Аромата (), або Пряний ПортLionel Casson (ed.), The Periplus Maris Erythraei: Text with Introduction, Translation, and Commentary (Princeton University Press, 1989), p. 115. — торговельний та морський порт на Сомалійському півострові, нині входить до складу Сомалі. Розташований біля мису Гвардафуй, через що його називають «мисом ароматів» ().Casson 1989, pp. 129–30.G. W. B. Huntingford (ed.), The Periplus of the Erythraean Sea (Hakluyt Society, 1980), p. 25. Відомий виробництвом смол та різноманітних трав.
Згідно з Періплом Еритрейського моря, датованим I століттям, з «порту ароматів» () був здійснений рейд на землі берберів, де була також облаштована стоянка.J. W. McCrindle (ed.), The Christian Topography of Cosmas, an Egyptian Monk: Translated from the Greek, and Edited with Notes and Introduction (Cambridge University Press, 2010 ), pp. 34 n3, 38 n5. Cosmas and the Periplus place it at the end of Barbaria, while Ptolemy makes it the start of Barbaria, which he extends to Rhapta.Huntingford 1980, p. 58.Casson 1989, p. 57. Аромата була одним із «дальніх» портів; вона була розташована в північній частині Сомалійського узбережжя в районі Баб-ель-Мандебської протоки. В липні сюди прибували торговці з Єгипту.Casson 1989, pp. 59, 115. Аромата була шостим портом після Зейли, Бербери, Гейса, Бандар-Касима та Бандар-Алули.Huntingford 1980, p. 83. Ідентифікується з Дамо — пунктом, захищеним на півдні, однак відкритим на півночі.Neville Chittick (1979), "Early Ports in the Horn of Africa", International Journal of Nautical Archaeology 8(4), 273–277. Час від часу Аромата була небезпечною для суден.Casson 1989, p. 277. Британський археолог Невіл Чіттік знайшов давньоримську кераміку біля Дамо, підтвердивши ідентифікацію. Перед цим інший британський дослідник, Джордж Гантінгфорд ідентифікував Аромату з Олоком, розташованим у трьох кілометрах на захід від неї.Neville Chittick (1976), "An Archaeological Reconnaissance in the Horn: The British-Somali Expedition, 1975", Azania: Archaeological Research in Africa 11(1), 117–133.
Згідно з працею Птолемея Географія, написаною у ІІ столітті, торговець на ім'я Діоген, повертаючись з Індії, взяв напрямок на південь та дістався Аромати. Він плив майже місяць у західному напрямку. Згідно з Маріном Тірським, Птолемей також додав, що торговець на ім'я Теофіл плив з Рапти до Аромати протягом двадцяти днів. Птолемей акцентує, що це були поодинокі плавання і що він не знає середньої кількості днів, потрібної для подолання відстані між Ароматою та Раптою.J. Lennart Berggren and Alexander Jones (eds.), Ptolemy's Geography: An Annotated Translation of the Theoretical Chapters (Princeton University Press, 2000), p. 68. Птолемей визначає розташування Аромати в районі 6° північної широти, тоді як Марін Тірський — в районі 4.25° північної широти. Птолемей оцінив відстань між Ароматою та найпівденнішою точкою грецьких володінь у Африці — мисом Прасон — у 20.67° (у широтному напрямі).Berggren and Jones 2000, p. 76. Птолемей також стверджував, що чув від торговців, що напрямок з Родючої (південної) Аравії до Аромати не йде на південь.Huntingford 1980, pp. 173–74. Він визначив, що Аромата лежить у районі Аденської затоки, а не Індійського океану.
Як і інші порти Аденської затоки, Аромата була незалежною та мала власне керівництво. Головними статтями експорту були ладан та кориця.Huntingford 1980, p. 124. Також Аромата була крупним перевалочним портом для товарів, що прямували з Індії та Південно-Східної Азії; згодом стала головним джерелом кориці. Також Аромата експортувала зерно, рис, кунжутну олію та бавовняну тканину.Sunil Gupta, "Aromata Emporion", in Roger S. Bagnall, Kai Brodersen, Craige B. Champion, Andrew Erskine and Sabine R. Huebner, The Encyclopedia of Ancient History (Wiley, 2012), p. 754. Згідно з Периплом, судно, попереджене в Ароматі про наближення шторму в Індійському океані, відправляється на перечікування до Табаї, розташованого на іншому боці мису у двох днях плавання від Аромати.
Monumentum Adulitanum, написаний у IV столітті правителем Аксуму Езаною, описує його численні військові перемоги. Оригінальний текст втрачений, однак зберігся переписаний у VI столітті Козьмою Індикопловом у його Християнській топографії. Він описує підкорення Езаною «землі Ароматів», що стала найсхіднішою територією його володінь,Stuart Munro-Hay, Aksum: An African Civilization of Late Antiquity (Edinburgh University Press, 1991), p. 187.Stuart Munro-Hay, Ethiopia, the Unknown Land: A Cultural and Historical Guide (I. B. Tauris, 2003), p. 235. яка також фігурує під назвами «Земля Фіміаму»Y. Shitomi (1997), "A New Interpretation of the Monumentum Adulitanum", Memoirs of the Research Department of the Toyo Bunko 55, 81–102. та «країна ладану».McCrindle 2010, p. 63.
Пол Гензе характеризував Аромату як «сухий прибережний регіон, головне джерело фіміаму» та визначив її у проміжку між низинами сучасної Еритреї, Сомалі та півднем Аравійського півострова.Paul B. Henze, Layers of Time: A History of Ethiopia (Palgrave, 2000), pp. 29–30. Дослідник Юзо Шитомі припускає, що Ароматою міг бути Хадрамаут, розташований на півдні Аравійського півострова. Британський дослідник Лоуренс Кірван розрізняє дві «землі фіміаму» — на півдні Аравійського півострова (за Monumentum Adulitanum) та на півночі Сомалійського узбережжя (за Періплом Еритрейського моря).L. P. Kirwan (1972), "The Christian Topography and the Kingdom of Axum", The Geographical Journal 138(2), 166–177.
Примітки
en:Aromata it:Aromata