Василь Іванович Мака́ров (30 грудня 1913 [12 січня 1914], Скала, Томська губернія — 29 лютого 1964, Москва) — радянський актор театру та кіно. Заслужений артист РРФСР (1945). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1949).
Біографія В. І. Макаров народився 30 грудня 1913 (12 січня 1914) року в селі Скала (нині Коливанського району Новосибірської області) у рибальській сім'ї. У 1932 році закінчив театральну студію при Новосибірському ТЮГу і став його актором. У 1945 році в Новосибірському театрі «Червоний Смолоскип». У 1946—1950 роках — актор МХАТ, у 1950—1955 роках — ЦТСА. У 1956 році на кіностудії «Мосфільм». З 1957 року актор Театру-студії кіноактора.
В. І. Макаров помер від інсульту 29 лютого 1964 року. Похований у Москві в колумбарії Новодівочого цвинтаря.
Фільмографія : «Шлях слави» (капітан) : «Суд честі» (Кириллов, доцент) : «Секретна місія» (Олексій Дементьєв, він же Курт Юніус) : «Вихори ворожі» (Член парткома) : «Безсмертний гарнізон» (Іван Степанович Батурин (прототип П. М. Гаврилов)) : «Висота» (Ігор Родіонович Дерябін) : «Партизанська іскра» (Сизов) : «Ботагоз» (Григорій Максимович Кузнецов) : «З Лебединого повідомляють» (Іван Єгорович Байкалов, секретар райкому партії) : «Операція „Кобра“» (полковник прикордонних військ Дмитро Андрійович Захаров, начальник прикордонного загону) : «Бар'єр невідомості» (льотчик-випробувач Олег Леонідович Казанцев) : «Мир тому, хто входить» (комендант) : «49 днів» (камео) : «Звільнення на берег» (Василь Кузьмич, вітчим Жені) : «Колеги» (головний інженер) : «Російський ліс» (політрук) : «Живі і мертві» (полковник Зайчіков, командир дивізії) : «Зелений будинок» (людина в куртці, попутник Євгена Силаєва на катері)
Пасилання Василь Макаров