Релігійні погляди Альберта Ейнштейна широко вивчені. Проте донині не вщухають суперечки і ходять міфи про його переконання, погляди і ставлення до релігії. Ейнштейн говорив, що вірить в «пантеїстичного» бога Бенедикта Спінози, але не в персоніфікованого Бога — таку віру він піддавав критиці. Він також називав себе агностиком, але відхрещувався від ярлика «атеїст», надаючи перевагу «смиренності, відповідній слабкості нашого розуміння природи розумом і нашого власного буття»Isaacson, Walter (2008). Einstein: His Life and Universe. New York: Simon and Schuster, pp. 390. .

Раннє дитинство Ейнштейна виховали нерелігійні батьки-євреї. В Автобіографічних нотатках Ейнштейн писав, що поступово втрачав віру в ранньому дитинстві: … Я — хоча я був дитиною нерелігійних батьків — був глибоко релігійним до 12 років, коли моїй вірі настав різкий кінець. Незабаром, завдяки читанню науково-популярних книг, я став переконуватися, що багато в біблійних історіях не може бути правдою. Наслідком цього було прямо-таки фанатичне вільнодумство, поєднане з враженням, ніби держава обманює молодь; це був нищівний висновок. Такі переживання породили недовіру до всякого роду авторитетів і скептичне ставлення до вірувань і переконань, які жили в навколишньому соціальному середовищі. Цей скептицизм ніколи мене вже не залишав, хоча й утратив свою гостроту згодом, коли я краще розібрався в причинно-наслідкових зв'язках. Мені цілком ясно, що втрачений таким чином релігійний рай молодості був першою спробою звільнитися від кайданів «особистого его», від існування, в якому домінували бажання, надії, примітивні почуття. Там, зовні, був цей великий світ, який існує незалежно від нас, людей, і є величезною вічною загадкою для нас, доступною, проте, принаймні частково, для нашого сприйняття і нашому розуму. Споглядання цього світу манило звільненням, і я скоро переконався, що багато хто з тих, кого я навчився цінувати й поважати, знайшли свою внутрішню свободу і впевненість, віддавшись цілком цьому проводженню часу. Охоплення думкою в рамках доступних нам можливостей цього величного світу, який я уявляв наполовину свідомо, наполовину несвідомо як вищу мету. Ті, хто так думав, чи то мої сучасники, чи люди минулого разом зі зробленими ними висновками, були моїми єдиними незмінними друзями. Дорога до цього раю була не такою зручною і захопливою, як дорога до релігійного раю, але вона виявилася надійною, і я ніколи не шкодував, що вибрав її.

Погляди Ейнштейн використав кілька термінів для опису своїх релігійних поглядів, зокрема «агностик»Calaprice, Alice (2000). The Expanded Quotable Einstein . Princeton: Princeton University Press, p. 216 . Letter to M. Berkowitz, 25 October 1950; Einstein Archive 59-215., «релігійний невіруючий»Calaprice, Alice (2000). The Expanded Quotable Einstein. Princeton: Princeton University Press, p. 218. і «пантеїст»Einstein, Albert «Gelegentliches», Soncino Gesellschaft, Berlin, 1929, p. 9, який вірить в бога СпінозиCalaprice, Alice (2000). The Expanded Quotable Einstein. Princeton: Princeton University Press, p. 204..

Персоніфікований Бог і загробне життя Ейнштейн висловлював скептицизм щодо антропоморфного божества, часто описуючи його «наївним» і «дитячим». Він заявивІдею персоніфікованого Бога антропологічної концепції я не можу сприймати всерйоз. Я також відчуваю, що неможливо уявити бажання або мету поза людською сферою. Мої погляди близькі до Спінози: захоплення красою і віра в логічний порядок речей, які ми можемо зрозуміти смиренно і тільки частково. Я вірю, що ми повинні задовольнятися нашими недосконалими знаннями і розумінням, що особисті цінності та моральні зобов'язання — найважливіша з людських проблем.

22 березня 1954 року Ейнштейн отримав листа від італійського іммігранта Джозефа Діспентьєре, який працював машиністом локомотива в Нью-Джерсі. Діспентьєре заявив, що він атеїст, і був розчарований репортажем, який характеризував Ейнштейна релігійним. Ейнштейн відповів 24 березня 1954: Це, звичайно, брехня, що ви читали про мої релігійні переконання, брехня, яка систематично повторюється. Я не вірю в персоніфікованого Бога і ніколи не заперечував цього, але висловив це чітко. Якщо в мені є щось, що можна назвати релігійним, то це, без сумніву, безоглядне захоплення будовою Всесвіту в тій мірі, якою наука розкриває його.

В листі до Беатриче Флохліч, 17 грудня 1952 року, Альберт Ейнштейн заявив: Ідея персоніфікованого Бога абсолютно чужа мені і здається навіть наївною.

Ерік Гуткінд надіслав примірник своєї книги Обери життя: Біблійний заклик до Повстання Ейнштейну 1954 року. Ейнштейн надіслав Гуткінду відповідь, де написав: Слово «Бог» для мене не більше, ніж висловлення і продукт людських слабкостей, Біблія — звід благородних, але все ж примітивних легенд. Ніяка інтерпретація, навіть найвитонченіша, не зможе для мене це змінити. Ці витончені інтерпретації досить різноманітні за своєю природою і майже не мають нічого спільного з оригінальним текстом*

Calaprice, Alice (2011). The Ultimate Quotable Einstein. Princeton, New Jersey: Princeton University Press, p. 342..

24 квітня 1929 року, Альберт Ейнштейн телеграфував рабину Герберту С. Голдстейну в Німеччину: «Я вірю в бога Спінози, який проявляє себе в закономірній гармонії буття, але зовсім не в Бога, який клопочеться про долі і справи людей»Isaacson, Walter (2008). Einstein: His Life and Universe. New York: Simon and Schuster, pp. 388—389. Опубліковано в Нью-Йорк таймс 25 квітня 1929 під заголовком «Einstein believes in 'Spinoza's God'» .Він розширив свої переконання в листах, відповідаючи японським ученим. У відповідях описано його уявлення про науку і релігію. Відповіді з'явилися обмеженим тиражем, випущеним з нагоди 50-річного ювілею Ейнштейна:Наукові дослідження можуть зменшити марновірство, заохочуючи людей думати і дивитися на речі з точки зору причини й наслідку. Безсумнівно, це переконання про раціональність і впорядкованість світу, схоже на релігійне почуття, лежить в основі всіх наукових робіт вищого порядку… Це переконання пов'язане з глибокою вірою у Вищий розум, який показує себе в світі досвіду, являє мою концепцію Бога. У побуті це може бути описано як «пантеїзм» (Спінози).

На питання про загробне життя Ейнштейн заявив баптистському пастору: «Я не вірю в безсмертя людини, і я вважаю мораль виключно людською турботою, а не надлюдським впливом на неї»Dukas, Helen (1981). Albert Einstein the Human Side. Princeton: Princeton University Press, p. 39. Letter to a Baptist pastor in 1953.. Це почуття також висвітлено в книзі Ейнштейна «Світ, яким я його бачу», в якій він писав: «Я не можу уявити Бога, який нагороджує і карає свої творіння або має людську природу. Людина, яка має пережити свою фізичну смерть, теж за межею мого розуміння, і я не бачу цього інакше; такі поняття для страху або абсурдного егоїзму слабких душ. Зрештою, для мене досить таємниці вічного життя і натяку на чудову структуру реальності, разом з одностайним поривом зрозуміти частину дрібної причини того, що виявляється в природі»Einstein, Albert (1999). The World as I See It. Secaucus, NJ: Citadel Press, p. 5. .

Агностицизм, деїзм і атеїзм Ейнштейн не був атеїстом, пояснюючи це таким коментарем: «Я неодноразово говорив, що, на мій погляд, ідея персоніфікованого Бога виглядає по-дитячому. Ви можете називати мене агностиком, але я також не поділяю духу хрестових походів професійних атеїстів, чий запал викликаний переважно болючим звільненням від кайданів релігійного виховання, отриманого в молодості. Я надаю перевагу смиренню, відповідному слабкості нашого інтелектуального усвідомлення природи й нашого власного буття». Згідно з німецьким істориком , Ейнштейн казав: «Спостерігаючи ту гармонію в космосі, яку я, з моїм обмеженим людським розумом, можу розгледіти, все ще є люди, які кажуть, що Бога немає. Але що мене дійсно дратує, так це те, що вони ще цитують мене на підтримку своїх поглядів»Clark, Ronald W. (1971). Einstein: The Life and Times. New York: World Publishing Company, p. 425. .Ейнштейн раніше дотримувався переконання, що людина не може зрозуміти сутність природи Бога. В інтерв'ю, опублікованому 1930 року в книзі Проблиски Великого Дж. Сильвестра Віерека, Ейнштейн у відповідь на питання, вірив він у Бога чи ні, пояснив:Ваше питання (про Бога) є найскладнішим у світі. Це не те питання, на яке я можу відповісти просто «так» або «ні». Я не атеїст. Я не знаю, чи можу я схарактеризувати себе як пантеїста. Ця проблема дуже широка для нашого обмеженого розуму. Чи можу я не відповісти притчею? Людський розум, незалежно від того, як добре він навчений, не може зрозуміти Всесвіту. Ми нагадуємо маленьку дитину, що зайшла до величезної бібліотеки, стіни якої забиті книгами різними мовами до стелі. Дитина розуміє, що хтось повинен був написати ці книги. Але вона не знає, хто і як їх написав. Вона не розуміє мов, якими написані книги. Дитина помічає певний порядок цих книг, порядок, якого вона не розуміє, але невиразно уявляє. Це, на мою думку, відбиває ставлення людського розуму, навіть найкращого і найкультурнішого, до Бога. Ми бачимо, що Всесвіт влаштований дивовижно, підпорядковується певним законам, але ми розуміємо ці закони лише невиразно. Наш обмежений розум не здатний осягнути загадкову силу, яка обертає сузір'я. Я зачарований пантеїзмом Спінози. Я ще більше захоплююся його внеском у сучасну думку. Спіноза — найвизначніший зі сучасних філософів, тому що він перший філософ, який ставиться до душі і тіла як до єдиного цілого, а не як до двох різних речей.

1950 року в листі до М. Берковиця Ейнштейн заявив: «Моя позиція щодо Бога полягає в тому, що я агностик. Я переконаний, що ясній свідомості першорядної важливості моральних принципів поліпшення і облагородження життя не потрібна ідея Законодавця, особливо Законодавеця, який працює на основі винагороди і покарання»Calaprice, Alice (2000). The New Quotable Einstein. Princeton, New Jersey: Princeton University Press, p. 216; Letter to M. Berkowitz 25 October 1950; Einstein Archive 59-215..

Згідно з біографом Волтером Айзексоном, Ейнштейн був більш схильний очорнювати невіруючих, ніж вірянIsaacson, Walter (2007). «Einstein and Faith» Time 169 (April 5): 47.. Ейнштейн каже в листуванні: «Фанатичні атеїсти, як раби, які все ще відчувають тягар своїх ланцюгів, скинутих після важкої боротьби. Вони істоти, які в своїй образі на традиційний „опіум народу“ не можуть почути музики сфер»Jammer, Max (2002). Einstein and Religion: physics and theology. Princeton: Princeton University Press, p. 97 . Попри те, що він не вірить у персоніфікованого Бога, він зазначив, що «ніколи не буде прагнути до боротьби з такою вірою, тому що така віра, мені здається, краща від відсутності трансцендентного світогляду»Jammer, Max (2002). Einstein and Religion: physics and theology. Princeton: Princeton University Press, p. 51 149. .

1945 року Гай Ранер мол. написав лист до Ейнштейна, запитавши його, чи правда, що священик-єзуїт зголосився відвернути Ейнштейна від атеїзму. Той відповів: «Я ніколи в своєму житті не спілкувався з єзуїтським священиком, і я вражений сміливістю подібної брехні. З точки зору єзуїтського священика я, звичайно, завжди був і є атеїстом.(…) Це завжди вводить в оману: використання антропологічної концепції в справах, не пов'язаних з людською сферою — дитячі аналогії. Ми повинні захоплюватися чудовою гармонією структури цього світу в покорі, наскільки ми можемо його зрозуміти».

Детермінізм