Пауль Дайхманн (; 27 серпня 1898, Фульда — 10 січня 1981, Гамбург) — німецький офіцер, генерал авіації (20 квітня 1945). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія Син садівника. Дід Дайхманна був гауптманом Прусської армії і загинув під час франко-прусської війни.

29 березня 1916 року поступив на службу в піхотний полк «Королева» (шлезвіг-гольштайнський) № 86, командир взводу. В липні 1917 року перейшов у авіацію, отримав льотну підготовку, закінчив курси радіооператорів, училище зв'язку в Кельні (1917) і артилерійське льотне училище (1918). З 26 лютого 1918 року — льотчик-спостерігач 8-го авіаційного з'єднання.

Після закінчення Першої світової війни служив у фрайкорі, учасник боїв в Курляндії. В травні 1920 року поступив на службу в рейхсвер, командир взводу 3-го (прусського) піхотного полку, потім — командир роти, батальйонний ад'ютант. З 1325 року — офіцер, відповідальний за аерофотозйомку в різних дивізійних штабах. 1 жовтня 1928 року офіційно вийшов у відставку, щоб працювати у секретній авіашколі в Липецьку. В квітні 1931 року повернувся на службу, командир роти. У 1933 році пройшов курси офіцера Генштабу. З жовтня 1933 року — співробітник Імперського міністерства авіації. 1 квітня 1934 року перейшов у люфтваффе. З 1 жовтня 1935 року — керівник оперативного відділу. З 1 жовтня 1937 року — командир 2-ї групи 253-ї бомбардувальної ескадри «Генерал Вефер» і начальник авіабази Гота.

З 1 лютого 1939 року — начальник штабу командувача бойовою підготовкою люфтваффе. З 20 червня 1940 року — начальник штабу 2-го авіаційного корпусу, з 25 серпня 1942 року — 2-го повітряного флоту, який діяв на Середземномор'ї, і головнокомандувача на Півдні. 26 червня 1943 року призначений командиром 1-ї авіаційної дивізії, що діяла на центральній ділянці радянсько-німецького фронту. 7 листопада 1943 року очолив 1-й авіакорпус на німецько-радянському фронті. 4 квітня 1945 року корпус був зведений у 18-у авіаційну дивізію. 27 квітня 1945 року очолив 4-е командування Люфтваффе.

З 15 червня 1945 по 22 грудня 1947 року перебував у полоні. В 1950-х роках написав декілька досліджень по люфтваффе для повітряних сил США.

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія) Ганзейський Хрест (Гамбург) Нагрудний знак «За поранення» в чорному Пам'ятний знак пілота (Пруссія) Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Німецький хрест в золоті (20 квітня 1942) Лицарський хрест Залізного хреста (26 березня 1944)

Бібліографія

Der Chef im Hintergrund. Ein Leben als Soldat von der preußischen Armee bis zur Bundeswehr, Stalling, 1979, ISBN 3797913583

Література

Karl-Friedrich Hildebrand: Die Generale der deutschen Luftwaffe 1935—1945. Die militärischen Werdegänge der Flieger-, Flakartillerie-, Fallschirmjäger-, Luftnachrichten- und Ingenieur-Offiziere einschließlich der Ärzte, Richter, Intendanten und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 1: A-G. Biblio Verlag. Osnabrück 1991. ISBN 3-7648-2207-4. Reinhard Stumpf: Die Wehrmacht-Elite. Rang- und Herkunftsstruktur der deutschen Generale und Admirale 1933—1945. (Militärgeschichtliche Studien). Harald Boldt Verlag. Boppard am Rhein 1982. ISBN 3-7646-1815-9. S. 272. Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Hrsg.: Reichswehrministerium. Mittler & Sohn. Berlin 1924. S. 190. Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 268.

Посилання

Біографія Пауля Дайхманна.

Примітки