Андре́ Шеро́н (; 25 вересня 1895, Коломб, Франція — 12 вересня 1980, Лезен, Швейцарія) — французький шахіст, теоретик шахів і шаховий композитор-етюдист. міжнародний майстер (1959) і міжнародний арбітр (1957)Список міжнародних арбітрів з шахової композиції з шахової композиції.
Біографія
Тричі був (1926, 1927, 1929). У 1927 виступав у складі французької команди на Шаховій олімпіаді, де здобув 4½ очка у 15 партіях. У чемпіонаті світу ФІДЕ серед аматорів (1928) він посів 9-е місце з 16.
За ретроспективною інформацією рейтингової системи мав найвищу кваліфікацію у червні 1930 року, обійнявши 79 місце у світі.
Після закінчення війни, за порадою лікарів (легенева недостатність) оселився у Швейцарії; частину своїх класичних праць написав у місцевому санаторії. Шерон вважається одним з найвидатніших аналітиків ендшпілю. Він опублікував фундаментальний довідник у чотирьох томах, перше видання якого побачило світ у 1952 році французькою та німецькою мовами, а друге, доповнене — німецькою («Lehr- und Handbuch der Endspiele») у 1962—1970 роках. Редагував шахові розділи багатьох друкованих видань Франції та Швейцарії.
З 1923 року опублікував декілька сотень етюдів та низку задач. Він включив деякі власні етюди, що мали практичну цінність, у свої посібники з ендшпілю.
Сформулював так зване «Правило Шерона» (або «правило п'яти») для шахових закінчень виду «тура і пішак проти тури». Правило діє у таких ситуаціях: пішак ще не перетнув демаркаційну лінію; король слабкішої сторони відрізаний від пішака; тура атакує пішака з фронту. Правило звучить: Якщо номер ряду, у якому розташований пішак, у сумі з числом вертикалей, що відділяють її від короля слабкішої сторони, не перевищує 5, то позиція є нічийною. Якщо перевищує, то пішак проходить у ферзі. Вперше було сформульоване А. Шероном у 1927 році для центрального або слонового пішака. Для позицій з коневим пішаком Шерон сформулював аналогічне «правило шести», але, як показав аналіз М. Григор'єва (1936), у деяких випадках це правило не виконується.
У 1940 році він разом з Емілем Борелем написав популярний посібник з математичної теорії бриджу.
Основні публікації La Fin de partie, Aigle, 1923. Traité complet d'échecs, Bruxelles, 1927. Manuel d'échecs du débutant, Paris, 1928. Initiation au problème d'échecs stratégique, Paris, 1930. Miniatures stratégiques françaises, Nancy — Strasbourg — Paris, 1936. Les Échecs artistiques, P., 1934, 1957, 1971. Traité complet d'échecs, Paris, 1939. Nouveau manuel d'échecs du débutant. Nouveau traité complet d'échecs, Lille, 1952. Lehr- und Handbuch der Endspiele, В.- Frohnau, 1952 (перше видання). Lehr- und Handbuch der Endspiele (второе издание). Том 1 (2. Auflage), Leysin (Schweiz) August 1960, ISBN 3-88086-081-5. Том 2 (2. Auflage), Leysin (Schweiz) September 1964, ISBN 3-88086-082-3. Том 3 (2. Auflage), Leysin (Schweiz) März 1969, ISBN 3-88086-083-1. Том 4, Leysin (Schweiz) Mai 1970, ISBN 3-88086-084-X.
Примітки
Джерела Бондаренко Ф. С. Развитие шахматного этюда. — К.: Здоров'я, 1982. — С. 141—142. Бондаренко Ф. С. Триумф советского шахматного этюда. К.: Здоров'я. — 1984. — С. 138—139. Шахматы: энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов — М.: Советская энциклопедия, 1990. — 624 с. — ISBN 5-85270-005-3.
Посилання Композиції А.Шерона на PDB-сервері.