Маврита́нія (, ), офіційна назва Ісла́мська Респу́бліка Маврита́нія () — держава на північному заході Африки, яка межує на північному сході з Алжиром, на сході і півдні з Малі, на південному заході з Сенегалом, на північному заході із Західною Сахарою, на заході омивається Атлантичним океаном. Площа — 1 030 700 км². Населення — 3,359 млн ос. (станом на 2012 рік). Столиця — Нуакшот.
Природа
Держава знаходиться на північному заході Африки, територія країни простягається з півночі на південь на 1290 км, а із заходу на схід — на 1655 км. На північному заході межує із Західною Сахарою, окупованою Марокко (спільний кордон — 1560 км); на північному сході — з Алжиром (463 км); на південному сході — з Малі (2237 км); на південному заході — із Сенегалом (812 км). На заході омивається водами Атлантичного океану, берегова лінія — 754 км.
Територія Мавританії — кам'янисті та піщані пустелі Західної Сахари. Найбільша висота — 915 м. Вздовж низовинного піщаного узбережжя тягнеться смуга солончаків і тимчасових солоних озер — себха. Складене пісковиками плато висотою понад 300 м у внутрішніх районах країни простягається від північного кордону до долини річки Сенегал.
Територія країни переважно рівнинна, представлена древніми докембрійськими платформами та пустельними плато. Переважно це кам'янисті та піщані пустелі Західної Сахари. Центральна і північна частини зайняті плато Адрар і Тагант, які піднімаються на висоту 300—600 м. У межах масиву Адрар розташована найвища точка Мавританії — гора Кедієт-Іджиль (915 м). Ці плато складені пісковиками, кварцитами й вапняками, розчленовані глибокими долинами тимчасових водотоків — ваді. На сході країни лежать піщані рівнини з дюнами Ерг-Шенгіт і Ерг-Гуерсіл. Уздовж океанічного узбережжя простягається вузька прибережна рівнина з солончаковими низинами, тимчасовими солоними озерами (себхами), лагунами та барханами.
Клімат Мавританії тропічний пустельний, з різкою аридністю. На більшій частині території річна кількість опадів не перевищує 100 мм, а в південних районах Сахелю сягає 300—400 мм. Літо спекотне, з температурами понад +40 °C, іноді до +47 °C у внутрішніх районах. Узимку середні температури тримаються від +20 до +25 °C. Для країни характерні сухі вітри — гарматани, що приносять пилові бурі та сприяють пересуванню піщаних масивів.
Постійних річок у країні дуже мало. Основна водна артерія — річка Сенегал, яка протікає вздовж південного кордону й забезпечує водою сільське господарство та населення. Решта водотоків є сезонними (ваді), наповнюються під час коротких злив улітку. Підземні води мають велике значення, особливо для оазисів у центральних та північних районах, де вони є єдиним джерелом водопостачання.
Ґрунтовий покрив відображає аридність клімату країни. У північній частині переважають піщані та кам'янисті пустельні ґрунти, позбавлені родючості. У центральних районах трапляються сіроземи, а в долині річки Сенегал — родючі алювіальні ґрунти, придатні для вирощування проса, фініків, кукурудзи та овочів.
Рослинність Мавританії надзвичайно бідна й розріджена через екстремальну посушливість. На півночі країни, у межах Сахари, панує пустельний тип рослинності — поодинокі колючі чагарники (тамарикс, салсола), ксерофітні трави, лишайники й мохи, що ростуть у міждюнних зниженнях. У центральній частині, де опадів трохи більше, поширені напівпустельні рослинні унруповання з поодинокими акаціями, еуфорбіями, алое, а також трав'янистими рослинами, які з'являються лише після короткого сезону дощів. На півдні, у зоні Сахелю, формується саванна рослинність, представлена травами, баобабами, акаціями, мімозами. Уздовж річки Сенегал трапляються вузькі смуги галерейних лісів, пальмові насадження та вологолюбні трави. На узбережжі Атлантики поширені солончаки з галофітами — рослинами, стійкими до засолення.
Фауна Мавританії досить різноманітна, хоча й бідніша порівняно з більш вологими регіонами Африки. В умовах пустелі мешкають газелі, антилопи адрак, піщані лисиці, фенек, шакали, мангусти, дикі кішки. Поширені гризуни (піщанки, тушканчики), численні плазуни — варани, агами, гекони, піщані змії. У Сахельській зоні тваринний світ більш різноманітний; тут проживають антилопа канна, кабани, мавпи, зайці, шакали, саванні птахи. В оазисах і долині Сенегалу водяться чаплі, фламінго, пелікани, качки, журавлі, а також велика кількість комах і земноводних. Історично в Мавританії водилися великі хребетні тварини — страуси, жирафи, леви, леопарди, проте внаслідок полювання та деградації природних середовищ більшість із них зникли або збереглися лише у віддалених районах.
Цікавою геологічною структурою Мавританії, яку видно з космосу у вигляді концентричних кіл, є Гельб-ер-Ришат — «Око Сахари».
Історія
Давні держави: Адрар.
Недавня історія Незалежність від Франції здобуто в 1960 році. У 1975 році Західна Сахара була здана Іспанією; Мавританія окупувала південні області, Марокко — північні. у липні 1980 року було заборонено рабство. Мавританія була останньою країною світу, де рабство офіційно дозволялося. До цього часу в країні, за свідченням американського журналу «Newsweek» від 6 травня 1985 року, налічувалося понад 100 тис. рабів і приблизно 300 тис. осіб, що були колишніми рабами. Більшість міських жителів звільнила своїх рабів, але в сільській місцевості цей процес тривав ще дуже довго. У 1981 році були перервані дипломатичні відносини з Марокко, відновлені в 1985 році.. З 1984 року глава держави й уряду — Маоуйя Оулд Сід Ахмед Тайа. У 1985 році відбувся ряд сутичок з сенегальцями. У 1991 році були обіцяні військові вибори. 3 серпня 2005 році відбувся військовий переворот, у результаті якого військові сили Мавританії захопили владу і створили військову раду, яка поклала край тоталітарному правлінню президента Маоуйї Оулда Тайї і певний час керувала країною. У 2009 році президентом Мавританії став Мохаммед ульд Абдель Азіз.
Політична система
Мавританія за формою правління є ісламською президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава.
Уряд очолює президент країни, який обирається загальним прямим голосуванням строком на 5 років. Конституція Мавританії визначає, що кандидатом у президенти може виставлятися лише представник правлячої партії мавританського народу. Президент, який є одночасно і главою держави, і головнокомандувачем збройних сил, підписує і ратифікує договори, обнародує закони, призначає міністрів уряду. П'ятнадцять міністрів — членів кабінету здійснюють виконавчу владу в країні.
Парламент
Законодавча влада належить президенту і Національному зібранню, що складається з 40 депутатів, яких обирають строком на 5 років.
Політичні партії
Найбільші політичні партії країни: Мавританська партія відродження; Об'єднання за демократію і єдність; Республіканська соціал-демократична партія Мавританії.
Зовнішня політика
Мавританія член ряду міжнародних і регіональних організацій: ООН, Африканського Союзу, Економічного співтовариства західноафриканських країн.
Українсько-мавританські відносини
Уряд Мавританії офіційно визнав незалежність України 30 жовтня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено того ж дняДубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — : Знання, 2008. — 839 с.. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Мавританії, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Росія). Справами України в Мавританії відає українське посольство в Марокко.
Адміністративно-територіальній поділ
В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 12 регіонів, що мають порядкові номери від «першого» до «дванадцятого», і 1 столичний округ.
На чолі адміністрації кожного регіону стоїть губернатор, який підпорядковується уряду. +№ОбластьАдміністративнийцентрПлоща,км²Населення,чол. (2000)Щільність,чол./км² 1 Адрар Атар 215 300 60 847 0,28 2 Асаба Кіффа 36 600 249 596 6,82 3 Бракна Алег 32 800 240 167 7,32 4 Дахлет-Нуадібу Нуадібу 22 300 75 976 3,41 5 Горголь Каеді 13 600 248 980 18,31 6 Кудимага Селібабі 10 300 186 697 18,13 7 Ход-еш-Шаркі Нема 182 700 275 288 1,51 8 Ход-ель-Гарбі Аюн-ель-Атрус 53 400 219 167 4,10 9 Інширі Акжужт 46 800 11 322 0,24 10 Нуакшот Нуакшот 1 000 611 883 611,88 11 Тагант Тіджикжа 95 200 61 984 0,65 12 Тірис-Земмур Зуерат 252 900 53 586 0,21 13 Трарза Росо 67 800 252 664 3,73 Всього 1 030 700 2 548 157 2,47+
Збройні сили
Чисельність збройних сил у 2000 році складала 15,6 тис. військовослужбовців. Загальні витрати на армію склали 24 млн доларів США.
Економіка
Мавританія — відстала аграрна держава. Основа економіки — скотарство, рибальство та гірничодобувна промисловість. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 8,4 млрд доларів США (143 місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 2,6 тис. доларів (136 місце в світі). Промисловість разом із будівництвом становить 29 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом із лісовим господарством і рибальством — 25 %; сфера обслуговування — 46 % (станом на 2002 рік).
Надходження в державний бюджет Мавританії за 2006 рік склали 421 млн доларів США, а витрати — 378 млн; профіцит становив 11 %.
За даними Index of Economic Freedom The Heritage Foundation за 2001 рік темп зростання ВВП — 3,5 %. Прямі закордонні інвестиції — $ 0,1 млн.
Валюта
Національною валютою країни слугує угія.
Промисловість
Головні галузі промисловості: гірнича, легка і нафтохімічна.
Гірнича промисловість
У 2006 році видобуток нафти становив 27,4 млн барелів.
Енергетика
За 2004 рік було вироблено 176,7 млрд кВт·год електроенергії (експортовано 0 млн кВт·год); загальний обсяг спожитої — 164,3 млрд кВт·год (імпортовано 0 млн кВт·год).
У 2006 році споживання нафти склало 24,2 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб.
Агровиробництво
У сільськогосподарському обробітку, через несприятливі природні умови (пустеля Сахара), знаходиться лише 0,2 % площі держави. Головні сільськогосподарські культури: сорго, просо, фініки, зернові культури, овочі.
Важливою галуззю є тваринництво. За чисельністю поголів'я верблюдів Мавританія знаходиться на 3-тє місці в світі.
Значний прибуток приносить вилов риби у водах Атлантики.
Транспорт
Осн. транспорт — автомобільний та морський. Довжина єдиної в країні залізниці бл. 700 км. Вона з'єднує Нуадібу з колишнім і сучасними центрами видобутку залізняку — Фдериком, Зуератом і Гельб-аль-Рхейном. У Нуакшоті і Нуадібу функціонують міжнародні летовища і великі морські порти, в тому числі рудоекспортний Кансадо (поруч із Нуадібу).
Туризм
У 1996 році Мавританія отримала прибуток від іноземних туристів 2 млн доларів США.
Зовнішня торгівля
Основні торговельні партнери Мавританії: Японія, Франція, Алжир, Італія, Іспанія.
Держава експортує: рибопродукти (57 %), мінеральна сировина (залізняк, гіпс — 43 %), жива худоба, гуміарабік, фініки, шкіряна сировина. Основні покупці: Японія (22 %); Італія (16 %); Франція (14 %). У 1997 році вартість експорту склала 562 млн доларів США.
Держава імпортує: чай, цукор, рис та інші види продовольства, промислові товари (35 %), нафтопродукти (31 %), промислові вироби (21 %). Основні імпортери: Франція (30 %); Алжир (10 %); Іспанія (7 %). У 1997 році вартість імпорту склала 552 млн доларів США.
Населення
Населення держави у 2006 році становило 3,2 млн осіб (129 місце в світі). У 1990 році населення країни становило 2,0 млн осіб. Густота населення: 2,5 осіб/км² (190 місце в світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 41 ‰; смертність 12,2 ‰; природний приріст 28,8 ‰.
Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік): діти віком до 14 років — 45,6 % (0,73 млн чоловіків, 0,72 млн жінок); дорослі (15—64 років) — 52,2 % (0,82 млн чоловіків, 0,84 млн жінок); особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,2 % (0,03 млн чоловіків, 0,04 млн жінок).