Фортеця Аджидер — фортифікаційні споруди у смт Овідіополь, Одеський район, Одеська область, Україна. Розташована на лівому березі Дністровського лиману, навпроти Білгород-Дністровського.
Фортеця будувалася для захисту входу в Дністер з Чорного моря, військової підтримки чорноморської торгової системи, облаштування проміжних складів між Дністром та Одесою. Також, одна з найважливіших задач фортеці прикриття Дністровської гребної флотилії, що, в свою чергу, мала здійснювати оборону Очаківської провінції та вести підтримку Дунайської армії у випадку війни з Османською імперієюОвидиопольская крепость // Советская военная энциклопедия / Пред. редкол. Н.В. Огарков. – Т. 6. – М., 1978. – С. 6..
Історія До заснування фортеці на березі лиману існувало османське портове містечко Аджидер, що наприкінці 18 ст. було зруйноване російськими військами під час одієї з російсько-турецьких війн. Про цю місцевість у 1791 році інженер Франц де Воллан писав «Місце розташування Аджидера вочевидь було дуже привабливим. Руїни мають близько трьох з половиною верст у периметрі. Молдовани, які мешкають у Калаглеї за 5 верст звідси, згадують Аджидер як земний рай і особливо хвалять вино, яке тут робили, вважають його найкращим в усій Молдові та Бессарабії. Аджидер був найбільшим містом цієї провінції після Очакова і мав значний ринок вивезення пшениці й худоби (переважно баранів) до Константинополя… Аджидер завжди слугував туркам за пункт висадки і зв’язку з Хаджибеєм»С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". – Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 10-12..
По завершенню російсько-турецької війни згідно Ясського мирного договору Очаківська область перейшла до Російської імперії. Відразу після цього російське керівництво вирішує посилити оборонні позиції на придністровському напрямку. Розпочинається будівництво цілого ряду фортець. Наказ про побудову фортеці Аджидер був підписаний імператрицею Катериною ІІ у березні-липні 1792 року. Намісник Катеринославської губернії В.В.Каховський отримав цей наказ 6 липня в Дубоссарах, за його наказом до Аджидера було направлено 3 тисячі солдат для зимівки на місці майбутньої фортеці. Для цього з румунських Ясс було відправлено дерево до Дністру, а греки-майстри були найняті для будівництва тимчасових будинків для солдат та офіцерів. Місця для казарм було обрано особисто Каховським. Про вибір місця сам Ф. Воллан писав:
У серпні на місце будівництво фортеці завітав В. В. Каховський з Францом де Волланом, саме тоді було прийняте остаточне рішення про розміщення фортеці. За словами самого Ф. Воллана складно було знайти краще місце вздовж усього узбережжя лиману, де б глибина лиману та береги дозволили б використовувати легкий весельний флот для захисту Дністра по воді. Адже це місце, за часи існування міста Аджидер виконувало функцію порту довгий час в епоху османського панування.
Вже вересні 1792 року були розпочаті перші земляні роботи. Генерал-майор В. В. Каховський виступав проти такої терміновості, адже на його думку варто було спочатку провести більш детальні обрахунки та визначити необхідні ресурси. Тим не менш, інженер-підполковник Ф. П. де Волан наполягав на негайному початку, адже обіцянки почати негайно вже були відіслані до Воєнної колегії, а крім того була небезпека втратити осінній час, за який доведеться нести відповідальність. Як спеціаліст він розумів, що за зиму земляні насипи лише стануть щільнішими, що лише допоможе пришвидшити наступні етапи робіт в сезоні 1973 рокуКурис И. Письма Екатеринославского губернатора Василия Васильевича Каховского, состоящего при делах ее величества Екатерины ІІ, тайному советнику В.С. Попову для доклада князю Платону Александровичу Зубову // ЗООИД. – 1881. – Т. 12.. В кінці вересня в Аджидер прибули спеціалісти з Мілана, які мали навички з випалювання вапна. Випалено вапно широко застосовували як компонент для з'єднання між собою каменю, адже міцність кам'яної кладки була ключовою для фортеці. Проте, Росія не володіла необхідними у ремеслі технологіями, тому була змушена залучани європейських спеціалістів. Офіційна дата початку робіт з будівництва фортеці вважається 15 червня 1793 року і саме цього дня Овідіопіль святкує річницю свого заснування. Проте, з історичних документів випливає, що правильною датою початку робіт є 14 червня (25 червня за старим стилем).
25 жовтня 1792 року імператорка Катерина ІІ започаткувала своїм указом експедицію з будівництва у завойованих провінціях фортифікаційних та інших робітБильбасов В.А. Екатерина ІІ и Василий Васильевич Каховский: 1791-1793. Указы Екатерины ІІ // Русская старина. – 1900. – Т. ХХХІ, декабрь.. Положення про експедицію було розроблено В. С. Поповим, а головою експедиції призначено Ф. П. де Волана. Сама експедиція підпорядковувалася генерал-аншефу О. В. Суворову. Знаходячись в Дубоссарах де Волан, а потім в Хаджибеї дійсно розробляв плани та проєкти цілого ряд фортець та інших об'єктів, в тому числі не військових. Перед експедицією ставилися конкретні задачі, а також було визначено яким чином мають розподілятися кошти, майно та обладнання задіяне в проєкті. Але головним було перепідпорядкування робіт з цивільної до військової адміністрації регіону.
Головним інженером будівництва вважається інженерний офіцер Є.Х. ФерстерМесяцеслов с росписью чиновных особ в государстве на лето от Рождества Христова 1793. –СПб., 1793. – С. 61; Месяцеслов… на лето 1794. – С. 66-67: Месяцеслов… на лето 1795. – С. 69-70: Месяцеслов… на лето 1796. – С. 79-80., хоча інші джерела вважають, що Ферстер долучився до будівництва лише на пізніх етапах 1794-1795 року. Що точно відомо, так це те, що Є. Х. Ферстнер 27 лютого 1795 року був призначений комендантом Овідіопольської фортеці та поліцмейстром міста. Відповідно, він займався не лише доглядом та підтримкою фортеці, а і усіх інших казених будівель міста. Ф. П. де Воллан та О. В. Суворов відвідували фортецю під час будівництва двічі, у 1793 та 1794 році, вони оглядали процес будівництва та вносили корективи, в основному для здешевшення робітДе-Волант Ж.Ф. Указ. соч. – С. 10-11, 14 и др. В 1795 році управління з будівництва південних фортець перейшло до генерал-директора над фортифікаціями графа П. О. ЗубоваЖитков С.М. Исторический обзор устройства и содержания водных путей и портов в России за столетний период, 1798-1898. – СПб., 1900. – С. 55. Але в той же час, віце-адмірал І. М. де Рібас у листах писав що саме йому було наданий обов'язкок будівництва фортуПисьмо И.М. Рибаса к графу А.К. Разумовскому // Васильчиков А.А. Семейство Разумовских. – Т. 5: Приложение к биографии князя А.К. Разумовского. – СПб., 1894. – С. 100.. Відповідно, можна констатувати, що у будівництві фортеці брав участь цілий ряд видатних діячів тогочасної Одещини.
Будівництво відбувалося вахтовим методом, тобто солдати, що були задіяні у будівництві постійно змінювалися. У польовому сезоні 1793 року у будівництві брали участь солдати чотирьох батальйонів та піхотних полків. Детальний опис проведення будівельних робіт відсутнє, проте існують спогади офіцерів, що брали участь у будівництві. Зокрема француз, що знаходився на службі у російській імперії А.О. де Лагард, згадує, як Єгор Ферстер проводив розбудову ровів вибуховим способом, чим неабияк турбував місцевих змій, яких була значна кількість під землеюLagarde de A. M. Notes // Sophiowka: Poeme Polonais. Par Stanislaw Trembecki. Traduit en vers francais, par le comte de Lagarde, member l`academie de naples. - Viene, 1815, - S. 125. У 1794 році будівництво відбувалося пришвидшеним темпом через можливість нової війни з Османською імперією. З розформованої Дніпровської лінії прибуло декілька гармат тяжкої артилеріїКиреенко Г. Ордера графа (князя) Платона Александровича Зубова правителю Таврической области // Известия Таврической ученой архивной комисии. – 1896. – № 24. – С. 2-3; Описание дел архива Морского министерства за время с половины XVII до начала ХІХ столетия. – Т. Х. – СПб., 1906. – С. 131..
У серпні 1795 року Ф. П. де Волан проінспектував всі будівельні роботи на фортецях півдня країни, від Кубані до Подністров'я і доповів графу П. О. Зубову про завершення робіт на прикордонні. Згідно доповіді інженера на той час Овідіопільська фортеця складалася з: казарм, порохових погребів та продовольчих складів, передових будівель для захисту з рейду, весь палісад був озброєний, застави закриті. Імператорський штандарт було піднято 21 вересня віце-адміралом де Рібасом. Єкатерина ІІ відзначила завершення робіт окремим указом за 4 листопада 1795 року. В ньому вона відмітила особливу роль інженера-полковника Де Воллана, якому була виділена значна фінансова премія, а вже наступного року інженер та бригадир були нагороджені великим херстом ордена Святого князя Володимира 2-ї степені. Де Волан також отримав чин генерал-майора. Загалом, всі офіцери отримали різні подяки орденами, званнями та грошовими преміямиКопии с высочайших его императорскаго величества приказов, отданных в С. Петербурге. 1800 года. – СПб., 1816. – С. 55..
Не дивлячись на офіційне завершення робіт, фактично вони тривали і в 1796 році. Про це згадується у офіційних наказах, зокрема П. О. Зубова, О. В. Суворова, командуючого 2-ю дивізією генерала Г. С. Волконського та у деяких спогадах. Згідно документів за порядком будівельних робіт на той час наглядав командир батальйону Новгородського полку А.В. Суворов. Документы. – Т. ІІІ. – С. 528-529 (№ 535). У своїх спогадах він згадує, як його солдати брали участь у будівництві фортеці влітку 1796 року і при цьому змогли навіть добре заробити на роботахЗаписки отставного генерал-майора Сергея Ивановича Мосолова // Русский архив. – 1905. – Кн. 1. – С. 147, 172-173.
Точна сума, що була витрачена на будівництво фортеці не відомо, але кошториси, що збереглися в архівах стревджують, що всього на будівництво фортеці планувалося витратити близько 190 тисяч рублів. У 1797 році, за нового імператора Російської імперії Павла І була створена "Особлива комісія", що мала дослідити зловживання при будівництві фортець півдня імперії. Крім цього імператор започаткував ряд реформ по управлінню фортецями. Зокрема, він розпустив "Комісію будівель фортець та Одеського порту", яка ними опікувалась до цього. Тепер будівельними роботами займалось Чорноморське адміралтейство та військовий губернатор. У зв'язку зі змінами у підпорядкуванні коменданта фортеці теж було замінено. 24 березня 1797 року інженер-майор Єгор Ферстнер передав посаду майору Христофору Штемпелю.№ 17.68 от 26 декабря 1796 г. // ПСЗРИ-1. – Т. XXIV. – СПб., 1830. – С. 255; В другом источнике указана дата 10 января 1797 г. См.: Савельев А. Указ. соч. – С. 256..
У 1802 році імператор Олександр І започаткував низку реформ у сфері утримання та підтримці фортець. Зокрема, було вирішено утримувати лише 54 фортеці з 260 існуючих в імперіїФабрициус И.Г. Столетие Военного министерства 1802-1902. Главное инженерное управление. – Ч. 1: Царствование Императора Александра I. – Очерк 2: Результаты деятельности инженерного управления. Строительство и инженерные войска. – СПб., 1902. – С. 328. Фортеця Аджидер своє бойове значення зберегла і згідно нової класифікації отримала статус "малої фортеці 3-ого класу"Савельев А. Ч. 1. – С. 211, 309.
У 1804 році знову відбулася зміна коменданта фортеці. Новим комендантом став підполковник Лев МейзерВсевысочайшие приказы, отданные в присутствии е.и.в. государя императора. – СПб., 1805. – С. 110, 175..