Михайло Юрійович. За словами близьких людей, був вірним чоловіком, уважним батьком, турботливим дідом. Після смерті М. Ф. Решетньова переїхали в Москву. Онук закінчив МАІ.
Михайло Федорович намагався підтримати будь-кого. Допомагав з житлом, відправляв на лікування, витягуючи навіть безнадійних. Одного разу цілий місяць займався пошуками зниклої в тайзі людини — замовляв вертоліт, домовлявся з військовими. Іншим разом зробив все, щоб привезти загиблого колегу з далекого району, організувати гідні похорони. Не можна сказати, що він був добреньким: виявився на рідкість справедливим. За справу, а бувало всяке — і пуск зривали, і супутник в небі втрачали, міг покарати дуже суворо. Однак по дрібницях не розмінювався, за своє підприємство, за співробітників стояв горою. І вже тим паче — ніколи не зривався на крик або грубості. Любов Рак. КОСМІЧНА ОСОБИСТІСТЬ Перші супутники вилетіли з Сибіру // Труд. № 002 від 12 січня 2005 р..
Людина твердих переконань, прямого характеру Михайло Федорович у той самий час був надзвичайно чуйним до людей і дуже обов'язковим не тільки у роботі, але і у особистих відносинах. Ніколи не кидав слів на вітер. І того ж вимагав від своїх підлеглих і друзів. Напевно, тому і колектив його підприємства, а мені доводилося там бувати багато разів, якийсь по особливому згуртований. Тут завжди відчувається особливий настрій на творчість, цілеспрямованість, доброзичливість, теплота у взаєминах. З промови командувача Військово-космічними силами Росії, генерала-полковника В. Л. Іванова на громадянській панахиді
Досягнення У Сибіру в 60-80 роках XX століття вирішувалися завдання створення космічних апаратів різного призначення, забезпечення тривалого часу їх експлуатації, ефективного функціонування космічних інформаційних систем. Для цього виконувався значний обсяг фундаментальних і прикладних наукових досліджень, що призвело до якісного і кількісного зростання в таких галузях знань, як: математика, фізика, інформатика й обчислювальна техніка, матеріалознавство, електроніка, технологія, науки про Землю та космос.
Вдосконалення космічної техніки Ракета-носій Космос-3М, виробництво і конструкторське супроводження якої було передано 1970 року з Красноярська-26 в Омське Виробниче об'єднання «Політ», експлуатується вже більше сорока років і є однією із самих масових і надійних у своєму класі Сучасні старти і статистика експлуатації ракет-носіїв «Космос-3М». Під керівництвом М. Ф. Решетньова була створена автоматична магніто-гравітаційна система орієнтації з практично необмеженим терміном служби, яка забезпечила політ багатьох радянських космічних апаратів; їм були виконані роботи з комплексного дослідження фізики космічних факторів, що адли змогу розробити методи надійного захисту космічних апаратів від їх негативного впливу; великий теоретичний і практичний внесок був зроблений М. Ф. Решетньовим у механіку композиційних матеріалів, кінематику трансформованих конструкцій, розроблення пристроїв виконавчої автоматики Биховський М. А., Островський А. І. М. Ф. Решетньов і розвиток вітчизняних супутникових інформаційних систем // Віртуальний комп'ютерний музей. Його роботи відкрили новий напрямок в галузі спеціального машинобудування, створення зв'язних, навігаційних та геодезичних супутникових систем.
Системи супутникового зв'язку та мовлення «Стріла-1» (1964); «Блискавка-1+» (1967); «Стріла-1М» (1969); «Стріла-2» (1970); «Блискавка-2» (1971); «Блискавка-3» (1974); супутник зв'язку «Райдуга» (1975); супутник безпосереднього телемовлення «Екран» (1976); геостаціонарний супутник зв'язку «Горизонт» (1978); «Радіо» (1981); геостаціонарний супутник-ретранслятор «Потік» (1982); «Блискавка-1Т» (1983); «Стріла-3» (1985); геостаціонарний супутник зв'язку «Промінь» (1985); «Райдуга-1» (1989); «Гонець-Д1» (1992); супутник безпосереднього телемовлення «Галс» (1994); геостаціонарний супутник зв'язку «Експрес» (1994); геостаціонарний супутник зв'язку «Промінь-2» (1995).
Супутникові системи навігації Орбітальні угруповання навігаційних серій: «Циклон» (1967); «Циклон-Б» (1970); «Цикада» (1976); «Надія» (1982); «ГЛОНАСС» (1982).
Супутникові системи вивчення Землі Геодезичні та науково-дослідні: «Вертикальний космічний зонд» (1967); «Сфера» (1968); «Іоносферна станція» — вона ж «Космос-381» (1970); «Гео-ІК» (1981); «Еталон» (1989).
Детальний опис кожної із систем, розробленої за участю академіка М. Ф. Решетньова, зайняло б не мало часу, і вони (і Михайло Федорович, і підприємство, яке він створив, і супутники) безсумнівно того заслуговують. Підіб'ємо підсумок лише однією цитатою:
Пам'ять Рішенням міської Ради народних депутатів від 6 липня 1984 року присвоєно звання «Почесний громадянин Красноярська-26». Один з найточніших відгуків належить генералу-полковнику Володимиру Леонтійовичу Іванову (з 1992 по 1997 роки командувач Військово-космічними силами Росії):
2000 року Міжнародний центр досліджень малих планет при Смітсоновській астрофізичній обсерваторії у Кембриджі (США) затвердив пропозицію Кримської астрофізичної обсерваторії про присвоєння його імені малій планеті № 7046 Reshetnev (1977 QG2), відкритої М. С. Черних.
Ім'я Михайла Федоровича носять: підприємство — НВО ПМ (з 2008 року ВАТ «Інформаційні супутникові системи» імені академіка М. Ф. Решетньова); вищий навчальний заклад — Сибірський державний аерокосмічний університет імені академіка М. Ф. Решетньова; загальноосвітня школа — Ліцей № 102 імені ак. М. Ф. Решетньова; вулиця і площа у місті Желєзногорську Красноярського краю; пасажирський літак Іл-96 реєстр. номер 96017; міжнародна наукова конференція — «Решетньовські читання» МНК «Решетньовські читання» .
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (1974). Лауреат Ленінської премії (1980) і Державної премії РФ (1995). Нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (1994), трьома орденами Леніна (1966, 1971, 1974), орденами Трудового Червоного Прапора (1961) і «Знак Пошани» (1956), Золотою медаллю ім. С. П. Корольова API СРСР (прикладену до неї грошову премію він перерахував у Фонд миру), іншими медалями. 1998 року Михайла Федоровича відзначили посмертно медаллю та дипломом Американського інституту аеронавтики та астронавтики (AIAA) за видатний внесок у розвиток супутникових телекомунікацій.
Бібліографія Проектирование надёжных спутников связи / В. Г. Афанасьев, В. И. Верхотуров, В. Я. Заславский и др.; Под ред. М. Ф. Решетнёва. — Томск: МГП «РАСКО», 1994. — 221 с. — ISBN 5-88276-025-7 Системы электропитания космических аппаратов / Б. П. Соустин, В. И. Иванчура, А. И. Чернышёв, Ш. Н. Исляев; Отв. ред. М. Ф. Решетнёв; Рос. АН, Сиб. отд-ние, Краснояр. науч. центр, Отд. физики ультрадисперс. материалов. — Новосибирск: Наука; Сиб. изд. фирма, 1994. — 317 с. — ISBN 5-02-030369-0 Динамика и управление космическими объектами : Сб. науч. тр. / Рос. акад. наук, Сиб. отд-ние, Иркут. ВЦ; Отв. ред. В. М. Матросов, М. Ф. Решетнёв. — Новосибирск: Наука; Сиб. отд-ние, 1992. — 214 с. — ISBN 5-02-029725-9 Управление и навигация искусственных спутников Земли на околокруговых орбитах / М. Ф. Решетнёв, А. А. Лебедев, В. А. Бартенев и др. — М.: Машиностроение, 1988. — 335 с. — ISBN 5-02-030369-0
Примітки
Література Академик Михаил Фёдорович Решетнёв/ редсовет: Козлов А. Р. та ін. — Железногорськ: НВО ПМ їм. акад. М. Ф. Решетньова, 2006. — 304 с. Бартенєв Ст. А. Михаил Фёдорович Решетнёв (к 80-летию со дня рождения) // Земля і Всесвіт. 2005. № 1. С. 41-47. (ідентифікатор періодичного видання ISSN 0044-3948) Биховський М. А., Островський А. В. М. Ф. Решетнёв и развитие отечественных спутниковых информационных систем // Електрозв'язок. 2006. № 4. С. 67-68. (ідентифікатор періодичного видання ISSN 0013-5771) Призваны временем. Т. 2: Ракеты и космические аппараты Конструкторского бюро «Южное» / Під заг. ред. Генерального конструктора, академіка НАН України С. Н. Конюхова. — Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2004. — С. 112—118. — ISBN 966-7985-84-9