Траетаона ( Ферідун) — герой іранської міфології, цар з династії Пішдадідів, який розділив світ між своїми трьома синами. Прославився вигнанням арабів з Ірану«Хидр — современник персидского царя Феридуна, прославившегося изгнанием арабов из Ирана.» / . Персонаж «Шах-наме», переможець дракона. У ведичній традиції йому близький образ , переможця дракона Врітри.
У «Авесті» Народився у країні, що зветься «чотирикутною Варною» Видевдат I 17 (Авеста в русских переводах. СПб, 1997. С.72); Ардвисур-яшт (Ящт V 33) . Його батько Атвія був другим з людей, які вичавлюали сік хаоми, й тому у нього народився син Хом-яшт 7, имя отца также устойчиво упоминается в яштах .
Траетаона приносив жертву (100 жеребців, 1000 корів, 10000 овець) у Варні богині Ардвисура, просячи її про допомогу для перемоги над триголовим змієм , якого створив Анхра-Манью, і для того, щоб відібрати в Дахаки його дружин Сахнавак і Арнавак Ардвисур-яшт (Яшт V 33-35; Авеста в русских переводах. СПб, 1997. С.179-180) Хом-яшт 8 (Авеста в русских переводах. СПб, 1997. С.153) ; таку ж жертву він приносив Дрваспе Гэуш-яшт (Яшт IX 13-15) ; про це ж він просив, коли молився у Варні богині Ард-яшт (Яшт XVII 33-35; Авеста в русских переводах. СПб, 1997. С.368-369) . За описом «Рам-Яшта», коли Траетаона молився Ваю, він сидів на золотому троні під золотим балдахіном Рам-яшт XV 23-24 .
Силу для перемоги над Дахакою Траетаону дало також перо птахи Варагн Варахран-яшт (Яшт XIV 40; Авеста в русских переводах. СПб, 1997. С.350) , яке містило в собі третину того хварно, яке колись відлетіло від Замйад-яшт (Яшт XIX 36-37; Авеста в русских переводах. СПб, 1997. С.386); Мифологии древнего мира. М., 1977. С.356 .
В «Ардвісур-яшті» згадується, що Траетаона закинув в небо в образі птаха героя Паурву Яшт V 61 (Авеста в русских переводах. СПб, 1997. С.185) .
У найдавнішій «Авесті» не згадані імена синів Траетаони, але зустрічаються назви народів, які пізніше тлумачилися як похідні від цих імен Фрай Р. Наследие Ирана. М., 2002. С.67 . Діяння Фаридуна й розповідь про його трьох синів викладався в «Чіхрдад-Насці» і у 20 фрагарді «Судгар-Наска» сасанідскої редакції «Авести» Денкард VIII 13, 9; IX 1, 21 .
Зброя Траетаони, якою він вбив Змія, в майбутній есхатологічній битві сил Істини та Брехні матиме Астват-Ерета, один з Замйад-яшт XIX 92 (Авеста в русских переводах. СПб, 1997. С.400) .
Фраваші Траетаони потрібні для того, щоб протистояти різним хворобам, лихоманці, нестриманості, а також «зміїним підступам» ворога Фравардин-яшт (Яшт XIII 131) .
У середньо-перських джерелах Родовід Фаридун наводить «Великий Бундахішн»: він був сином Аспьян-і Пур-гава, сина Аспьян-й Сік-гава, сина Аспьян-і Бор-гава, сина Аспьян-і Сійя-гава, сина Аспьян-і Спет-гава, сина Аспьян-і Гепр-гава, сина Аспьян-і Рама-гава, сина Аспьян-і вапр-гава, сина Аспьяна, сина Джама (Їми) Большой Бундахишн XXXV 8-9 , тобто нащадком Джама в 11 поколінні. Кожне з 10 поколінь тривало 100 років (тобто всі 1000 років правління Дахака). Братів Фаридун звали Бармаюн і Катаюн Большой Бундахишн XXXV 10 . Родоводи нащадків Ферідуна складніші, ніж у Фірдоусі, наводяться в ряді пехлевійскіх текстів.
За «», хварно з волі творця прийшло до Фаридуна, ще коли він був в материнській утробі, а вбив Дахака він у дев'ять років Денкард VII 1, 25-26 .
Ферідун побив і пов'язав , переміг багатьох інших девів, частину вбив, а частину вигнав з Кешвар Хванірах Суждения духа разума XXVII 38-40 (Зороастрийские тексты. М., 1997. С.101-102); ср. Денкард VII 1, 26 . У творі «Шайаст-на-шайаст» говориться, що Ферідун хотів убити переможеного Змія, але Ормазд відрадив його, вказавши, що тоді земля наповниться шкідливими тваринами Зороастрийские тексты. М., 1997. С.314 . За «Бундахішн», Дахака Бевараспа було неможливо вбити, і Фаридун заточив його в горі Демавенд Большой Бундахишн XXIX 9 .
Ферідун правив 500 років (включаючи 12 років правління Ереджа): його царювання було першою половиною епохи панування сузір'я Стрільця Большой Бундахишн XXXVI 7; Малый Бундахишн XXXIV (Зороастрийские тексты. М., 1997. С.310); ср. Большой Бундахишн XXXIII 2-3 . Він встановив священний вогонь Вартастар Большой Бундахишн XVII 19 , спорудив собі житло на горі Патасхвар (Демавенд), який «Бундахішн» локалізує в «чотирикутної Варі» Большой Бундахишн XXXII 2 .
Ферідун вигнав з іранської країни негрів, чия раса з'явилася в царювання Аждахака Малый Бундахишн XXIII (Зороастрийские тексты. М., 1997. С.298) .
У творі «Судження духу розуму» сказано, що Ормазд створив Фаридун безсмертним, а Ахриман змінив це, й що Ферідун не був достатньо розумний Зороастрийские тексты. М., 1997. С.91, 117 . За «Денкарду», Фаридун великий як серед благословенних, так і серед проклятих Денкард III 321 .
Хварно Фаридун після його смерті оселилося в коренях очерету в океані Фрахвкарт, звідки його витягнув віддалений нащадок Фаридун Нотара Большой Бундахишн XXXV 38 .
Індоіранські паралелі Ім'я Траетаони сходить до індоєвропейського архетипу «третього сина», і в міфах про нього постійно повторюється мотив трійці МНМ. Т.2. С.523-524 . Схожі імена носить іранський герой Тріта, близький індійському Тріті.
При цьому в «Авесті» є і власний Тріта — наслідок розщеплення колись єдиного образу. Цей Тріта був великим цілителем, зігнавши зі світу недуги. Він третім вичавив золотий сік хаоми — священної рослини, і у нього народився могутній син , «паліценосец», який переміг безліч драконів і демонів.
Ведійский же Тріта давніший. Окремі уривки міфів дають цікаві відомості про це загадкове індійське божество. Ось Тріта, перебуваючи на дні глибокої криниці, волає про допомогу. Або він бере на себе провину за вбивство Індрою триголового дракона .
Точна відповідність його імені на точность соответствия указывают В. Н. Топоров и Р. Фрай (Наследие Ирана. М., 2002. С.59) також зустрічається в «Рігведі» (проте з дзеркальним сюжетом): це Трайтана з гімну Діргхатамаса до Ашвінів Ригведа I 158, 5 , який, за пізнішими джерелами, був рабом (дасой) і намагався вбити кинутого в річку сліпого ріші Діргхатамаса, замахнувшись на нього мечем, але лише розсік самому собі голову, плече і груди Комментарий Т. Я. Елизаренковой в кн.: Ригведа. В 3 т. Т.1. М., 1999. С.641 .
Д. С. Раєвський слідом за М. Моле зіставляє Траетаону зі скіфським Таргітаєм Раевский Д. С. Мир скифской культуры. СПб, 2006. С.106-112 . Обидва вони — батьки трьох синів, прабатьки царського роду. Чотирикутна форма Скіфії в характеристиці Геродота нагадує «чотирикутну Варну» «Авести».
Міф про поєдинок з драконом пов'язаний часто з новорічним святом, але тут мова йде не просто про Новий рік, а про початок нового тисячолітнього циклу..
Образ в «Шах-наме»
Народження і царювання Розповідь Фірдоусі починається з того, що тисячолітнє правління тирана над світом наближається до кінця, залишилося лише 40 років. Зохак бачить уві сні трьох братів, і булаву з коров'ячою головою у молодшого. Прокинувшись, він вимагає від мобедів витлумачити сон, і один з них, Зірек, робить це.
Через деякий час народжується Ферідун, тоді ж народжується корова Бермає із забарвленням як у павича. Зохак посилає людей схопити дитину, ті в степу захоплюють Атбіна, батька Ферідуна в рассказе Фирдоуси есть некоторые неясности. Видимо, Атбина убили, но прямо об этом не сказано. Имя приводится также в форме Абитин . Його мати біжить з сином і зустрічає по дорозі чарівну корову, просячи її зберегти немовляти. Дитину протягом 3 років вирощує пастух. Потім мати забирає в нього сина й ховається на Ельборзе з відлюдником. За наказом Зохака корова вбита, а будинок Ферідуна спалений.
Коли Ферідуну стало 15 років, він просить матір розповісти йому про своє походження, що вона й робить, повідомляючи, що його батько Атбін — нащадок царя . Порадившись з матір'ю, Ферідун планує свої подальші дії. У цей час коваль , не бажаючи віддавати свого сина на поталу Зохаку, підіймає народ на повстання. Ферідун очолює народ і готується до походу, звертається до своїх братів Пормає і Кеянушу. Ковалі виготовляють для нього булаву з коров'ячою головою.
Військо виступає в похід в день Хордад. Вночі, під час відпочинку, Ферідуна навідує божественний вісник Сраоша. У ту ж ніч двоє старших братів Ферідуна намагаються вбити його, скинувши на нього брилу з гори, але він чарами відводить удар предательство двух братьев по отношению к младшему — известный сказочный мотив АТ 301 (МНМ. Т.2. С.524) . Продовживши похід, військо підходить до річки. Коли начальник варти не дає суден, військо переправляється вплав.
Ферідун з військом наближається до столиці тирана — Єрусалиму, де стоїть замок Зохака, що підноситься до небес. Ферідун вражає булавою всіх ворогів, займає палац і звільняє царівен Ерневаз і Шехрназ (сестер Джемшида й дружин Зохака), вони розповідають, що Зохак втік до Хіндустану. Скарбник Кондорв прислуговує Ферідуну, але потім біжить до Зохаку й розповідає того про діяння героя.
Коли військо Зохака нападає на місто, на його вулицях починається битва. Зохак проникає в палац, але Фаридун булавою о булаве см. также: Фирдоуси. Шахнаме. Т. VI, строка 14788 (М., 1989. С.328) и в ряде других мест поэмы розсікає його шолом. З'являється Соруш і наказує скувати переможеного. Ферідун оголошує звернення до народу і виголошує промову до знаті про свою перемогу. Зохака приковують до скелі над прірвою.
Правління
Ферідун вступає на престол Ірану, спорудивши його в гаю Темміше Шахнаме, том I, строки 2413—2414, 3942, 4503 (місцевість в Мазендеране, поблизу Сарі Шахнаме, том I, строки 2413—2414, 3942, 4503); засновує свято Мехрган. Народ вихваляє його правління. Джахан Борзіна спорудив для Фарідуна престол з дорогоцінних каменівФирдоуси. Шахнаме. Т. VI, строка 21639-21650 (М., 1989. С. 478); в разделе «Шахнаме» собственно о правлении Феридуна об этом не упоминается.
Ферідуну п'ятдесят років, у нього народилися три сини (два старших — від царівни Шехрназ; молодший — від царівни Ерневаз), які поки безіменні. Він наказує мудрецю Дженделю знайти трьох красунь для його синів. Джендель відправляється в Ємен і сватає в царя Серва його трьох дочок. Ферідун відправляє своїх синів до Ємену, давши їм перед цим мудрі поради. Завдяки порадам батька вони викривають підступи Серва й одружуються з дівчтами.
Ферідун перетворюється в дракона й зустрічає синів на зворотному шляху. Старший відступає, середній використовує лук для оборони, а молодший — меч. Коли вони прибувають додому, Ферідун звертається з ним з промовою і нарікає імена їм і їхнім дружинам згідно з результатом випробування; після чого ворожить за зірками їхню долю. Ферідун ділить світ між синами Сельмом, Туром та , причому Сельма отримує Рум (Візантію); Тур — Туран і Чин, а молодший, Іредж — Іран (тобто центр) і Арабістан.
Старші брати заздрять молодшому і, зустрівшись між собою, посилають лист батька з вимогою позбавити Іреджа влади. Ферідун, отримавши його, засуджує синів і наказує Іреджу відправитися з військом проти братів. Іредж прагне до миру й збирається самому їхати до братів, після чого, не дивлячись на застереження батька, їде, передавши їм лист Ферідуна.
Тур із Сельмом вбивають Іреджу, після чого вісник привозить Ферідуну голову улюбленого сина. Усі оплакують Іреджа, а Ферідун звертається із закликом до творця. Від скорботи за сином Ферідун осліп. Це вбивство поклало початок багатовіковій ворожнечі Ірану й Турана (іншими словами, служило її міфологічним обґрунтуванням, поясненням і виправданням).
Ферідун і Рабиня Іреджа Махаферід народжує після його смерті дочку, яку, коли вона виросла, Ферідун видає за свого племінника Пешенга. У них народжується син. Ферідун від радості прозріває й нарікає ім'я дитині. Менучехр росте, виховується своїм прадідом. Коли він виріс, Ферідун садить його на престол.