Володимир Володимирович Козло́в ( 24 січня 1951, Ворошиловськ) — український графік, живописець; член Спілки художників України з 1987 року. Син художника Володимира Козлова.

Біографія Народився 24 січня 1951 року в місті Ворошиловську (тепер Алчевськ Луганської області, Україна). У 1980 році закінчив Харківський художньо-промисловий інститут (викладачі Євген Биков, Віктор Гонтаров, Олександр Хмельницький).

Після закінчення навчання мешкає та працює в Луганську: у 1985–1987 роках — головний художник художник-виробничого комбінату; у 1996—1998 очолював Луганську організацію Національної спілки художників України; у 1999—2007 роках там же відповідальний секретар; одночасно у 1998—2000 роках очолював творчу секцію живопису; з 2007 року працює в академії культури і мистецтв: з 2009 року — завідувач кафедри станкового живопису.

Мешкав у Луганську в будинку на провулку Пузирьова, 26 та в будинку на вулиці 16-й лінії, 7а, кв. 8.

Творчість Працює в галузі монументального і станкового живопису, графіки, монументально-декоративного мистецтва. Серед робіт: живопис

«Червоний патруль» (1982); «Встановлення» (1987); триптих «Кобзарева пісня» (1990); «Пісня степу» (1992); «Флора» (1993); «Купальська ніч» (1996); «Мальовничий світ театру» (1997); «Пісня степу» (2000); «Благовіщення» (2000); «Дике Поле» (2003); «Лунає пісня» (2003); «Чайки» (2003); «Хортиця. Старий Дніпро» (2003); «Полудень» (2004); «Степові міражі» (2005); «Вербна неділя» (2006); «Сарматка» (2006); «Степовики» (2006); «Кургани» (2006); «Пасхальний натюрморт» (2008); «Старий дуб» (2008); «Грот» (2008); «Криниця» (2013); «Архипівна» (2013); </div> графіка серія «Мої друзі водолази» (1996); розписи у Луганському українському музично-драматичному театрі (1997); «Старий Луганськ» (Музей історії міліції Луганщини, Луганськ, 2004).

Брав участь в обласних, всеукраїнських, закордонних мистецьких виставках з 1980-х років. Персональні відбулися у Луганську у 2006 році та дві у Києві у 2008 році.

Деякі твори зберігаються у Луганському, Кіровоградському обласному та Запорізькому художніх музеях.

Примітки

Література