Павло (Павло-Леопольд) Павлович Буре (29 квітня (11 травня) 1842 — 15 (27) квітня 1892) — син П. К. Буре, технік при Імператорському Ермітажі, консул Венесуели в Петербурзі, Постачальник Двору Його Імператорської Величності (з 1879 року) та купець 1-ї гільдіїБуре Павел Павлович, пот. поч. гражд., купец 2 гильдии. На базі годинникового заводу П. П. Буре в 1888 році був створений знаменитий згодом торговий дім «Павло Буре».
Біографія Народився 1842 року. З 1853 року навчався в німецькому Петропавлівському училищі.
З раннього дитинства хлопчик активно допомагав батькові у веденні сімейної справи, таким чином, не тільки пізнавши основи підприємницької діяльності, а й набув знань про роботу годинникових механізмів, щоб уже в 1868 році стати компаньйоном батька у веденні сімейної справи. У 1874 році вже саме Павло Павлович набуває великої годинної фабрики, розташованої в швейцарському місті Ле-Локль.
У 1888 році Павло Павлович серйозно хворіє та усувається від ведення бізнесу. Не маючи прямих спадкоємців, він приймає рішення про продаж фабрики у Швейцарії її безпосередньому керівнику — французу Полю Жірару, а також соратнику швейцарцю Жану-Жоржу (Георгу) Пфунду. Нові власники фабрики, колеги П. П. Буре стають засновниками Торгового Дому «Павло Буре», який вже в 1892 році відкриває власний магазин у Москві, а трохи пізніше — філію в Києві. Цього ж року П. П. Буре вмирає, не доживши до 50 років, а Пфунд отримує посаду штатного оцінювача годинників та інших механічних виробів для Його Величності.
П. П. Буре похований на Смоленському лютеранському цвинтарі.
Див. також Буре Павло Карлович Павло Буре (торговий дім)
Примітки
Посилання Часы Павел Буре Павелъ Буре Наручные часы Paul Buhré Антикварный детектив