Судовий процес над грецькою хунтою () — суди над членами військової хунти (так званий «Режим полковників»), які керували Грецією між 21 квітня 1967 року та 23 липня 1974 року. На цих судах підсудними були як учасники державного перевороту, так й інші члени хунти з різними званнями, які брали участь в жорстокому придушенні повстання в Афінському Політехнічному університеті та в тортурах над студентами.

Лідери військового перевороту були офіційно арештовані під час періоду метаполітефсі, перехідного періоду, який розпочався одразу після закінчення влади хунти, а в серпні 1975 року уряд Константіноса Караманліса висунув звинувачення в державній зраді та в незаконному повстанні проти Георгіоса Пападопулоса та інших заколотників.The Colonels on Trial Time Magazine Retrieved 15 August 2008 Масовий судовий процес, описаний як «грецький Нюрнберг» і відомий як «судовий процес проти заколотників», був влаштований у в'язниці «Коридаллос» під посиленою охороною.

Основні лідери перевороту 1967 року Георгіос Пападопулос, Стиліанос Паттакос та Ніколаос Макарезос були засуджені до смертної кари за державну зраду після суду.Answering to History Time magazine Retrieved 18 August 2008 Незабаром після оголошення вироків уряд Караманліса замінив покарання на довічне позбавлення волі.

Судовий процес над заколотниками супроводжувався іншим процесом, який розслідував події повстання в Афінському Політехнічному університеті, відомий як «Політехнічний судовий процес», і, нарешті, серія судових процесів, пов'язаних із випадками катувань, відомих у Греції як «судові процеси над катами».Book: The Trials of the Junta, 12 Volumes Pericles Rodakis (publisher), The Trials of the Junta: A: The Trial of the Instigators, B: The Trial of the Polytechnic, C: The Trials of the Torturers

Журналіст і автор Леслі Фінер, якого хунта вигнала з Греції в 1968 році, писав 1975 року в журналі про судові процеси: "Суд над 20 лідерами перевороту 1967 року є випробуванням демократичного правосуддя. Серед інших його функцій - це екзорцизм та виховання". Під час судового процесу були показані підлість, змовництво, корумпованість та некомпетентність режиму, і це викриття сприяло демістифікації, а разом з цим і руйнуванню міфів про хунту. Корумпованість, яка була висвітлена під час суду, була настільки поширеною, що здивувала навіть військових. Деталі катувань старших офіцерів їхніми підлеглих, розкриті під час судових процесів, глибоко вразили кар’єрних офіцерів. Вторгнення на Кіпр стало останньою краплею, після якої військові відмовилися підтримувати хунту та перестали будь-яким чином підтримувати військових, які поводяться як політики.

Передумови Після повалення хунти в липні 1974 року, коли країна вступила в період метаполітефсі, і перед парламентськими виборами в листопаді того ж року, перехідний уряд на чолі з Костантіносом Караманлісом різко критикувала опозиція, включаючи Георгіоса Мавроса, лідера партії «Центристський союз — Нові сили» (основна опозиційна партія на той час) через те, що він занадто поблажливий до членів нещодавно скинутої військової хунти.Η ανατολή της Δημοκρατίας "The dawn of Democracy", published: 24/10/1999, 00:00, retrieved 12 September 2011

Маврос вимагав заарештувати керівників хунти, оскільки вважав це необхідним для очищення політичного життя країни. На той момент він заявив, що як тільки парламент буде скликаний після виборів 1974 року, він винесе на розгляд законопроєкт про скасування будь-якого імунітету, який хунта могла б надати для захисту своїх членів.

Газети вимагали ще більшого, а саме розслідування ролі бригадира Іоаннідіса в придушенні Політехнічного повстання, яке преса назвала "різаниною". Дімітріос Іоаннідіс був тіньовим лідером хунти в останні роки її існування, якого в пресі назвали "невидимим диктатором".ekathimerini Ioannidis: The invisible dictator Retrieved 15 August 2008

Уряд Караманліса відреагував на ці вимоги і наказав заарештовувати лідерів хунти Георгіоса Пападопулоса, Стіліаноса Паттакоса, Ніколаоса Макарезоса, Іоанніса Ладаса та Міхаїла Руфогаліса.

Крім того, Георгіосу Пападопулосу, Дімітріосу Іоаннідісу, Ніколаосу Дертіліус, Василіосу Буклакосу та Еліасу Цапурісу, які були відповідальними за придушення Політехнічного повстання, заборонили залишати країну, оскільки ходили чутки, що вони планують втекти за кордон.

24 жовтня 1974 року Георгіос Пападопулос, Стіліанос Паттакос, Ніколаос Макарезос, Іоанніс Ладас та Майкл Руфогаліс були заарештовані і звинувачені у змові. Згодом їх відправили на острів Кеа.Revival and Revenge Time magazine Retrieved 15 August 2008

Іоаннідіс тоді не був заарештований, з офіційним поясненням, що він не брав участі в змові групи Пападопулоса. Однак газети, такі як To Vima, стверджували, посилаючись на перевірені джерела, що Іоанідіс зник і його неможливо знайти.

Одразу після того, як групу з п'яти членів хунти було вислано до Кеа, опозиція почала вимагати оголошення подробиць щодо дій Пападопулоса та його співучасників до їх арешту, а уряд спростував чутки про настрої на підтримку хунти серед військових.

Під час свого перебування на острові Кеа, Пападопулос здавався впевненим, що йому та членам його хунти буде надана амністія, і вони врешті-решт будуть балотуватися на посади та бути обраними. Однак, після тримісячного перебування на острові, в лютому 1975 року Пападопулос та інші чотири лідери хунти були перевезені торпедним катером до порту Пірей, а далі до в'язниці Коридаллос. Іоаннідіс, заарештований 14 січня 1975 року вже був у в'язниці, коли туди прибули Пападопулос та його спільники.Ioannidis application

Учасники державного перевороту Судовий процес над учасниками перевороту 21 квітня 1967 року 28 липня 1975 року відбувся суд над учасниками перевороту (), головуючим суддею був Іоанніс Деянніс. Константінос Стаматіс та Спірідон Канініас були прокурорами.

Деянніс був призначений до Аріос Пагос (Верховного цивільного та кримінального суду) за правління хунти.Deyannis obituary Мандат судового розгляду полягав у вивченні подій навколо перевороту 21 квітня 1967 року, за які Пападопулоса та понад двадцятьох інших співвідповідачів звинуватили у вчиненні державної зради та заколоту. Заходи безпеки під час судового процесу були надзвичайними: тисяча солдатів, озброєних автоматами, охороняли периметр в'язниці, а дороги, які вели до в'язниці, патрулювали танки.

Незважаючи на ці події, Пападопулос висловив впевненість журналістам, що він не залишатиметься ув'язненим довго. Він також взяв на себе повну відповідальність за квітневий переворот, але відмовився захищатися. Слідом за Пападопулосом, Стіліанос Паттакос, Ніколаос Макарезос та інші члени хунти заявили, що не братимуть участі в суді. Димитріос Іоанідіс оголосив, що судовий процес "на жаль, не є цікавим".

Адвокати захисту заявили, що їхні клієнти відмовились брати участь в судовому процесі, оскільки уряд Караманліса вже визначив результати судового розгляду, оголосивши переворот 1967 року кримінальним злочином. Адвокати шістнадцяти підсудних покинули залу суду в перший день судового розгляду, заявивши, що вони не можуть виконувати свої обов'язки в умовах терору та насильства, на що головуючий суддя Іоанніс Деянніс відповів: "Нехай усі, хто бажає піти — йдуть!".

Хоча між підсудними була домовленість, що вони мають мовчати під час судового розгляду і не висловлювати жодних заяв, Пападопулос порушив мовчання і заявив суду: "Я є лідером Революції і я відповідаю за все".The Rise of Democracy To vima online ΧΡ. Ζ. ΚΑΡΑΝΙΚΑΣ Chr. Zakanikas Паттакос, Макарезос та інші члени хунти були здивовані, почувши заяву Пападопулоса, оскільки вони вважали, що вони домовились про те, що вони не будуть політизувати судовий процес, виходячи з їхньої впевненості, що їм нічого не вигравати. На їхню думку, в них не було підтримки серед людей і в армії.

Обвинувачення у заколоті було оскаржене, оскільки, хоча полковники насправді захопили владу незаконно, вони зробили це за згодою свого старшого офіцера генерал-лейтенанта Грігоріоса Спандідакіса, який навіть приєднався до перевороту. Далі сам Караманліс, прийнявши запрошення призначеного хунтою президента Федона Гізікіса повернутися до Греції, надав хунті легітимність. Крім того, саме Гізікіс прийняв від Караманліса присягу на посаду прем'єр-міністра.

Під час судового процесу позиції Спандідакіса, Зоїтакіса та Стамателопулоса відрізнялися від позиції інших членів хунти. Це відхилення від загальної лінії захисту змусило Пападопулоса розкритикувати одного зі своїх захисників за спробу допитати одного із свідків Зоїтакіса. Він, як повідомляється, вигукнув "він не один із наших свідків, не задавай йому жодних питань".To Vima online Christos Karanikas

Іоаннідіс заявив суду: "Я визнаю свою участь в революції 21 квітня 1967 року. Я завжди був солдатом протягом усього свого життя і діяв відповідно до своєї совісті. Мені нічого більше додати". Деянніс прокоментував: "Вас не звинувачують в участі в революції. Вас звинувачують у двох злочинах - не бійтеся цього терміну - державній зраді, цей термін не дуже гідно приписувати вам; а другим злочином, в якому вас звинувачують, є заколот. У цих двох злочинах вас звинувачують. В участі в революції вас не звинувачують" Тоді Іоаннідіс відповів: "Я визнаю свою участь в революції та будь-які наслідки, що випливають із цього".

Панайотіс Канеллопулос, останній легітимний прем'єр-міністр Греції до перевороту, виступаючи свідком обвинувачення, свідчив, як його заарештували озброєні автоматами солдатами та привезли до палацу на зустріч із королем Костянтином II. Він додав, що під час зустрічі він закликав короля використати свій статус головнокомандувача грецької армії, щоб наказати лояльним офіцерам зупинити переворот, але король відмовився це робити, бо побоювався кровопролиття.

На судовому засіданні Канеллопулос також заявив, що всупереч його пораді, король Костянтин прийняв присягу від уряду полковників, що сприяло легітимізації їхнього правління. Покази Канеллопулоса призвели до послаблення позицій звинувачення щодо заколоту. Канеллопулос під час своїх свідчень також визнав свою відповідальність "перед історією" за те, що не перешкоджав перевороту. Він засвідчив, що не було жодних вказівок на те, що полковники планували щось «за спиною» найвищих ешелонів армійського керівництва.Reportage without frontiers (archive) The unknown resistance against the dictatorship

Пападопулос відмовився давати показання і лише заявив: "Я відповідальний лише перед історією та грецьким народом", на що головуючий суддя Деянніс відповів: "Ви вважаєте що історія відсутня в цій залі суду?". Пападопулос не відповів.

На питання про участь Центрального розвідувального агентства (ЦРУ) в перевороті, поширеного переконання в Греції, на суді не було дано відповідей. Деянніс заборонив усі дискусії з цього приводу із зауваженням, що судовий процес був обмежений лише з'ясуванням фактів, які стосуються того дня, коли відбувся переворот. Єдине свідчення щодо участі ЦРУ було надане Андреасом Папандреу, який наполягав на тому, щоб полковники тісно співпрацювали із ЦРУ.

Вирок Суд над заколотниками закінчився 23 серпня 1975 року. Пападопулос, Ніколаос Макарезос і Стиліанос Паттакос були засуджені до смертної кари через розстріл, а Дімітріос Іоаннідіс отримав довічне ув'язнення. Семеро інших були засуджені до термінів від 5 до 20 років, а ще двоє були виправдані. Злочини були визнані "миттєвими", а не "безперервними", і вважалося, що вони тривали лише в період 20–21 квітня 1967 року. Вирок унеможливив притягнення до кримінальної відповідальності тих, хто допомагав хунті.