Уран-Тимур (Оранг-Тимур, Урянх-Тимур) (д/н — бл. 1278) державний і військовий діяч Золотої Орди, очільник декількох улусів. Відомий також як Уз (Узан)-Тимур і Кін-Тимур, в арабських джерелах — Ур-Тимур.
Життєпис Походив з династії Чингізидів, син Тука-Тимура і доньки Тукана (онука хана Бату). Близько 1266 року допоміг стрийкові Менгу-Тимуру посісти трон Золотої Орди, зокрема придушити заколот Байнала (сина або онука Шибана), улусбека Крима. На дяку Уран-Тимур отримав від хана Кримський улус. Невдовзі за наказом Менгу-Тимура передав генуезцям Кафу. Натомість став улусбеком Кримського улуса та контролював торгівлю через Кафу.
1274—1275 роках відзначився у походах проти литовського князя Тройдена та ятвягів, що здійснив спільно з Левом I, королем Русі, і Володимиром Васильковичем, князем Волинським. Також ймовірно брав участь у кампаніях на Кавказі. За це отримав більшу частину улуса Берке з містом Маджар.
Разом з братом з улуса Манкерман протистояв амбіціям Ногая, що формував власну державу. Припускають, що Уран-Тимур міг загинути у 1278 році під час вторгнення до Криму Ногая.
Родина Ачік (Ашик), улусбек Крима Сарича (Савур), його нащадки стали засновниками Кримського ханства Абай, його нащадки стали власниками Хаджитарханського улуса Караказ
Джерела Howorth, Henry Hoyle. History of the Mongols, from the 9th to the 19th Century. Part II, division I. The so-called tartars of Russia and Central Asia. Londres: Longmans, Green and Co, 1880.