Тінду (Тунду)-Шічжухоуді (; д/н — 98) — шаньюй південних хунну в 94—98 роках. Був вірним союзником Східної Хань, знову втратив владу над північними хунну.
Життєпис
Молоді роки Син шаньюя Хайтун-Шічжухоуді. При народженні звався Шицзі. Замолоду брав участь у військових походах проти північних хунну. 85 році вперше згадується як самостійній очільник походу. Тоді захопив чимало здобичі в північних хунну.
У 89 році отримав від нового шаньюя Сюлань-Шічжухоуді посаду східного гулі-вана. 90 року очолив успішний похід проти північних хунну, яким завдав нової поразки, захопивши ставку Північного шаньюя у верхів'ях Орхону. Як наслідок було приєднано значну територію з тисячами північних хунну.
У 93 році претендував спадкувати шаньюю, але владу перебрав його стриєчний брат Аньго. Невдовзі між ними виникли протиріччя. Шицзі відступив під захист ханьських військ в Уюані. У 94 році після відступу Аньго під тиском китайців на північ, Шицзі спробував здолати того, але марно. Зрештою після вбивства Аньго власними підданими Шицзі було оголошено новим шаньюєм під ім'ям Тінду-Шічжухоуді
Шаньюй Майже негайно стикнувся з повстанням невдоволених князів на півдні, яких підтримали північні хунну. Загалом повстало близько 200 тис. осіб, як і оголосили шаньюєм небіжа Тінду-Шічжухоуді — Фенхоу. Спочатку шаньюй спільно з дуляо-гянгюню (урядником над південними хунну) Ду Чуном відбили напад Фенхоу на фортецю Моушичен. Потім син Тінду-Шічжухоуді спільно з Ду Чуном в долині Ман'їгу завдали поразки повсталим, які втратили 3 тис. вояків вбитими й 10 тис. полоненими.
У 95 році бої зосередилися на півночі, фактично Тінду-Шічжухоуді втратив владу над північними хунну. Але 96 року на його бік перейшла частина повсталих південних хунну в кількості 14 тис. осіб, з яких 4 тис. вояків. Але того ж року шаньюй запідозрив у змові князя Уцзюйчжаня, який у відповідь на чолі 20 тис. вояків повстав. Восени за підтримки ханьських військ у битвах в Аньдіні й Вейді вдалося здолати Уцзюйчжаня.
Але невдовзі почався голод, що спричинило міграцію підданих Тінду-Шічжухоуді до Фенхоу, шаньюя північних хунну. Останні роки вимушен був протистояти набігам сяньбі. Помер він 98 року. Владу спадкував небіж Ваньшіші-Чжуді.
Джерела Barfield, Thomas (1989), The Perilous Frontier: Nomadic Empires and China, Basil Blackwell Whiting, Marvin C. (2002), Imperial Chinese Military History, Writers Club Press Cosmo, Nicola Di (2002), Ancient China and Its Enemies, Cambridge University Press Crespigny, Rafe de (2007), A Biographical Dictionary of Later Han to the Three Kingdoms, Brill