Тетяна Стефанівна Рибар (23 серпня 1959, м. Мукачево, Закарпатська область) — українська художниця, поетеса, прозаїк. Членкиня Національної спілки письменників України та Національної спілки художників України. Лауреатка літературної премії імені Юрія Мейгеша (2016) та премії імені Олександра Духновича (2019). Переможниця літературного конкурсу ім. Джона Буньяна (2021).
Життєпис Народилася 23 серпня 1959 року у м. Мукачеві.
Навчалася в Мукачівській середній школі № 20 та дитячій музичній школі по класу домри і фортепіано.
Закінчила Львівський політехнічний інститут за спеціальністю інженер-геодезист (1984) та Карпатський університет ім. А. Волошина за фахом психолога, здобула рівень магістра образотворчого та декоративного мистецтва у Херсонському державному університеті (2019).
Голова Мукачівського літературного об'єднання «Рідне слово» (2016—2021).
Власний кореспондент міськрайонної газети Мукачево.
Член творчого об'єднання «Райдуга» та арт-клубу «Палітра-спектр». Учасниця колективних регіональних, всеукраїнських та міжнародних виставок живопису, художніх пленерів.
Завідувачка, співзасновниця літературно-мистецького музею у місті Мукачеві.
Художня творчість Працює у різних жанрах (пейзаж, натюрморт, фігуративний живопис) і техніках (олійний живопис, акварель, цифрове мистецтво). Основним джерелом натхнення мисткині є пленерні студії, роботи з натури. У своїх картинах Тетяна Рибар майстерно поєднує традиційні мотиви з сучасними тенденціями, що робить її творчість унікальною та виразною.
Картини художниці експонувалися на численних виставках, зокрема: «Осінній вернісаж» у замку «Паланок» (до 85 робіт, 2019), «Мій кольоровий світ» у галереї Мукачівського історичного музею (понад 50 робіт, 2021) , «Ліричні горизонти» (20 олійних пленерних картин, Палац культури і мистецтв Мукачево, 2024), персональна експозиція в галереї «Ужгород» (25 липня 2025, змішані техніки). Картини зберігаються в приватних колекціях України, Угорщини, Чехії та Австрії.
Літературна творчість Авторка поетичних та прозових збірок:
2004 — «Дивна сова», «Вікторія і друзі», дитячі вірші 2004 — «Марево літа», поезія 2005 — «Вічністю запропонована любов», поезія 2007 — «Світлотіні і настрої», поезія 2009 — «Мукачівські інтерпретації», поезія 2011 — «Знеболення снігами», поезія 2012 — «Мідні груші», поезія 2013 — «Дзиґар», поезія 2014 — «Чарівна флояра», поеми 2015 — «У кожного своє небо», новели 2018 — «Дзиґар», вибране 2018 — «Високе місце», верлібри 2020 — «Іде Месія», різдвяні пісні (у співавторстві з композитором І. Біликом) 2021 — «Вежа солоної риби», поезія
Публікує вірші у періодичних виданнях, альманахах. Упорядниця колективних літературних альманахів.
Нагороди та відзнаки
2016 — літературна премії імені Юрія Мейгеша за збірки творів «Чарівна флояра» та «У кожного своє небо»; 2019 — премія імені Олександра Духновича у номінації художня література за збірку «Дзиґар», вибране та «Високе місце», верлібри; 2021 — переможниця літературного конкурсу ім. Джона Буньяна у номінації «Оповідання».
Родина Чоловік Рибар Михайло Юрійович помер у 2007 році. Син Юрій Рибар (1980 р. н.) — фахівець у сфері фінансової діяльності, вебдизайну, інформаційних технологій, син Ігор Рибар (1982 р. н.) — музикант (гітара, клавішні), співзасновник українського рок-гурту «Без обмежень».
Примітки