«Підступність і кохання» () — міщанська трагедія німецького драматурга Фрідріха Шиллера, написана в 1783 році та вперше опублікована в 1784 році видавцем Крістіаном Фрідріхом Шваном.

Історія створення Задум створити п'єсу виник у Фріріха Шиллера на гауптвахті, куди він потрапив за самовільний від'їзд до Мангайма на прем'єру пʼєси «Розбійники». Після втечі зі Штутгарта Шиллер продовжував працювати над п'єсою. У листі до Дальберга 3 квітня 1783 року Шиллер називав твір «сміливою сатирою та глузуванням над породою блазнів та негідників зі знаті».

Спочатку п'єса називалась «Луїза Міллер» за іменем головної героїні. За пропозицією актора Августа Вільгельма Іффланда автор змінив назву на «Підступність і кохання». Міщанська трагедія «Підступність і кохання» вийшла друком у 1784 році.

Дійові особи Фон-Вальтер — президент при дворі німецького герцога. Фердінанд — його син, майор. Гофмаршал фон-Кальб. Леді Мілфорд — фаворитка герцога. Вурм — особистий секретар президента. Міллер — міський музикант Луїза — дочка Міллера Софі — камеристка леді.

Проблематика Тема міщанської трагедії — кохання представників різних суспільних прошарків. Основний конфлікт драми — зіткнення двох систем моралі, кожна з яких відповідає певному соціальному середовищу. У драмі проблема деспотизму, всесилля фаворитів і безправ'я простої людини переплітається з моральною проблемою.

Зовнішній вимір — зіткнення закоханих із становим суспільством, яке унеможливлює шлюб. Внутрішній — суперечність у самих персонажах між почуттями та соціально зумовленою психологією, що і спричиняє трагедію. Луїза раціонально зважує обставини і доходить висновку, що кохання між міщанкою та вельможним паном не може бути щасливим, а єдиною опорою для неї є родина. Фердінанд, як людина привілейованого стану, звик, що його плани здійснюються самі по собі; коли ж він дізнається про лист, його ревнощі засліплюють його не як природне почуття, а як вияв соціальної зверхності, він вважає покарання Луїзи своїм становим правом. У своїй концепції кохання Фердінанд спирається на ідеї «Суспільного договору» Жан-Жака Руссо, де рівність людей обґрунтовується самою природою, а природне єство людини ставиться вище за її соціальний статус.

Сюжет Історія кохання двох благородних людей — Фердінанда та Луїзи — відбувається у глухій провінції, де панують інтриги, злочини, розкіш та розпуста. Дія розгортається в Німеччині XVIII ст., при дворі одного герцога. Фердінанд, син «президента», що керує справами держави за дорученням герцога, покохав Луїзу Міллер, дочку музиканта. Але батько Фердінанда хоче одружити сина з фавориткою герцога — леді Мільфорд і робить все, щоб розлучити його з Луїзою. Шлюб аристократа з міщанкою неможливий.

На руку Луїзи претендує й секретар президента — Вурм, що вже давно відвідує будинок Міллерів, але дівчина не має до нього почуттів. Музикант розуміє, що Вурм є кращою партією для Луїзи. Вурм повідомляє президента про захоплення його сина дочкою Міллера. Це змушує фон Вальтера прискоритися, про своє одруження син повинен довідатися негайно.

Інтриги «президента» призводять до трагічного фіналу: Фердінанд і Луїза гинуть. Фердінанд всипає отруту в склянку з лимонадом для Луїзи. Перед смертю Фердінанд фон Вальтер дізнається, що Луїза безневинна. Юнак вирішує покарати батька, та президент сам віддає себе в руки правосуддя, і син, помираючи, простягає йому руку.

Персонажі Фердінанд — син міністра фон Вальтера, людина передових переконань. Університет надав йому нові просвітницькі ідеї у силу народу, спілкування з яким возвеличує людину. Фердінанд у сім'ї Міллера знайшов моральну гармонію, він зрозумів порочність моральних основ свого класу. Фердінанд підняв свій голос на захист прав, готовий відректися від свого становища у вищому світі. Юнак закоханий в Луїзу Міллер, та в його батька інші плани. Фердінанд сповнений рішучості захищати свої почуття. Але він не зміг оцінити силу підступності: коли не вдалося пряме насильство, пускається в хід наклеп. Обмовлена Луїза, і ображений Фердінанд, що повірив наклепові, позбавляє життя і її, і себе. Він не зміг ні зберегти, ні відстояти своє кохання.

Луїза — шістнадцятирічна дочка бідного міського музиканта. Дівчина переживає своє перше почуття глибоко, щиро. Їй здається, що кохання відкрило перед нею таємниці світу. Вона закохана у Фердінанда не з розрахунку, а за велінням серця. Їй доводиться вибирати між обов'язком перед батьком і почуттям любові до Фердінанда. Секретар змушує дівчину написати любовний лист підставній особі — маршалу фон Кальб, інакше батько буде взятий під варту. Вмираючи, вона шкодує Фердинанда: «Більш нещасного істоти, ніж ти, немає ні на небі, ні на землі».

Леді Мілфорд — найскладніший образ у п'єсі. Її поведінка продиктована суперечливими обставинами: вона належить до вищого світу, проте свого часу спізнала злидні й приниження. Зверхність аристократки поєднується в ній зі здатністю бачити в Фердінанді не лише соціальний статус, а й духовно обдаровану особистість. Філософська кульмінація драми — розмова Мілфорд і Луїзи, під час якої леді усвідомлює, що вчинки Луїзи чистіші й благородніші за її власні. Ця внутрішня боротьба завершується перемогою «Людини» над «аристократкою»: леді вирішує залишити двір назавжди. Відповідно до етичної концепції лорда Шефтсбері про вроджену моральність людини, Шиллер трактує це рішення як прояв незламної духовної природи, що пробивається крізь соціальні нашарування.

Новаторство драматурга П'єса належить до штюрмерського періоду творчості Шиллера (1782–1787). Хоча драма широко використовує сюжетні схеми і мотиви шекспірівської драматургії, її проблематика є суто німецькою. Зіткнення ідеальних прагнень і моральних мотивів із соціально зумовленим началом у людині та суспільстві. Поразка героя у соціальній сфері покликана засвідчити перемогу духовного начала над облудною цивілізацією. Індивідуалізована мова дійових осіб: кожного персонажа, кожної соціальної групи. Творчу енергію автор спрямовує в іншу площину: на зображення «несумісних з мораллю» суперечностей між життям гнобителів і пригноблених, на показ конкретно-історичної, соціальної групи. Складність характеру — характерна риса майже всіх дійових осіб драми.

Мова драми У п'єсі Шиллер описує цинічний і холодний світ, для цього використовує високий стиль, пафос та гіперболи. Виступ Президента витончений, продуманий та зарозумілий. Секретаря Вурма можна зрозуміти як меншу його копію. Калб розмовляє тупо, неприродно, часто використовує неправильні вирази.

Міллера мова характеризує як просту людину. Свої думки він підкреслює загальними приказками. Пані Міллер неправильно вживає іноземні слова, приказки.

Український переклад «Коварство і любов»commons:File:Шиллер Ф. Коварство і любов (1934).pdf 1934 року в перекладі Майка Йогансена. «Підступність і любов» 1955 року в перекладі Юрія Назаренка.

Див. також Фрідріх Шиллер Розбійники (п'єса)

Примітки

Джерела Зарубіжна література: Хрестоматія. 9 клас / Упор. Ю.Ковбасенко, Л.Ковбасенко, Л.Кулікова. Київ, 2000.