Склеп-піраміда Шечкових

Склеп-піраміда Шечкових — родинна усипальниця поміщиків Шечкових, зведена на початку XX століття на кладовищі села Воргол колишнього Кролевецького, з 2020 року — Конотопського району на Сумщині.

Входить до складу так званого культурно-пізнавального маршруту «10 місць сили», який поєднує в собі природу, історію та духовну спадщину Сіверщини.

Опис склепу

Каплиця споруджена в стилі неокласицизму на початку XX століття.

Сама усипальниця, як мурована одноповерхова однокамерна будівля пірамідальної форми, зведена на підвалі. Матеріал — цегла на вапняково-цементному розчині. Підмурки виготовлені з місцевого пісковику. Фасади потиньковані, декоровані рустом. Двоє вікон мали аркові перемички. Горішні (слухові) вікна були круглими. Склепіння першого поверху зруйноване. Завершення, ймовірно, увінчував хрест.

Інтер'єр каплиці прикрашений цементним декором у рослинному та геометричному стилі. Підлога була вимощена керамічною плиткою харківського заводу барона Е. Ф. Берґенгейма. Вхід до склепу представлений тамбуром-ґанком (дромосом) з чотирма отворами для кріплення закладної плити. До самого склепу можна спустититись сходинками. Всередині склепу закладені три погребальні ніші.

Родина Шечкових

Воргольский маєток з будинком і селянами, ймовірно, наприкінці 1830-х або на початку 1840-х років у Анастасії Степанівни Миклашевської придбано поручиком Семеном Павловичем Юрковським — поміщиком села Гніловка Рильського повіту (нинішньої Курської області Російської Федерації). Але при покупці маєтку за ним залишився борг. Про це свідчить «Цивільна справа на прохання Миклашевської Анастасії про повернення недоїмок за селян» 1852 року. Після смерті Юрковського маєток успадкувала його дочка Марія Семенівна Шечкова (уроджена Юрковська), яка була дружиною капітана Петра Федоровича Шечкова — поміщика того ж Рильського повіту. Він служив в Олонецькому піхотному полку, звільнений у відставку капітаном в 1816 році. Був поміщиком, володіючи маєтками в селах Мале Петрівське та Маркове Рильського повіту Курської губернії. Миклашевська вимагала з спадкоємиці Юрковського капітанші Марії Семенівни Шечкової повернути борг, що залишався ще з 1830-х років. Наприкінці 50-х років XIX ст. власником воргольского маєтку в документах вже називають Олександра Петровича Шечкова — син Марії ШечковоїИзвлечения из описаний имений по великорусским губерниям. Курская губерния // Приложения к трудам Редакционных комиссий, для составления Положений о крестьянах, выходящих из крепостной зависимости. Сведения о помещичьих имениях. Том I. СПб.: Тип. В. Безобразова и комп., 1860. С. 48–49. Олександр Петрович, отримавши маєток, значно збільшив його.

Військову службу він розпочав в 1842 році в Кексгольмському гренадерському полку Імператора Австрійського полку (полк до 1857 року називався гренадерським Імператора Франца I полком). У 1845 році отримав звання прапорщика та переведений до Гренадерського Короля Фрідріха-Вільгельма III полкуВысочайшие приказы о чинах военных. 1845, 1 января — 30 июня. [Санкт-Петербург]: [б. и.], . 13 января 1845 г.; Очерк истории С.-Петербургского гренадерского Короля Фридриха Вильгельма III-го полка (1726—1880). Сост. Ф. Орлов. СПб., 1881. С. 770. № 908.. У травні 1849 році поручик Олександр Шечков переведений до Єгерського лейб-гвардії полку званні підпоручикаВысочайшие приказы о чинах военных. [Санкт-Петербург]: [б. и.], . 21 мая 1849 г.История лейб-гвардии Егерского полка за сто лет. 1796—1896: Сост. по арх. документам и др. источникам офицерами л.-гв. Егер. Полка. СПб.: Тип. Тренке и Фюсно, 1896. Приложение. С. 81. № 588. У 1854 році отримав звання штабс-капітанаМилорадович Г. А. Родословная книга Черниговского дворянства. Т. 1, ч. 2. СПб.: С.-Петербургская Губерн. Тип., 1901. С. 612. З 21 серпня 1860 року перебував «у безстроковій відпустці» «за хворобою». Згодом відправлений у відставку капітаном з мундиромВысочайшие приказы о чинах военных. 1860 г., 2 янв. — 30 дек. [Санкт-Петербург]: [б. и.], . 21 августа 1860 г.История лейб-гвардии Егерского полка за сто лет. 1796—1896. Приложение. С. 81. № 588.

За даними на 1858—1859 роки Олександр Шечков іменується власником воргольского маєтку, що стояв біля ставу (поблизу того місця в радянський час було зведень сільський клуб). За спогадами він складався з 40 кімнатМірошниченко Олександр Село Воргол у спогадах Марії Рудоменко // Соборний майдан. 2021. № 6 (108). — С. 6. У с. Воргол Глухівського повіту йому належали 152 селянина чоловічої статі і 2 дворових чоловічої статі. Дворів з кріпаками було 36. Для їх користування поміщик передав 450 десятин землі (орної — 319 дес., садибної — 25 дес., сінокосу — 106 дес.). Лісом селяни користувалися безкоштовно. У власності поміщика залишалося ще 1082 десятин зручної та 38 десятин незручною землі, в тому числі 496 дес. чагарнику і лісуИзвлечения из описаний помещичьих имений в 100 душ и свыше. Черниговская губерния // Приложения к трудам Редакционных комиссий, для составления Положений о крестьянах, выходящих из крепостной зависимости. Сведения о помещичьих имениях. Том VI. СПб.: Тип. В. Безобразова и комп., 1860. С. 6–7.

У 1866 році в селі Воргол було проведено межування дач. Плани дач затверджені в 1880 р. Згідно з матеріалами межування, гвардії капітану О. П. Шечкову належали 5 земельних ділянок загальною площею 1 337 десятин 2124 квадратних сажнів з урахуванням зручної і незручної земліРГАДА. Ф. 1354. Оп. 585. Д. 210, 212, 215, 216, 220..

У Кролевецькому повіті за відомостями на 1865 рік у нього були ще два володіння: в селі Локня (нині с. Локня Кролевецького району Сумської області та в селі Погребки (нині село Ярове Кролевецького району Сумської областіРГИА. Ф. 577. Оп. 47. Д. 692.. Мав він також володіння і в інших повітах Чернігівської губернії. За даними на 1864 рік йому належало маєток в селі Мала Загорівка Борзнянського повіту (сучасна назва — Борзнянський район Чернігівської області)РГИА. Ф. 577. Оп. 47. Д. 61..

Такі ж великі володіння Олександр Шечков зберіг і наприкінці XIX століття: в Глухівському повіті йому належало 1108 десятин зручної і 34 дес. незручної земліСписок потомственных дворян Черниговской губернии, владеющих землею св. 100 десятин // Календарь Черниговской губернии на 1901 год: Издание Черниговского губернского статистического комитета / Чернигов: Типография губернского правления, 1900. С. 292; в Борзнянському повіті 625 десятин придатної земліСписок потомственных дворян Черниговской губернии, владеющих землею св. 100 десятин // Календарь Черниговской губернии на 1901 год: Издание Черниговского губернского статистического комитета / Чернигов: Типография губернского правления, 1900. С. 288; в Кролевецькому повіті 284 десятин зручної та 4 дес. незручної земліСписок потомственных дворян Черниговской губернии, владеющих землею св. 100 десятин // Календарь Черниговской губернии на 1901 год: Издание Черниговского губернского статистического комитета / Чернигов: Типография губернского правления, 1900. С. 303. У воргольском маєтку Шечкова, за даними на 1885 рік діяли водяний млин, крупорушка, винокурний (незабаром закритий) і цегельний заводиОтчет Глуховской уездной земской управы с 1 января 1872 по 1 июля 1873 г. Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1873. С. 189Отчет Глуховской уездной земской управы за 1874 и первую половину 1875 года. Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1875. С. 183Волости и важнейшие селения Европейской России. Выпуск III. Губернии Малороссийские и Юго-Западные. СПб., 1885. С. 108. Займався Шечков і розведенням породистих коней. Його вороний рисак Палкий навіть згадується в «Пам'ятною книжці по Головному управлінню державного коннозаводства»Памятная книжка по Главному управлению государственного коннозаводства. СПб., 1905. С. 559.

Вийшовши у відставку і оселившись в селі Воргол, Олександр Петрович брав активну участь у житті Глухівського дворянства, повітового і губернського земств. З 1871 року (тобто, починаючи з третього скликання) і до своєї смерті в 1905 році гвардії капітан Олександр Шечков обирався гласним Глухівського повітового земського зібрання. Представляв Шечков Глухівський повіт і в Чернігівському губернському земствіЖурналы Глуховского уездного земского собрания за 1871 года. Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1872. С. 83Губернские и уездные учреждения Черниговской губернии. Памятная книжка на 1878 г. Чернигов: Губерн. Типография, 1878. С. 12. Крім того, Олександр Шечков з 1872 по 1889 рік був почесним мировим суддею Глухівського повітуГубернские и уездные учреждения Черниговской губернии. Памятная книжка на 1878 г. Чернигов: Губерн. Типография, 1878. С. 51Адрес-календарь Черниговской губернии на 1886 г. Чернигов: Тип. губерн. правления, 1885. С. 164Календарь Черниговской губернии на 1887 г. Чернигов: Тип. губерн. Правления, 1886. С. 966Календарь Черниговской губернии на 1888 г. Чернигов: Тип. губерн. правления, 1887. С. 317. У 1877 році він став піклувальником Зазірського початкового сільського училищаЖурналы Глуховского уездного земского собрания экстренных и очередных заседаний 1877 года. Глухов: Печатня А. Шумицкого. С. 144.

На один трирічний термін в середині 90-х років XIX століття гвардії капітан Олександр Петрович Шечков обирався предводителем дворянства Глухівського повіту, за посадою будучи також головою дворянської опіки та старшим директором повітового піклування про в'язниціРГИА. Ф. 796. Оп. 438. Д. 5032; Календарь Черниговской губернии на 1895 г. Чернигов: Тип. губерн. правления, 1894. С. 408—409Календарь Черниговской губернии на 1896 г. Чернигов: Тип. губерн. правления, 1895. С. 388, 403—404. У 1902—1903 рр. в Глухові був створений музей «зборів предметів місцевої старовини і мистецтва», який розмістився в будівлі земської бібліотеки. На засіданні Глухівського повітового земського зібрання в 1903 р зазначалося, що «з відділу рукописів багато цінних документів принесено в дар музею О. М. фон дер Бріггеном та О. П. Шечковим»Журналы Глуховского уездного земского собрания 1903 года… Чернигов: Тип. Губерн. Земства, 1904. С. 98.

Помер Олександр Шечков у 1905 р, похований в с. Воргол. На черговій сесії 1905 року, яка відбулася 25-30 вересня, панахиду за померлим планувалося відслужити в перший день сесії, але відклали, бо багато депутатів не прибули на перше засідання. Панахида відбулася 28 вересня 1905 рокуЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1905 года а) очередной сессии 25–30 сентября и в) чрезвычайной сессии 28 декабря. Глухов: Тип. А. С. Квасниковой, 1906. С. 5–6, 73. Згідно з метричною книгою села Воргол Олександр Шечков помер 28 лютого 1905 року. Поховання відбулось у склепі 2 березняДАСО Ф. 1190, оп.5, спр. 1.

Рід Шечкових визнаний Урядовим сенатом у дворянстві з внесенням до 2-ї частини родової книги, як рід дворянства військового. Молодший брат Олександра — Петро Петрович Шечков, закінчивши Пажеський корпус, був проведений в прапорщики лейб-гвардії Єгерського полку, дослужився до чину штабс-капітана. У 1864 році звільнений від служби через хворобу. Обирався світовим посередником по Рильському повіту, був земським начальником, в 1908 році вийшов на пенсію. Мав земельні володіння в Рильському і Обоянському повітах Курської губернії (село Горки, хутори Разлецького і Бородкіна та ін.) А від батька успадкував маєтки в селах Маркове і МалопетровськеПажи за 185 лет: биографии и портреты бывших пажей с 1711 по 1896 г. / Собрал и издал О. Р. фон Фрейман. Фридрихсгамн: Тип. Акц. общества. 1894—1897. С. 493, 848РГИА. Ф. 577. Оп. 17. ДД. 1248, 1249, 1546, 1547РГИА. Ф. 1291. Оп. 30 1899 г. Д. 70РГИА. Ф. 1291. Оп. 35 1908 г. Д. 164.

Галерея

Поховані у склепі

Олександр Петрович Шечков — предводитель дворянства Глухівського повіту, голова дворянської опіки, старший директор повітового піклування про в'язниці. Похований 3 березня 1905 року. Олена Миколаївна Аммосова (Шечкова) — дружина Володимира Аммосова — голови Глухівської повітової земської управи (1901—1908). Померла 1903 року від віспи у курортному німецькому місті Бад-ГоннефМірошниченко Олександр Село Воргол у спогадах Марії Рудоменко // Соборний майдан. 2021. № 6 (108). — С. 7.