Хашим (Ашимі) (*д/н — 1893) — 7-й шеку (володар) Борну в 1885—1893 роках. Повне ім'я Хашим ібн Умар Кура аль-Канемі.
Життєпис Походив з династії Канемі. Син шеху Умара I. Здобув ґрунтовну ісламську освіту, але не мав військових здібностей.
У жовтні 1885 року повалив свого брата Ібрагіма I, захопивши трон. Він стикнувся з економічною кризою внаслідок остаточного занепаду торгівлі, повстань селян та мешканців міст, невдоволених великими податками.
Згодом вступив у конфлікт з Юсуфом бен Алі, султаном Вадай. Війна між цими державами послабила обох, але жодна зі сторін не досягла успіху.
1893 році проти Хашима виступив Рабіх аз-Зубайр, що ще раніше на південь від Вадай, створив власну державу. В двох битвах (в травні й вересні біля Ам-Гоббіо і Легарва) війська Борну зазнали поразки. Хашим розпочав перемовини з Рабіхом.
Невдоволені військові обрали новим шеху небожа Хашима — Кайрі. Останній в Н'галагаті поблизу Гейдама наказав вбити Хашима.
Джерела Adeleye, Rowland, Power and Diplomacy in Northern Nigeria: 1804—1906, the Sokoto Caliphate and Its Enemies (London: Longman Group, 1971). Brenner, Louis, The Shehus of Kukawa: A History of the Al-Kanemi Dynasty of Bornu, Oxford Studies in African Affairs (Oxford, Clarendon Press, 1973). Lange, Dierk, 'The kingdoms and peoples of Chad', in General history of Africa, ed. by Djibril Tamsir Niane, IV (London: Unesco, Heinemann, 1984), pp. 238—265.