Мурад-бей II (; д/н — 1675) — 4-й бей Тунісу в 1666—1675 роках.
Життєпис Походив з роду Мурадидів. Син Хаммуди, бея і паші Тунісу, та Хізії бінт Абу Табіт. Батько одружив мурада з донькою впливового Юсуф-дея. У 1663 році фактично перебрав владу в державі, після смерті батька 1666 року отримав титули бея і паші. Продовжив політику попередника щодо зміцнення влади свого роду, підтримки міст та розвитку торгівлю.
Багато часу подорожував країною, активно стягував данину і податки. Також наказав звести медресу Мурадія в Тунісі, передавши його прихильникам малікізму. Також бей фундував мечеть в Габесі та міст через річку Меджерда.
З 1671 року значною загрозою стає Алжирське намісництво, яке стало фактично незалежним від Османської імперії після встановлення влади деїв. Дей Мухаммад I активно підбюрував берберів на кордоні Алжиру і Тунісу проти Мурадидів. Мурад-бею II довелося їх приборкати та змусити у 1673 році загони алжирців не починати велику кампанію проти тунісу.
В цей час Алі-дей, небіж Мурад-бея II, вирішив повернути владу деям. Він влаштував змову, захопивши владу в м. Туніс. Новим беєм Алі-дей призначив Мехмеда-агу, очільника яничарів. Втім доволі швидко Мурад-бей II переміг заколотників, стративши Алі-дея та Мехмеда-агу. Новим деєм поставив Хаджи Мамі Джемаля, позбавивши того будь-якого впливу на яничар та права втручатися в державні справи.
1675 року помер від якоїсь хвороби. Поховано в мавзолеї батька біля мечеті Хаммуді-паші. У результаті почалася боротьба за владу між синами Мурад-бея II — Мухаммадом, Алі і Рамданом.
Джерела Ibn Abi Dhiaf, Présent des hommes de notre temps. Chroniques des rois de Tunis et du pacte fondamental, vol. II, éd. Maison tunisienne de l'édition, Tunis, 1990 M. H. Cherif, «Algeria, Tunisia, and Libya: the Ottomans and their heirs» 120—133, at 124, in General History of Africa, volume V (UNESCO 1992, 1999), edited by B. A. Ogot.