Марина Євсіївна Ратнер (нар. 30 жовтня 1938, Москва, РРФСР — 7 липня 2017, Ель-Серріто, Каліфорнія, США) — американський математик радянського походження, професорка математики в Університеті Каліфорнії (Берклі), відома своїми працями з ергодичної теорії. Близько 1990 року вона довела кілька великих теорем, що відносяться до уніпотентних потоків на однорідних просторах, відомих як .
В 1987 році Ратнер отримала стипендію Ґуґґенгайма, була також нагороджена премією Островського в 1993 році і обрана в Національну академію наук США в тому ж році. У 1994 році вона була нагороджена премією Джона Карти Національної академії наук США.
Біографія Марина Ратнер народилася в Москві в 1938 році в сім'ї вчених в області агрохімії і фізіології рослин Євсія Іделевіча Ратнера (1905—1978) і Кції Павлівни Марголіної (1905—1999). Розмовною мовою в родині був ідиш, а Кція Марголіна видала три збірки віршів цією мовоюКцие Ратнер-Марголин «Аф майнэ вейгн фун вандер» — На моих путях скитаний (אויף מײַנע װעגן פֿון װאַנדער, стихи и поэмы). Реховот: Цукунфт, 1995; «Напевы моего настроения» — Гезанген фун майн гемит (געזאַנגען פֿון מײַן געמיט, стихи и поэмы). Реховот, 1992; «Унтер блойе химлен» — Под голубыми небесами (אונטער בלויע הימלען, стихи и поэмы). Реховот, ?..
У 1956 році Марина поступила на механіко-математичний факультет Московського державного університету ім. Ломоносова, в 1961 році захистила диплом під керівництвом Андрія Колмогорова і Р. Л. Добрушина. Після цього вона викладала в створеній Колмогоровим фізико-математичній школі № 18 (нині СУНЦ МДУ); в цей час у неї народилася дочка. У 1965 році вона повернулася в МДУ, ставши аспірантом у Якова Синая. Під його керівництвом в 1969 році вона захистила кандидатську дисертацію «Геодезичний потік на унітарному розшарованому просторі до компактної поверхні негативної кривини». Після цього вона викладала в Московському державному технічному університеті ім. Баумана, але була звільнена після подачі документів на міграційну візу в Ізраїль.
Ратнер жила в Ізраїлі з 1971 по 1975 рік, викладала в Єврейському університеті в Єрусалимі, а також в школі при університеті. У 1975 році вона стала чинним асистентом-професором в Берклі, де працювала з 1982 року в ранзі професора.
У 1994 році Марина Ратнер виступила на пленарній лекції на Міжнародному конгресі математиків (ICM) в Цюриху (Взаємодія між теорією ергодики, групами Лі і теорією чисел).
Рідні
У Ратнер є дочка Анна. Її племінник Майкл Біля — професор математики в Тель-Авівському університеті. Дід — Павло Васильович (Шрага-Файвл) Марголін (1870—1942), видавець і редактор, з рабинської сім'ї; був редактором ряду періодичних видань на ідиші та івриті в Вільнюсі і Берліні. Тітка — Рахіль Павлівна Марголіна (? -1973), літератор, кореспондентка К. І. Чуковського (їх листування було видане окремою книгою в 1978 році)Рахель Павловна Марголина и её переписка с Корнеем Ивановичем Чуковским. Составители Кция Марголина-Ратнер и Ципора Марголина-Шрагай. Иерусалим: Став, 1978..
Публікації
Сувора жорсткість вимірювання для уніпотентних підгруп розв'язних груп, Inventiones Mathematicae 101, грудень 1990 р., С. 449—482 Про жорсткість вимірювання уніпотентних підгруп напівпростих груп, Acta Mathematica 165, грудень 1990, с. 229—309 Взаємодії ергодичної теорії, груп Лі і теорії чисел, Праці Міжнародного конгресу математиків, Цюрих 1994, с. 157—182
Примітки
Посилання
http://www-history.mcs.st-andrews.ac.uk/Mathematicians/Ratner.html Д. У. Морріс, Ratner's Theorems on Unipotent Flows , ISBN 0-226-53984-9 Л. Редл, Біографія Марини Ратнер