Стамбу́л () — найбільше місто Туреччини та Європи, чотирнадцяте місто світу за кількістю населення[url=https://www.sabah.com.tr/galeri/yasam/dunyanin-en-kalabalik-20-sehri-aciklandi-istanbulun-listedeki-yeri-dikkat-cekti Dünyanın en kalabalık 20 şehri açıklandı! İstanbul’un listedeki yeri dikkatleri üzerine çekti] Процитовано 30 липня 2024 (станом на 2023 рік — 15,7 млн осіб). Важливий морський порт, великий промисловий та культурний центр Туреччини. Розташований на узбережжі Босфору, має велике міжнародне, історичне та культурне значення.
Назви Стамбул () — сучасна назва міста. Згадується ще в 10-му столітті як назва міста ще до завоювання 1453. Етимологічно воно походить від грецького вислову (в егейському говорі має вигляд "εἰς τὰν Πόλιν", тоді як у сучасній грецькій мові пишеться "στην Πόλι"), що має значення у місто, містом або нижнє місто. Її вживали поруч з назвою Константинополь (, ). З 1453 року ця назва стала першою, а з 1930 року — єдиною.
Константинополь або Константініє (, , , , ) — історична назва міста у Візантійську та Османську добу, була однією з офіційних назв міста до 1930 року.
Лінгос () — найперша відома назва міста. У 667 році до н. е. із заснуванням на його місці мегарської поселення вона отримала назву Візантій (), на честь їхнього ватажка Бізаса.
Новий Рим (, ) — назва дана 330 року, коли Костянтин Великий заснував нову столицю. Донині залишається в титулатурі Константинопольського патріарха.
Історія
Першим поселенням на місці Стамбула вважають неолітичне селище, яке було розташоване в районі сучасної станції стамбульського метро Єнікапи. Воно датоване 6500 до н. е. Перший за часом пам'ятник культури на Анатолійському березі Босфора — курган Фіартепе датується 5500-3500 до н. е.
Фракійські племена, що заселили береги Босфору наприкінці II тисячоліття до н. е., збудували поселення Семистра і Ліґос (останнє на Палацовому мисі, біля сучасного палацу Топкапи (1100 — 1000 рр. до н. е.). У 685 році до н. е. на мисі Мода (сучасний Кадикьой) греки з Мегари заснували поселення Калхедон.
У 667 року до н. е. на місці фракійського Ліґоса мегарцями на чолі з Бізасом було засноване нове місто. На честь ватажка колоністів воно отримало ім'я Візантій. У 512 — 478 році до н. е. Візантій перебував під владою Персії. Після звільнення увійшов до складу Афінської архе. У 411 — 409 і 405- 389 рр. до н. е. — тимчасово перебував під контролем Спарти, у 364 році до н. е. — Фів. У 357 році до н. е. остаточно виходить із підпорядкування Афін.
У 340 році до н. е. Візантій взяв в облогу Філіпп II Македонський, але місто вистояло. У 227 році до н. е. місто атакували кельти (галати), які згодом оселилися на північному березі Золотого Рогу. У 74 р. до н. е. Візантій увійшов до складу Римської республіки. 193 року місто після трирічної облоги було захоплене Септимієм Севером. Він наказав зруйнувати міські мури та позбавити Візантій усіх пільг і привілеїв.
У 324–330 роках Костянтин Великий збудував на місці Візантія нову столицю Римської імперії, яку згодом на честь імператора почали іменувати Константинополь. За часи Костянтина у місті було зведено 30 палаців і храмів, 4 тисячі великих житлових будинків, по півтори сотні лазень і пекарень, 8 водогонів, 2 театри, цирк і новий іподром. 395 року Римська імперія остаточно розпалася навпіл. Константинополь став столицею Східної або ж Ромейської (Візантійської) імперії. За часів Феодосія II навколо міста збудували нові мури.
Найвищого розквіту Візантія досягла за часів імператора Юстиніана І (527–565). Він розгорнув у столиці нечуване за масштабами будівництво. У 532–537 був зведений собор Святої Софії — на ті часи найбільший у світі християнський храм. У 625–626 Константинополь тримали в облозі перси і авари. У 670, 674–678, 717–718 рр. місто штурмували араби, 705 року біля мурів столиці з'явилися болгари, 860, 874, 944, 1043 на місто нападали руси. Після поразки під Манцикертом в 1071 році східний кордон імперії відсунувся майже до передмість Константинополя. Олексій I Комнін змушений був звернутися по допомогу до хрестоносців. Проте поява Єрусалимського королівства і активне просування на Схід західних конкурентів — венеційців, генуезців, пізанців завдали удару по економіці візантійської столиці. Невдоволений цим Андронік I Комнін у 1183 р. скасував привілеї італійських торговців і вигнав їх за межі імперії. Венеційці помстилися під час четвертого хрестового походу західні лицарі спочатку взяли Константинополь в облогу, а 13 квітня 1204 року здобули місто штурмом і розграбували.
Константинополь був перетворений на столицю нової держави, що отримала назву Латинська імперія. Повернути собі місто грекам вдалося лише 15 липня 1261 року, коли мешканці відкрили браму перед володарем Нікейської імперії Михаїлом VIII Палеологом.
Проте Палеологам не вдалося зупинити занепад Константинополя, його населення скорочувалося, особливо відтоді, коли сусідські султани з династії Османів почали об'єднувати під своєю владою до того розрізнені турецькі князівства Малої Азії та поступово захоплювати візантійські міста і провінції. 29 травня 1453 року місто було взято військами османського султана Мехмеда Завойовника і у 1457-58 стало столицею імперії. Самі турки називали його на свій лад — Стамбул (), проте офіційно місто не перейменовували і навіть в офіційних документах фігурувала і назва Константинополь (, ).
Знелюднене місто було швидко заселено. Більшість християнських церков перетворено на мечеті. Збудовано палаци Ескі-Сарай і Топкапи, у центрі міста з'явився Великий базар. За часів правління Сулеймана Пишного в 1520–1566 роках місто переживає нову «золоту добу». Головний архітектор Сулеймана Сінан будує, зокрема, мечеть Шехзаде (закінчена у 1548) і мечеть Сулейманіє. За часів Ахмеда I навпроти Святої Софії зводять Блакитну мечеть (1609–1616).
Осман II у 1622 р. вирішив перенести столицю на схід — до Дамаска або ж Алеппо, але був вбитий яничарами. За часів султана Селіма III (1789–1807) розпочато реформи («нізам-и джедід»), які продовжили Махмуд II і Абдул-Меджид I («танзимат»). 1845 року в Стамбулі збудовано перший постійний Галатський міст, у 1850 році по Босфору пішли пароплави. Після перемоги у Кримській війні резиденцію султана перенесли до палацу Долмабахче, збудованого за європейським зразком. 1868 відкрили Галатасарайський ліцей. 1870 — університет. 1871 року в Стамбулі з'явилася перша трамвайна лінія, в 1875 році — підземний фунікулер Тюнель, у 1889 — залізничний вокзал.
У 1908 р. спалахнула Молодотурецька революція. У 1914 р. «молоді турки» втягнули імперію у Першу світову війну на боці Німеччини. Після підписання Мудроського перемир'я Стамбул окупували англійські й французькі війська. Влада султана обмежувалася стінами його палацу.
У країні спалахнула нова революція, яку очолив Мустафа Кемаль. Столицею новоствореної Турецької Республіки стала Анкара, Стамбул втратив свій столичний статус. 28 березня 1930 року ухвалено закон про пошту, який заборонив в офіційних документах і поштових відправленнях використовувати назву Константинополь. Єдиною офіційною назвою міста залишилося найменування Стамбул.
Починаючи з кінця 1940-х і на початку 1950-х років Стамбул зазнав великих змін: будувалися нові площі (наприклад, площа Таксим), бульвари і проспекти, інколи на місці знесених історичних будівель. Починаючи з 1970-х років населення Стамбула почало швидко зростати, оскільки люди з Анатолії мігрували, щоб влаштуватися на численних нових заводах, які будувалися на околиці міста. Це раптове різке збільшення міського населення збільшило попит на житлове будівництво, і багато раніше віддалених сіл і лісів стали частиною Великого Стамбула. Незаконне будівництво призвело до того, що 65 % будівель в Стамбулі будуються без належного планування.
Географія
Розташування
Стамбул розташований у горбистій місцевості на північному заході Туреччини на обох берегах протоки Босфор, з півдня омивається Мармуровим морем. Більша частина міста розташована в Європі, менша в Азії. Європейська частина міста розділена бухтою Золотий Ріг. Площа міста — 1 538,77 км². Неподалік від Стамбула у Мармуровому морі розташовані Принцеві острови.
Кліматичні умови
Стамбул розташований у зоні помірного клімату. Зима мʼяка й волога. Температури навесні й восени помірні. Влітку погода спекотна й вогка. (Середня температура в січні — від +3 до 9 °C, у серпні — від 18 до 28 °C). Опадів — 870 мм на рік. Зими дощові, з листопада по квітень випадає сніг, але він тримається трохи більше 4-5 днів. Град випадає частіше, ніж сніг, і переважно протягом осінніх та весняних місяців. Грози зазвичай трапляються навесні та влітку.
Найнижча температура (−16.1 °C) була зафіксована 15 лютого 1927 року. Найвища температура (40.5 °C) була зафіксована 12 серпня 2000 року.
Найбільше опадів за день випало 9 вересня 2009 року — (342 мм).
Таблиця середньомісячного розподілу температур:
МісяцьНайбільша температураНайменша температураДощові дніСонячні дніСередняАбсолютнаСередняАбсолютнаСічень919313182.6Лютий924216153.3Березень1127311144.4Квітень16337296.6Травень213412288.9Червень2637166510.8Липень29391811411.7Серпень29412010311.3Вересень253815668.5Жовтень2133123106.2Листопад152797134.6Грудень1122512172.3
Міське управління
Управління містом здійснює муніципалітет, що обирається на 4 роки. Він займається питаннями місцевого бюджету, податків і зборів, благоустрою й т.д. Стамбул розділено на 33 адміністративних райони, назви яким часто дають від імені мечетей, які тут розташовані, або ж від назв прилеглих до них воріт міської стіни. Своєю чергою райони поділяються на квартали.
Райони та квартали
Стамбул складається з 39 ільче () або муніципальних районів, що утворюють міську агломерацію Великий Стамбул, населення якої становить 14 025 646 осіб (2014 рік). Стамбульська столична муніципальна мерія İBB () координує і контролює діяльність всіх районних муніципалітетів. До її обов'язків входять питання загального бюджету, податків і зборів, соціального забезпечення, інфраструктурних проєктів, будівництва, транспорту, благоустрою та інше.
Транспорт
Аеропорти
Стамбул на цей час має 3 міжнародних аеропорти: найбільший із них відкрито 29 жовтня 2018 року Аеропорт Стамбул, який знаходиться в районі Арнавуткьой на фракійській стороні Стамбула за 35 кілометрів від центру міста. Новий аеропорт має замінити аеропорт Ататюрка.
Міжнародний аеропорт Ататюрк розташовано у районі Йешилкьой (Сан-Стефано) на Європейському боці, за 24 км на захід від центру міста. Коли його було побудовано, то він був на західному краю столичної області, але зараз лежить у межах міста. Після перенесення всіх рейсів до нового аеропорту, з часом він буде закритий та демонтований.
Менший — Міжнародний аеропорт Сабіха Гекчен розташовано в районі Курткьой на азійському боці міста біля Істанбул Парк, приблизно за 20 км на схід від азійських кварталів і 45 км на схід від центру на Європейському боці.
Автомагістралі
E80 і Транс'європейська автомагістраль (Trans European Motorway) (TEM) з'єднують Європу і Туреччину. Мережа автомагістралей навколо Стамбула швидко розвивається і постійно розширюється. Автостради також ведуть на схід до Анкари і на захід до Едірне. Є дві швидкісні окружні траси. Старіше O1, здебільшого використовують для внутрішнього міського руху; новіше, шосе TEM, — переважно для міжміського або міжконтинентального руху. Перший Босфорський міст на О1 та Міст Султана Мехмета на ТЕМ зв'язують між собою обидва боки Стамбула.
Морський транспорт
Морський транспорт має життєву важливість для Стамбула, оскільки місто практично з усіх боків оточує море: Мармурове море, Золотий Ріг, Босфор, Чорне море. Багато мешканців Стамбула живуть на азійському боці міста, але працюють на європейському. Відомі приміські пороми формують основу щоденного переміщення між двома частинами міста — і транспортують у день більше, ніж обидва висячі мости через Босфор. Приміські пороми і катамарани великої швидкості Морський автобус (Seabus, Deniz Otobüsü) є провідним сполученням між містом і Принцевими островами.