Плегріді (Plegridy) — молекула інтерферону бета-1a, пов'язану з похідною поліетиленгліколю, яка має противірусну дію і впливає на імунну систему. Кон'югований по N-кінцевому амінокислотному залишку альфа-аміногрупи з однією лінійною молекулою метоксіполіетіленгліколя (20 кДа). Фармакологічні властивості пегінтерферона бета-1а узгоджуються з властивостями інтерферону бета-1а і, як вважається, зв'язуються білковою частиною цієї молекули. Належить до сімейства білків природного походження, індукованих клітинами у відповідь на біологічні та хімічні стимули. Інтерферони опосередковують численні клітинні реакції, які класифікуються як противірусні, антипроліферативні, імуномодулюючі.
Будова та функції Діючою речовиною препарату Плегріді є кон'югат інтерферону бета-1а, який виділяють генно-інженерним шляхом з клітин яєчників китайського хом'ячка, і однією лінійною молекулою метоксіполіетіленгліколь-О-2-метілпропіональдегіда (МПЕГ) з молекулярною масою 20 кДа, в співвідношенні, 1 моль білка/1 моль полімеру. Середня молекулярна маса кон'югату становить приблизно 44 кДа, з яких білок становить близько 23 кДа. Не містить консервантів.
Активність даного препарату не слід порівнювати з активністю інших пегілірованних або непегільованих білків того ж терапевтичного класу.
Механізм дії При розсіяному склерозі імунна система організму не функціонує належним чином і атакує певні частини центральної нервової системи (що складається з головного та спинного мозку), викликаючи запалення, що пошкоджує оболонки нерва. Механізм дії препарату Плегріді у РС ще не повністю відомий, але активний інгредієнт, що міститься в препараті, пегінтерферон бета 1-а, знижує активність імунної системи (природні захисні сили організму) і запобігає рецидивам РС. Інтерферон бета 1-а є формою білка, який у природі виробляється організмом. Інтерферон, присутній у Плегріді, отримують методом, відомим як «технологія рекомбінантної ДНК»: тобто, він отримується з клітин, в які введений ген (ДНК), що дозволяє їм продукувати людський інтерферон. Інтерферон потім «пегілірований» (тобто пов'язаний з хімічним речовиною, який називається «поліетиленгліколь»). Це лікування знижує швидкість виведення речовини з організму і дозволяє призначати ліки рідше.
Фармакокінетика Концентрація пегінтерферона бета-1а в плазмі крові залежала від дози в діапазоні доз від 63 до 188 мкг. Параметри фармакокінетики, які визначаються у пацієнтів з розсіяним склерозом, узгоджувалися з параметрами у здорових добровольців. Після п/к пегінтерферона бета-1а пацієнтам з РС Cmax досягалася через 1-1,5 днів. Після багаторазового введення (кожні 2 тижні) дози 125 мкг Cmax становила 280 ± 79 пг/мл. Після багаторазового п/к введення в дозах 125 мкг кожні 2 тижні пацієнтам з розсіяним склерозом Vd пегінтерферона бета-1а без корекції на біодоступність склав 481 ± 105 л.
Нирковий кліренс визначений як основний шлях виведення пегінтерферона бета-1а. Ковалентно зв'язаний з білком (інтерфероном бета-1а) фрагмент поліетиленгліколю (PEG) може змінювати in vivo властивості немодифікованого білка, включаючи зниження ниркового кліренсу і зменшення протеолізу, тим самим продовжуючи T1/2 з кровотоку.
У пацієнтів з розсіяним склерозом T1/2 пегінтерферона бета-1а в рівноважному стані склав 78 ± 15 ч. Середнє значення кліренсу в рівноважному стані пегінтерферона бета-1a склало 4.1 ± 0.4 л / год.
У пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, концентрація пегінтерферона бета-1а знижувалася приблизно на 24 % після кожного сеансу гемодіалізу, з чого можна зробити висновок, що гемодіаліз сприяє частковому виведенню пегінтерферона бета-1а з системного кровотоку.
Застосування в медицині Комітет Агентства з лікарських засобів для лікування людини (CHMP) вирішив, що переваги Плегріді більші, ніж його ризики, і рекомендував, щоб вони були схвалені для використання в ЄС. CHMP вважає, що застосування препарату Плегріді кожні два тижні, як було показано, викликає зменшення кількості рецидивів у пацієнтів з рецидивуючим РС порівняно з плацебо приблизно на 30 %, що є порівнянним з таким, який спостерігається з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування РС, що містить непегільований бета-інтерферон, і тому вважається клінічно значущим. Крім того, CHMP вважає, що Плегріді пропонує пацієнтам більші переваги при введенні кожні два тижні у порівнянні з менш частою терапією, яка була перевірена в дослідженні. Коли Плегріді вводили кожні чотири тижні, його позитивний ефект був нижчим, і було неможливо визначити групу пацієнтів, у яких цю менш часту дозу можна вважати адекватною. Що стосується профілю безпеки, найбільш поширені побічні явища, що спостерігаються під час лікування препаратом, вважаються керованими і, загалом, узгоджуються з подіями, що спостерігаються при використанні непегільованих препаратів на основі інтерферону.
18 липня 2014 року Європейська Комісія видала дозвіл на продаж для компанії Plegridy, що діє на всій території Європейського Союзу.
Побічні ефекти Поширені побічні ефекти Plegridy включають: реакції на місці ін'єкції (почервоніння, свербіж, біль, набряк, тепло, висип, синці), грипоподібні захворювання, гарячка, головний біль, біль у м'язах або суглобах, озноб, слабкість, нудота і блювота. Періодичність цих симптомів з часом знижується. Рідко — біль у грудях, зниження маси тіла.
Печінка і жовчні протоки: іноді — підвищення активності ACT, AЛT. Рідко — підвищення активності гама-глутамілтранспептидази, рівня білірубіну, гепатит.
Взаємодія з іншими препаратами Інтерферони знижували активність ферментів системи цитохрому Р450 печінки у людини і тварин. Слід з обережністю застосовувати Плегріді в комбінації з лікарськими препаратами з вузьким терапевтичним індексом, у яких кліренс істотно залежить від системи цитохрому Р450 печінки, наприклад, з деякими класами протиепілептичних засобів та антидепресантами.
Примітки