Носово або Носівка«Літературну мову я вивчив у Києві». // «Україна Молода» № 192 за 15 жовтня 2010 року. — село, адміністративний центр Носовського сільського поселення Неклинівського району Ростовської області. Населення — 731 осіб (2010 рік).
Географія
Вулиці вул. 30-річчя Перемоги, вул. Зарічна, вул. Клубна, вул. Миру, вул. Мирошниченко, вул. Молодіжна, вул. Степова.
Історія Поблизу села є стоянка стародавньої людини Мураловка.
Село Носове, яке нині є адміністративним центром муніципального утворення, було засноване у 1793 році, у заплаві Дідової й Носової балок. Село складалося з хуторів Іловайський, Русин, Оріхів, Попов. Всі вони були названі за прізвищами їхніх власників. Перша згадка про село Носове відноситься до 1814 року, з позначенням на картах області війська Донського. Поруч зі селом стояла садиба поміщиці Зарубиної, яка брала активну участь у будівництві тутешньої церкви, копії петербурзького Ісаакіївського собору. Згодом, більшовики розібрали церкву на камінь.
На початку XX сторіччя в селі Носово землями володів поміщик за прізвищем Хандрин. Після свого переїзду в місто Таганріг всі його землі він роздав селянам, на кожного з них припадало по 4 десятини.
У 1905 році у селі Носово була відкрита школа.
У 1919 році спалахнуло Носівське більшовицьке повстання, що було придушене козаками.
У 1929 році в Носово почалася суцільна колективізація й було створено перший колгосп.
За німецько-радянської війни 293 осіб загинули на фронті.
У 1992 році землі колишнього колгоспу були розділені на 1086 паїв по 7,69 га. Місцеві жителі знову стали повноправними власниками своєї землі.
У 1998 році Носівська сільська рада була перейменована на Носовську сільську адміністрацію.
У грудні 2004 року обласним законом були встановлені сучасні кордони муніципального утворення «Носовське сільське поселення».
Відомі люди У селі народився Мірошниченко Іван Іванович — Герой Радянського Союзу.
Примітки
Посилання Носово (село) Фоминый «Люди и судьбы» (2002)