Боротьба патриціїв та плебеїв

У середині VI ст. до н. е. шостий римський цар Сервій Туллій затверджує перші в історії давнього Риму закони, внаслідок яких все населення Риму було поділено на стани за майновим принципом Кузищин В.И. История Древнего Рима. - М.: "Высшая школа", 1981. Внаслідок цього розпочинається поступове формування заможного стану громадян, патриціїв, та бідних, плебеїв. У 510 році до н. е. було повалено владу останнього римського царя Тарквінія Гордого, внаслідок чого в Римі утверджується республіканська форма правління. За своєю спрямованістю Римська республіка була патриціанською. Це не могло не призвести до напруженості між станами. В цілому, період боротьби патриціїв та плебеїв займає період від реформ Сервія Тулія до 287 р. до н. е. (закон Гортензія) Ковалев С.И. История Рима. - Л.: "Издательство Ленинградского университета", 1986.

Причини та етапи боротьби патриціїв та плебеїв Від 510 року до н. е. стан відносин патриціїв та плебеїв, то погіршувався, то поступово поліпшувався. Основними причинами, що спонукали плебеїв боротися проти панування патриціїв у Римі, є: нерівність політичних прав плебеїв та патриціїв; нерозв’язаність рішення про боргову кабалу, а саме боргова залежність плебеїв; нерівномірний розподіл державних земель (невирішеність аграрного питання, відсутність доступу плебеїв до общинно-державної землі). До сьогодні вчені ведуть дискусії про важливість кожного з вищезгаданих факторів. Якщо стосовно першої зі вказаних причин боротьби вчені здебільшого сходяться у своїх думках та наголошують на важливості цього фактора безпосередньо із самого початку існування республіки, то стосовно інших двох причин немає єдиного бачення. Існує думка, що на ранніх етапах республіки не була такою гострою проблема заборгованості плебеїв перед вищими станами населення. На дане твердження існує контраргумент, що підтверджує важливість цього пункту. В Законах Дванадцяти таблиць чітко відображено даний аспект, з чого можемо зробити висновок, що проблеми з заборгованістю вже існували в давнину, адже перші писемні закони включали в себе норми, що часто траплялися у повсякденному житті. Саме ці три причини сформували подальші події у відносинах між станами римського суспільства. Умовно сучасні вчені поділяють боротьбу між патриціями та плебеями на три етапи: Хронологія Основні події Середина VI ст. до н. е. – 494 р.до н. е. Від реформ Сервія Туллія до І сецесії плебеїв та утвердження нових плебейських посад 494 - 444 рр. до н. е. Від появи посади народного трибуна та едилів до прийняття законів 12 таблиць та закону Канулея 385 – 287 рр. до н. е. Від руху Манлія до плебісциту Гортензія

Перший етап боротьби (до 494 р. до н. е.) З кожним роком суспільна боротьба між патриціями та плебеями зростала, внаслідок чого вона досягла своєї пікової точки у 494 році до н. е. Відбулась так звана Перша сецесія плебеїв з Риму. Сецесією називається явище, коли римський народ покинув територію міста та перейшов до іншого, як акція протесту проти влади. Сецесію народ здійснював виключно у крайніх випадках. Одним з таких став 494 рік до н. е.Приводом до даного процесу стала зовнішньополітична ситуація. Рим вів війни з вольсками, сабінами та еквами. Влада пообіцяла піти на поступки плебеям заради боротьби проти ворога, проте не виконала дану обіцянку. Внаслідок цього римське населення покинуло межі Риму та оселилось на Священній горі поза р. Аніо, що розташовувалась в 5 км від давнього Риму. У зв’язку з цим патриції все ж пішли на поступки, внаслідок чого з’являються посади народного трибуна та народного едила. Досі не з’ясовані всі обставини, внаслідок яких з’являються дані посади. Існує версія, що посади з’явились або у 494 році, одразу після сецесії, проте за Діодором, посади могли з’явитись у 471 році до н. е. Через брак інформації досі не зрозумілі всі функції цих осіб, що на пізніших етапах стали ключовими посадами в республіканському Римі. Проте достеменно ми знаємо, що народний трибун – це особа, що обиралась на зібраннях народу за трибами та виконувала роль захисника плебея від свавілля патриція. Поступово повноваженнях цих осіб розширювались. Едилом називають людей, що завідували храмами Церери, Лібери та Лібера, головних богів землеробства у плебеїв. Стосовно кількості даних посад, то народними едилами протягом всієї епохи Риму ставали 2 особи, а народних трибунів на перших етапах було двоє, проте далі їх кількість збільшилась до 10 осіб. В цілому, внаслідок Першої сецесії плебеїв з Риму, вони отримали 2 посади в республіці, що могли захистити їх права від патриціїв. І етап класової боротьби в цілому закінчився успішно, проте це був лише початок довгих усобиць.

Другий етап боротьби. Загострення суспільно-політичної ситуації в Римі Після стабілізації ситуації в Римі після подій 494 року до н. е. певний проміжок часу політична боротьба зменшилась, проте з часом вона знов почала наростати. Основними подіями, що так чи інакше пов’язаними з боротьбою, є події 492, 486, 456 та 449 років до н. е. У 492 році відбуваються події, що лягли в основу легенди про Коріолана, проте приводом до цих подій стала вимога Гнея Марція Коріолана скасувати посади народних трибунів в замін на поставки дешевого хлібу римлянам Тит Ливий. История Рима от основания города. Том I. Изд-во «Наука» М., 1989.. Цей заклик був визнаний жорстоким навіть римським Сенатом, тому Коріолан був засуджений, проте втік до вольсків. У 486 році до н. е. Спупій Кассій закладає підвалини першого аграрного законопроєкту Риму. Будучи на посаді консула, Кассій запропонував розділити землю, а саме віддати половину землі, що була віднята у герніків. Як повідомляє нам Тит Лівій, закон був провальним, бо фактично проти ідеї Кассія виступили проти другий консул Прокул Вергіній та більша частина Сенату. Внаслідок цих подій, одразу після складення повноважень консула, Кассій був звинувачений у замахах на відновлення царської влади в Римі та був страчений. Свідчення з джерела:

У 456 році до н. е. було проведено закон народним трибуном Іцилієм про роздачу плебеям землі на Авентинському пагорбі Моммзен Т. История Рима. — Т. 1. До битвы при Пидне. Гос. соц.-экономич. изд-во, Москва, 1936 / СПб.; «НАУКА», «ЮВЕНТА», 1997.. Цей законопроєкт став одним з останніх перед остаточним зростанням конфлікту між патриціями та плебеями. Закони 12 таблиць та закон Канулея Найбільш критичним моментом другого етапу боротьби стали події 452-449 років до н. е.. На вимогу плебеїв, що вимагали скерування дій та зменшення свавілля патриціїв у суді, було скликано комісію, що складалась з 10 осіб. Ці особи стали децемвірами. Вони мали узгодити та затвердити порядок підготовки та прийняття перших писемних законів в історії Стародавнього Риму. Влада децемвірів була виключно колегіальною та абсолютною. В момент дії комісії з 10 децемвірів, жодна інша посада не виконувала своїх повноважень. Після річної праці було прийнято 10 основних таблиць закону(450 р. до н. е.).

Попри те, що основний масив законів вже був прийнятий, все ж існували ще не упорядковані норми, внаслідок чого на 450 рік було обрано нових децемвірів, що прийняли останні дві таблиці. Так було утворено закони 12 таблиць. Проте обрані децемвіри не планували складати своїх повноважень, внаслідок чого відбувається ІІ сецесія римлян. Внаслідок народного виступу, децемвіри складають свої повноваження. В Римі було обрано 2 преторів та 10 народних трибунів, Апія Клавдія(головний децемвір) було заарештовано та посаджено до темниці, де він покінчив життя самогубством. Внаслідок пікового моменту ІІ етапу боротьби патриціїв та плебеїв було утверджено закони 12 таблиць, що стали основою судочинства не лише давнього Риму, а й усього європейського континенту у новий та новітній час. Завершальними стадіями ІІ етапу класової боротьби стають три закони Валерія та Горація та закон Канулея. Закони Валерія та Горація складаються з трьох основних частин: Підтвердження законності рішень, що були прийняті плебеями на плебісцитах(зібраннях по трибах). Відновлення права апеляції до загальних народних зборів. Встановлення недоторканності народних трибунів. Стосовно закону Канулея, то він скасовував норму,щодо шлюбів,а саме закон дозволяв шлюби між патриціями та плебеями, чим скасовував розділ ІІ одинадцятої таблички римського законодавства. Закон було утверджено у 445 році до н. е. Власне цим завершується ІІ етап соціально-політичної боротьби між патриціями та плебеями. Етап дав нові перспективи для скасування всіх правових нерівностей між патриціями та плебеями. Попри це, через виснаженість Риму двома війнами з містом Веї та галльською навалою 390 року до н. е., боротьба припинилась. Наступним приводом до нового етапу, що став останнім стало повстання Марка Манлія Капітолійського.

Завершальний етап боротьби патриціїв та плебеїв Закони, що врегулювали права плебеїв. Плебісцит Гортензія У 385 році до н. е. в середовищі патриціїв з’являється перша особа, що починає підтримувати ідеї плебеїв. Це був Марк Манлій Капітолійський. Народне повстання набирає широких обертів, внаслідок чого влада починає боротися з ним. Манлій був заарештований, згодом був звинувачений у спробі відновлення царської влади та був вбитий. Навіть вбивство керівника не змогло зупинити повстання. Найбільшого удару, після якого патриції вже ніколи не «видужали», стали закони Ліцинія та Секстія. За їх задумом: Спрощувалась ситуація з борговою кабалою. Оплачені відсотки нараховувались в рахунок погашення боргу, залишок же сплачувався рівними частинами протягом трьох років Встановлення земельного максимуму (500 югерів = 125 га) Знищення посади воєнного трибуну з консулярною владою, надалі формується консульський апарат з двох осіб, один з яких буде плебеєм. За Титом Лівієм можна чітко окреслити риси розладу в патриціанських колах та набирання сили плебеїв:

Ухвалення даних законів тривало довгі десять років. У період 376-367 рр. до н. е. їх було прийнято, після чого патриції почали втрачати позиції одна за одною: Дата Персоналія Зміст закону 366 р. до н. е. - Впровадження змінюваності плебеїв та патриціїв на посаді курульних едилів 356 р. до н. е. - Плебей вперше стає диктатором. 351 р. до н. е. - Плебей вперше стає цензором. 339 р. до н. е. Публілій Філон Підтвердження закону 449 року, про легітимність рішень, що були винесені на плебісцитах плебеями

Зміна порядку підтвердження закону Сенатом (Сенат підтверджує закон до його розгляду на народних зборах) Один з двох цензорів має бути плебеєм. 337 р. до н. е. - Плебей вперше стає претором. 326 або 313 р. до н. е.Варрон Марк Теренций,"О латинском языке", VII, 105 ПетелійТит Лівій, Ab urbe condita, IX 24-26 та Папірій Практично повне скасування боргового рабства в Римі. 312 р. до н. е. Апій Клавдій Перегляд сенаторського списку, включення до складу Сенату представників з вільновідпущеників. 304 р. до н. е. Гней Флавій Оприлюднення єдиного календаря робочих та вихідних днів; ознайомлення з формами позивних жалоб та судочинства. 300 р. до н. е. Квінт Огульній ГалThe Roman Law Library Lex Oguulnia Додача до 4 авгурів та 4 Колегія понтифіків ще 4 понтифіків та 5 авгурів, що мали обиратися з плебеїв. 300 р. до н. е. Марк ВалерійЦицерон, Cato XVII, 60-61 Право апеляції громадянина до народу через неправомірне рішення магістрату (підтвердження закону 509 р., 449 р. до н. е.) 287 р. до н. е. Квінт Гортензій Заключне підтвердження закону про плебісцити, завершення боротьби

Після припинення народного повстання, що тривало у 287 р. до н. е., та заспокоєння народу підтвердженням закону про плебісцит, патриції остаточно втратили власні позиції, на чому завершилась боротьба патриціїв та плебеїв.

Результати Становище після 287 р. до н. е.