Слава Наумівна Лі́вшиць ( 20 вересня 1915, Одеса — 23 травня 2004, Київ) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1945 року. Дружина графіка Івана Красного, мати художниці Тетяни Красної, бабуся художниці Марини Ольхової.
Біографія Народилася року в місті Одесі (нині Україна). Проягом 1938–1941 років навчалась у Харківському художньому інституті, де її викладачами зокрема були Семен Прохоров і Олексій Кокель. Член ВКП(б) з 1944 року. 1945 року закінчила Київський художній інститут, де навчалась у майстерні Олексія Шовкуненка.
У 1948 році працювала старшим викладачем рисунка у Київському художньому інституті, потім на творчій роботі. Жила в Києві, в будинку на вулиці Академіка Філатова, № 10, квартира 35 і в будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира 94. Померла в Києві 23 травня 2004 року.
Творчість Працювала в галузі станкового живопису. Створювала переважно пейзажі, натюрморти, портрети у стилі реалізму. Серед робіт:
серія «Самарканд» (1941–1945); «Агітатор у селі» (1945); «Зустріч» (1945); «Повернення партизана» (1946); «Молодогвардійці слухають Москву» (1947); «Молоді новатори» (1949); «Молдованка» (1954); «Листоноша» (1957); «Краєвид із Тарасової гори» (1958); «Канів. Стара дорога» (1960); «Тарасова гора» (1961); «Канівська дорога» (1964); «Біля самих синіх гір» (1964—1965); «Біля самих синіх гір» (1965); «Портрет Н. Сиротовської» (1970); «Мати» (1972); «Федора Петрівна» (1973); «Вечоріє» (1974); «Андріївський узвіз» (1982); «Лесь Курбас» (1990); «Вітер» (1993); «Вечір» (1994); «Бабка» (1994); «Міський пейзаж» (1994). </div> Брала участь у республіканських виставках з 1945 року, всесоюзних — з 1939 року. Персональна виставка пройшла у Каневі у 1999 році.
Окремі картини зберігаються у Національному художньому музеї України у Києві, Національному музеї у Львові.
Примітки
Література Лівшиць Слава Наумівна // ; Лівшиць Слава Наумівна // ;