Еносіма () — невеликий японський курортний півострів вулканічного походження, який знаходиться у Саґамській затоці, в префектурі Канаґава. Адміністративно острів є частиною міста Фудзісава і знаходиться в міському районі Катасе, що названий так на честь однойменної річки. Півострів з'єднується з материком металевим мостом протяжністю 600 метрів, а також вузким природним насипом (Томболо) у тому ж місці.

На 2018 рік на півострові проживає 354 людини.

Острів має берегову лінію рівну приблизно 4 км, і загальну площу рівну 0.41 км², довжина складає 1.2 км, ширина 0.60 км, а найвища точка острова знаходиться на висоті 60.2 метри. Еносіма знаходиться в 20 км від Йокогами і в 50 км від Токіо, через що, острів є одним з улюблених місць літнього дозвілля жителів цих міст. На цьому острові розташовані маяк з оглядовим майданчиком і святилище , на честь трьох синтоїстських богинь, а також, головне святилище богині Бендзайтен, одного з семи богів щастя й печери Еносіма-Івая.

Через своє вдале положення і сприятливий клімат — Еносіма є частим вибором для проведення змагань з вітрильного спорту. Так, наприклад, в 1964 році, для Літніх Олімпійських ігор на узбережжі острова була побудована спеціальна гавань. Крім того, у 2021, на чергових Літніх Олімпійських іграх на острові буде проведена регата. Історія Весь острів цілком присвячений Бендзайтен - богині музики і розваг. Вона неймовірно шанується на острові, через те, що за місцевими легендами - саме вона змусила півострів піднятися з дна моря в XV столітті. Острів, також, є місцем дії  — історії святинь на Еносіме, написаної японським буддійським ченцем Коку в 1047 році нашої ери.

У 1880 році, після того як новий видав указ про поділ синтоїзму і буддизму — велика частина півострова була куплена британським купцем , й зареєстрована на ім'я його японської дружини. Він розробив та побудував  на острові електростанції і великі ботанічні сади, в тому числі - велику оранжерею. Хоча початковий зелений будинок був зруйнований під час Великого землетрусу 1923 року в Канто - Ботанічний сад () й залишається пам'яткою з більш ніж півмільйоном відвідувачів в рік.Нині півострів є популярним серед туристів і місцевих жителів місцем відпочинку, а також центром курортної зони

Туризм та пам'ятки Півострів завжди користувався значною популярністю. Так, наприклад, в 1920 році Еносіму щорічно відвідували понад 400 000 людей. А до 1995 року цей показник досяг свого піку і збільшився до 13 мільйонів відвідувань на рік, після чого пішло деяке скорочення — до 8 мільйонів відвідувань у 2004-2005 роках, через загальне підвищення інтересу японців до закордонних поїздок.

У 1934 році японський імперський уряд наділив Еносіму статусом місця, що представляє історичну цінність і володіє мальовничою красою, але через кілька років після завершення Другої Світової війни, в 1960 році — новий уряд змінив свою думку і позбавив півострів даного статусу. Печери На південній стороні Еносіми знаходяться дві печери Івай, які утворилися в результаті ерозії хвиль в стародавні часи. Перша, протяжністю 153 метри, розташована на заході острова, й на глибині 145 метрів розгалужується ще на дві субпечери, які, згідно з буддійської концепції Сінгтон Рйокай Мандара () названі: Таїз () ліворуч, і Конго () праворуч.

Тому, що за японськими легендами, півострів був піднятий з дна богинею Бендзайтен — печери, також, виступали місцем поклоніння їй. Так, наприклад, в період свого правління в 539-571 роках імператор Кіммей побудував в першій печері ще одне місце Поклоніння богині. Пізніше ця печера служила місцем аскези різним буддійським ченцям, в тому числі , Кукаю — засновнику Сінгон-Шу, і Нітірен, на яку посилаються школи буддизму Нітірен-сю.

У лівій печері, в якій, крім багатьох буддійських кам'яних статуй, також знаходиться святиня Аматерасу. Яка, за чутками, раніше була схожа на вагіну — особливо в задній частині. Однак, після каменепаду 1971 року — святиня була серйозно пошкоджена і вона була знову відкрита тільки в 1993 році.

Друга печера, протяжністю 56 метрів, що розташована на сході острова — присвячена божеству-дракону, який вважається богом-покровителем рибалок.

Як ліва, так і права печера находяться у вільному доступі громадськості й туди можна легко потрапити купивши квиток. Еносіма-Шрайн

Історія виникнення храму , також, як і все інше на острові — тісно пов'язана з культом поклоніння богині Бендзайтен в печерах Івай і сходить до IX століття. Храмовий комплекс складається з трьох окремих святинь: Окуцумія на заході, Накацумія в центрі та Хецумія трохи глибше на північ від нього.

Сад Семюеля Кокінга У 1880 році, після того як земля на острові була звільнена рухом по боротьбі з буддизмом  — британський купець і торговець творами мистецтва Семюел Кокінг на ім'я своєї японської дружини придбав більшу частину острова, щоб побудувати на ньому оранжерею загальною площею 660 м² з великою різноманітністю тропічних рослин. Вона була відкрита в тому ж році як Ботанічний сад Еносіма. Спочатку в ньому знаходилося близько 5000 рослин.

У 2003 році, оранжерея пережила перевідкриття, й відтепер вона стала називатися , на честь самого . А у 2004 році сад відвідало понад 500 000 осіб.

Крім того, у саду, також, знаходиться так звана  — оглядова вежа і маяк, побудована у 2003 році на місці попереднього маяка 1951 року. Свічка була побудована на честь 100-го ювілею . Чигогафучі Обрив Чігогафучі, висотою близько 50 метрів, який знаходиться на захід від Окуцумі. Обрив визнаний одним з 50 найкрасивіших пейзажів префектури Канаґава, а в основному знаменитий тим, що з його вершини можна побачити та добре розглянути гору Фудзі. Транспорт До Еносіми можна дістатися пішки, або на будь-якому автотранспортному засобі по металевому мосту, а також за трьома залізничними лініями, в тому числі по монорельсовій дорозі Сенан, яка зупиняється на станції Шонан-Еносіма. Крім того, на острові присутня пристань для яхт, побудована спеціально для Літніх Олімпійських ігор 1964 року.

Галерея

Примітки

Джерела Історико-географічний словник Японії // Е. Папінот // Charles E. Tuttle // Токіо, Японія // ISBN 0-8048-0996-8 // 1910 р. Історичний путівник по Йокогамі // С. Беррітт // Yurindo // Йокогама, Японія // ISBN 4-89660-172-6 // 2002 р.

Посилання www.asahi-net.or.jp — Більш детальний опис святині та інших визначних пам'яток.