Марк У́льпій Не́рва Трая́н, більш відомий як Трая́н (); 18 вересня 53, Італіка, Бетика — 8/9 серпня 117, Селінунт, Кілікія) — давньоримський імператор з династії Антонінів з 28 січня 98 року. Його правління продовжило епоху найбільшого піднесення Римської імперії, він є другим з п'яти «добрих імператорів» (Нерва, Траян, Адріан, Антонін Пій, Марк Аврелій). Перший імператор родом не з Італії.
Почесні титули: (з жовтня/листопада 97 р.), (з 98 р.), (з 31 грудня 102 р.), (з весни 114 р.), (з 21 лютого 116 р.). Після смерті отримав титул Divus, тобто Божественний.
Родина і рання кар'єра Траян був першим імператором, народженим поза Римом. Його сім'я вела своє походження від групи солдатів, яких Сципіон Африканський у 206 до н. е. поселив у щойно заснованій колонії ІталікаSyme, Tacitus, 30-44; PIR Vlpivs 575 в іспанській провінції Бетіка.
Батько, Марк Ульпий Траян-старший (30 — до 100), був імовірно першим з роду, який домігся сенаторського стану, при Нероні. Народився він в Іспанії в родині римських переселенців. Його старша сестра Ульпія була матір'ю претора Публія Елія Адріана Афра, батька римського імператора Адріана. У 60 році він був призначений прокуратором у Бетіку, можливо, командував легіоном під орудою Корбулона на початку 60-х років, у 67 році він був призначений легатом Legio X Fretensis під орудою тодішнього прокуратора Юдеї Веспасіана, з листопада 70 року він служив у Каппадокії, у тому ж році отримав консулат, а з осені 73 року — у Сирії, він запобіг спробі парфянського вторгнення. У 79/80 роках він був проконсулом провінції Азія. Після смерті у 117 році він був обожнений, отримавши почесний титул «divus Traianus pater»Julian Bennett. Trajan. p. 11-19.
Матір'ю Траяна була Марція (33 — 100), яка була дочкою Римського сенатора Квінта Марція Бареа СуриPauly-Wissowa, RE 14.2, 1535—1600. і Антонії Фурнілли. Її сестра, Марція Фурнілла була другою дружиною імператора Тита. По батьківській лінії дід Марції був Квінт Марцій Бареа, консул-суффект у 26 році і двічі проконсул Африки, а її дід по материнській лінії був Авл Антоній Руф, консул-суффект у 44 році або 45 роціhttp://www.jstor.org/pss/638620. У 48 році Марція народила сестру Траяна Ульпію Марціану. На честь Марції Траян заснував колонію Тамугаді у Північній Африці, яка називалася Colonia Marciana Ulpia Traiana Thamugadi.
Народився Траян 15 вересня 53 року в місті Італіка, біля Севільї, де роду Ульпії належали чималі земельні угіддя. Службу Траян розпочав монетним тріумвіром (triumvir monetalis), відповідальним за карбування грошей, у 74 році. Приблизно у цей час він одружився з Помпеєю Плотіною, родом з Немауза (Нарбонська Галлія). У 75 році він став трибуном-латіклавієм в Сирії, а двома роками пізніше був переведений на ту ж посаду в один з легіонів, розквартированих у Нижній Германії. У січні 81 року Траян став квестором, а у 86 році — претором. У наступному році він був призначений легатом Legio VII Gemina у Тарраконській Іспанії і у січні 89 року брав участь в придушенні повстання Сатурніна і його німецьких союзників хаттів, за що у 91 році отримав консульствоJulian Bennett. Trajan. p. 45-46. Пізніше отримав прокураторство у Нижній Мезії і Верхній Германії.
Початок правління Після вбивства Доміціана у 96 році на престол вступив старіючий сенатор НерваSueton, Domitian 23.. Невдоволення в армії і преторіанській гвардії та слабкість Нерви створили в сенаті підґрунтя для політичної боротьби. На самому початку правління Нерви преторіанці домоглися страти вбивць ДоміціанаДион Кассий. 68.3.2.. Сенат почав готуватися до смерті імператора, і Нерва втратив значну частину своїх повноважень. Через це у жовтні 97 року проти Нерви спалахнуло повстання легіонерів, які намагалися звести на престол нового імператора, вже з солдатського середовища. Саме тоді почалася реальна боротьба за владу. У цей час у сенаті утворилися дві фракції, кожна з яких прагнула звести свого ставленика в наступники Нерви. Один з кандидатів Нигрин Корнелій був намісником провінції Сирія, де розташовувалася одна з найпотужніших армій Римської імперії. Інша група сенаторів схилялася до кандидатури Траяна. Цими сенаторами були, ймовірно, Секст Юлій Фронтин, Луцій Юлій Урс, Гней Доміцій Талл, Луцій Ліциній Сура і Тит Вестрікій Спуріан. У тому ж році Траян був призначений прокуратором Верхньої Німеччини і Нижньої Мезії на противагу можливої узурпації Нигрина. У цій ситуації, усвідомивши наскільки слабка його влада, Нерва (що був юристом) придумав систему, яка забезпечила процвітання Римської імперії протягом наступного століття — згідно з нею імператор (званий також Августом) мав ще за життя призначити собі наступника і співправителя (званого цезарем), причому вибір цезаря мав здійснюватися незалежно від спорідненості, а тільки за його особистими якостями. З метою закріплення влади цезаря він всиновлювався августом. Коли преторіанці захопили імператорський палац на пагорбі Палатин, Нерві не вдалося врятувати деяких своїх чиновників. Але він вчинив мудро, зробивши своїм співправителем і спадкоємцем (тобто цезарем) Траяна. Згідно панегірику Плінія, це було божественне натхненняПлиний. Панегирик. 8..
У вересні 97 року Траян, перебуваючи в Могонтіаці (Майнці) по завершенню успішного походу проти свевів, отримав від Адріана звістку про усиновлення Нервою. На новий 98 рік Траян був обраний консулом разом зі своїм фактичним співправителем Нервою. Через 27 діб прибулий з Риму Адріан повідомив Траяну, що перебував в Колонії Агрипини, про смерть НервиИстория Августов. Адриан 2.5-6. Траян отримав титул імператора, а згодом (25 жовтня) проконсульську (proconsulare imperium maius) і трибунську (tribunicia potestas) владу; в цілому він був трибуном 21 раз, проте в Рим повернувся не відразу, вирішивши тимчасово залишитися у Германії. Там Траян займався продовженням зміцнення кордонів між верхів'ями Рейну і Дунаю. Навесні Траян почав інспектувати стан справ на дунайському кордоні, відвідавши Паннонію і Мезію, що постраждали від нашестя давнього ворога Риму Децебала, і лише у вересні наступного року повернувся до Риму. Там він здійснив тріумфальний в'їзд в місто. Місяць потому Траян провів роздачу першої конгіарія — грошової винагороди кожному громадянину на честь свого вступу на посаду.
Зовнішність і особисті якості Траян був високого зросту і мав гарну статуру. Його обличчя мало зосереджений вираз власної гідності, посилений передчасною сивиною. Ось що писав Діон Кассій про його звички: « Він відзначався серед всіх справедливістю, хоробрістю і невибагливістю звичок… Він нікому не заздрив і нікого не вбивав, але поважав і підіймав всіх гідних людей без винятку, не відчуваючи до них ненависті або страху. На наклепників він не звертав уваги і не давав волі своєму гніву. Йому було непритаманне користолюбство, і він не скоював неправедних вбивств. Він витрачав величезні кошти як на війни, так і на мирні роботи, і зробивши дуже багато вкрай необхідного по відновленню доріг, гаваней і громадських будівель, він не пролив нічиєї крові в цих діях… Він був поруч з людьми не тільки на полюванні і бенкетах, але і в їх справах і намірах… Він любив запросто входити в будинки містян, часом без варти. Йому бракувало освіти в прямому сенсі цього слова, але по суті він багато знав і вмів. Я знаю, звісно, про його уподобання до хлопчиків і вина. Але якби внаслідок своїх слабкостей він здійснював аморальні вчинки, це викликало б широке засудження. Проте відомо, що він пив, скільки хотів, але при цьому зберігав ясність розуму, а у відносинах з хлопчиками нікому не завдав шкоди»Дион Кассий. 68..
Думка Аврелій Віктор у його творі «Про цезарів»: Траян був справедливий, милостивий, довготерпеливий, вельми вірний друзям; так, він присвятив своєму другу Сурі споруду: (саме) лазні, іменовані Суранськими. Він так довіряв щирості людей, що, вручаючи, за звичаєм, префекту Преторія на ім'я Субуран знак його влади — кинджал, неодноразово йому нагадував: «Даю тобі цю зброю для охорони мене, якщо я буду діяти правильно, якщо ж ні, то проти мене». Адже тому, хто керує іншими, не можна допускати в собі навіть найменшої помилки. Мало того, своєю витримкою він пом'якшував і властиву йому пристрасть до вина, якою страждав також і Нерва: він не дозволяв виконувати накази, дані після довготривалих бенкетівАврелий Виктор. О цезарях. XIII. 8-10..
Особисте життя Історик Діон Кассій зазначив, що Траян був любителем молодих чоловіків, на відміну від звичайної бісексуальної діяльності, яка була поширеною серед римських чоловіків вищого класу того періоду. Імператор Юліан сардонічно згадав про сексуальні вподобання свого попередника, зазначивши, що сам Зевс мав би бути насторожі, якби його Ганімед наблизився до Траяна. Ця неприязнь відображала зміну звичаїв, що почалася з династії Северів,Allen, Robert H. (2006). The Classical Origins of Modern Homophobia. Jefferson: McFarland, , p. 131. передбачувані коханці Траяна включали майбутнього імператора Адріана, пажів імператорського дому, актора Пілада, танцюриста на ім'я Аполавст, Луція Ліцинія Сура та попередника Траяна Нерву. Діон Кассій також розповідає, що Траян уклав союз з Абгаром VII через прекрасного сина останнього, Арбанда, який потім танцював для Траяна на бенкеті.
Військова діяльність
Траян вніс істотні зміни в структуру римської армії в цілому. Були створені:
легіони Legio II Traiana fortis і Legio XXX Ulpia Victrix (обидва у 105 році для Другої Дакійської кампанії, так що загальне число легіонів досягло при Імперії максимуму — 30); али I Ulpia contariorum miliaria й Ulpia dromedariorum, що складалися з бойових верблюдів, декілька підрозділів романізованих даків і 6 допоміжних когорт з набатейців; нова кінна охорона () вихідною чисельністю у 500 з тубільців Фракії, Паннонії, Дакії і Реції.
Так звані frumentarii були перетворені в розвідувальне формування і були у складі . Для зміцнення дунайського кордону було зведено Траянові вали. У медичній службі з'явилися 3 нові посади — medicus legionis, medicus cohortis й optio valetudinarii (відповідно легіонний, когортний медик і завідувач військовим шпиталем).
Дакійські війни Майже від самого початку правління Траян, не зволікаючи, став готуватися до дакійської кампанії, що мала раз і назавжди відвести серйозну загрозу, що тривалий час нависала над дунайським кордоном. Підготовка велася протягом майже року: в гірських районах Мезії були побудовані нові фортеці, мости і дороги, до дев'яти легіонів, що стояли на Дунаї, були додані війська, викликані з Германії і східних провінцій. На базі Legio VII Claudia у Вімінаціумі був зібраний ударний кулак з 12 легіонів, 16 ал і 62 допоміжних когорт загальною чисельністю до 200 тис. вояків. Після цього, в березні-травні 101 року, римська армія, порушивши договір Доміціана і розділившись на дві колони (західною командував сам Траян), понтонними мостами перейшла Дунай. Цим силам протидіяла приблизно 160-тисячна армія ДецебалаJulian Bennett. Trajan. p. 88-89. (включаючи 20 тис. союзників — бастарнів і роксоланів).
У Тібіскі військо знову з'єдналося і стало просуватися до Тапів. У Тапах, на підступах до столиці Дакії Сармизегетузі, у вересні відбулася битва (Друга битва при Тапах) з даками, де даки були розгромлені. Проте це не була вирішальна перемога.
Відхиливши пропозиції Децебала про мир, Траян був змушений прийти на допомогу атакованим фортецям на південь від Дунаю. Там він досяг успіху — прокуратор Нижньої Мезії Лаберій Максим полонив сестру Децебала, без бою були відвойовані захоплені після поразки Корнелія Фуско трофеї.