Завоювання Малакки — захоплення і подальше утримання міста Малакки, столиці Малаккського султанату флотом Португальської імперії на чолі з губернатором Португальської Індії Афонсу де Албукеркі в 1511 році, що призвело до створення Португальської Малакки і ліквідації Малаккського султанату.

Портове місто Малакка контролювало вузьку стратегічну Малаккську протоку, через яку зосереджувалася вся морська торгівля між Китаєм, країнами Південно-Східної Азії та ІндієюThe Cambridge History of the British Empire Arthur Percival Newton p. 11 . Захоплення Малакки було результатом плану короля Португалії Мануела I, який з 1505 року мав намір розбити кастильців на Далекому Сході, і власного проєкту Албукеркі щодо створення міцної основи для Португальської Індії, де контроль над Малаккою, Ормузом, Гоа та Аденом був частиною плану по взяттю під португальський контроль торгівлі спеціями та перешкодженню мусульманському судноплавству в Індійському океані.

Вийшовши з індійського Кочина в квітні 1511 року, експедиція не змогла б повернутись через несприятливі мусонні вітри. У випадку провалу операції, португальці не могли сподіватися на підкріплення і не змогли б повернутися до своєї бази в Індії. На той час це було найдальше територіальне завоювання в історії людства.

Передумови Перші португальські згадки про Малакку з'являються після повернення експедиції Васко да Гами, яка в 1497—1499 рр. відкрила прямий шлях до Індії навколо мису Доброї Надії. Малакку описували як місто, яке знаходилося в 40 днях плавання від Індії, де продавали гвоздику, мускатний горіх, порцеляну та шовк і яким керував володар, який міг зібрати 10 000 людей для війни і був християнином. Відтоді король Мануел I виявляв зацікавленість у контакті з Малаккою, вважаючи, що вона знаходиться на антимеридіані Тордесільяса або, принаймні, близько до ньогоJosé Damião Rodrigues, Pedro Aires Oliveira (2014) História da Expansão e do Império Português ed.. 1505 року Мануел I призначив Франсішку де Алмейда першим віце-королем Португальської Індії, і доручив йому, серед іншого, виявити точне місцезнаходження Малакки.

Алмейда, однак, був не в змозі виділити значні ресурси для пошуку Малакки і обежився відправкою на борті мусульманського торгового корабля у серпні 1506 року лише двох таємних португальських посланців — Франсішку Перейру та Ештевана де Вільен. Місія була перервана, як тільки їх виявили і ледь не лінчевали на індійському узбережжі Коромандель, і посланці ледве встигли повернутися до Кочіна до листопада.

Місто

Через Малакку, засновану на початку XV століття, проходила вся торгівля між Китаєм та Індією. Завдяки її ідеальному положенню для торгівлі, в місті проживало багато громад купців, серед яких були араби, перси, турки, вірмени, бірманці, бенгальці, сіамці, пегуани та лусонги. Чотирма найвпливовішими громадами були мусульмани з Гуджарату та Яви, індуїсти з Короманделя та китайці. За словами португальського аптекаря Томе Піріша, який жив у Малакці між 1512 і 1514 роками, у Малакці розмовляли на 84 діалектахTomé Pires, Suma Oriental pp. 399, 422. Португальський фактор Руї де Араужу (Rui de Araújo) повідомляв, що в місті налічується 10 000 будинків, а населення становить щонайменше 100 000 осібLuís Filipe F. Reis Thomaz (2000) Early Portuguese Malacca pp. 60–62.

Однак Малакка була переважно торговим містом без будь-яких істотних сільськогосподарських внутрішніх земель. Місто було розташоване на заболоченій місцевості й було оточене негостинним тропічним лісом, тож для його існування потрібно було імпортувати сільськогосподарські продукти, як-от життєво необхідний рис, який постачали яванціBrás de Albuquerque, 1557 The commentaries of the great Afonso Dalboquerque, second viceroy of India, edited by Walter de Grey Birch, 1875, ch. . Для забезпечення свого населення Малакка потребувала щонайменше 100 джонок щорічно, які імпортували рис з різних місць. Як зазначав китайський мандрівник Ма Хуань за століття до описаних подій: «Вся земля піщана і солона. Клімат жаркий вдень, холодний вночі. Поля неродючі, а посіви бідні; люди рідко займаються сільським господарством».

Малакка не мала стін, крім бамбукових частоколів, які були зведені для тимчасової оборони. За своїм типом місто було схоже на Джохор, Бруней та Ачех. Багаті купці зберігали свої торгові товари у гедонгах (кам'яних складах), які були збудовані частково нижче рівня землі. Ма Хуань писав: «Коли б кораблі зі скарбами Центральної країни прибували туди, вони відразу ж зводили частокіл, схожий на міську стіну, і встановлювали вежі для сторожових барабанів біля чотирьох воріт; вночі вони мали патрулі поліції, які несли дзвони; всередині, знову ж таки, вони спорудили другий частокіл, як невеликий міський вал, (всередині якого) вони побудували склади та зерносховища; всі гроші та провіант зберігалися в них».

За словами Браша де Албукеркі, сина Афонсу де Албукеркі:

Перший контакт з португальцями

Не вражений результатами роботи Алмейди, у квітні 1508 року король Мануел відправив флот безпосередньо до Малакки, який складався з чотирьох кораблів під командуванням Діогу Лопіша де Секейра, якому також було доручено скласти карти Мадагаскару та зібрати інформацію про китайців. Секейра отримав королівські накази, які конкретно вказували йому отримати дозвіл на відкриття торгового пункту дипломатичним шляхом і мирною торгівлею, не реагувати на будь-які провокації та не відкривати вогонь, за винятком вогню у відповідь. У квітні 1509 року, коли флот Секейра перебував у Кочіні, віце-король Франсішку де Алмейда включив до його складу ще одну караку. Рішення не було цілком безкорисним, оскільки на борту флотилії Секейра перебували кілька прихильників політичного суперника Алмейди — Афонсу де Албукеркі. Серед членів екіпажу був також Фернан Магеллан.

Португальці отримали гарну зустріч в султанатах Педір і Пасай на півночі Суматри, де їм надіслали подарунки. Секейра встановив хрести в обох місцях, заявляючи про право відкриття та володіння. Він кинув якір у порту Малакки, де налякав людей залпами своїх гармат, так що кожен поспішав на борт своїх кораблів, щоб спробувати захиститися від цього нового і небажаного гостя, а з міста надіслали човен, щоб запитати, хто вони.

Експедиція прибула до Малакки у вересні 1509 року і Секейра відразу ж намагався зв'язатися з китайськими купцями в гавані. Вони запросили його на борт однієї зі своїх торгових джонок і дуже добре прийняли його на обід та домовилися про зустріч із султаном Махмуд-шахом. Султан негайно дав португальцям дозвіл на створення фейторії та надав для цієї мети вільну будівлю. Проте, побоюючись загрози, яку португальці становили їхнім інтересам, могутні торгові громади мусульман Гуджарата та Яви переконали султана Махмуд-шаха та Бендахару міста зрадити та захопити португальцівJoão Paulo de Oliveira e Costa, Vítor Luís Gaspar Rodrigues (2012) Campanhas de Afonso de Albuquerque: Conquista de Malaca, 1511 pp. 25–26 .

Тим часом Секейра був настільки впевнений у доброзичливості султана, що знехтував інформацією про триваючу підготовку до нападу на його флот, яку член його флотилії Дуарте Фернандіш, новообернутий християнин, що говорив на парсі, отримав від перського корчмаря, підтверджену навіть китайськими купцямиFernão Lopes de Castanheda, 1552—1561 História do Descobrimento e Conquista da Índia pelos Portugueses edited by Manuel Lopes de Almeida, Porto, Lello & Irmão, 1979, book 2 ch. 114. Він грав у шахи на борту свого флагманського корабля, коли малайський флот, замаскований під купецькі кораблі, влаштував напад на португальську флотиліюJoão de Barros, 1553, Décadas da Ásia decade 2, book 4, ch. 4. Португальці відбили усі спроби абордажу, але зіткнувшись з величезною кількістю малайських кораблів і не в змозі висадити будь-які сили для порятунку португальців, які залишилися у фейторії, Секейра вирішив повернутися до Індії до початку мусонів і залишити членів екіпажів, що знаходились на берегу напризволяще. Перед відплиттям він надіслав послання султану і бендахарі у вигляді двох полонених, кожен зі стрілою в черепі, як свідчення того, що станеться з ними, якщо буде завдано будь-якої шкоди двадцятьом португальцям, які залишилися на березі.

Підготовка до завоювання

Прибувши в Траванкор у квітні 1510 р., Секейра дізнався, що Афонсу де Албукеркі все ж таки заступив Франсішку де Алмейда на посаді губернатора Португальської Індії. Побоюючись репресій з боку Албукеркі за підтримку Алмейди, Секейра негайно вирушив напряму до Португалії, не заходячи до Кочіну чи Гоа.

У той же час у Лісабоні король Мануель відправив інший. менший флот під командуванням Діого де Васконселоса для торгівлі безпосередньо з Малаккою, виходячи з припущення, що де Секейра успішно налагодив комерційні зв'язки з містом. Васконселос прибув на острів Анджедіва в серпні 1510 року, де він зустрівся з губернатором Афонсу де Албукеркі, який надав тут своїм військам відпочинок після невдалої спроби захопити Гоа, і оголосив Афонсу про свої наміри негайно відплисти до Малакки. Тим часом Албукеркі отримав повідомлення від полонених у Малакці, написані фактором Руї де Араужу, та надіслані через посланців наймогутнішого купця Малакки, індуса на ім'я Ніна Чату, який був прихильним до португальців. Араужу детально описав військову силу султана, стратегічне значення Малакки, а також жахливі умови їх полону. Таким чином, Албукеркі цілком усвідомлював, що відправлення Васконселоса до Малакки з такими мізерними силами було самогубством, і зумів переконати його допомогти Афонсу в другій спробі захопити Гоа ще в цьому ж роціJoão Paulo de Oliveira e Costa, Vítor Luís Gaspar Rodrigues (2012) Campanhas de Afonso de Albuquerque: Conquista de Malaca, 1511 pp. 30–36 .

Після того, як до грудня португальці впевнено оволоділи Гоа, Васконселос почав наполягати на тому, щоб йому дозволили продовжити його плавання в Малакку, на що отримав від Албукеркі відмову. Васконселос здійняв заколот і спробував відплисти всупереч наказу губернатора, за що сам він був ув'язнений, а його лоцмани повішеніJoão Paulo de Oliveira e Costa, Vítor Luís Gaspar Rodrigues (2012)Campanhas de Afonso de Albuquerque: Conquista de Goa (1510—1512) . Албукеркі взяв на себе безпосереднє командування експедицією і в квітні 1511 року вийшов з Кочина разом з 1000 чоловіками і 18 кораблями.

Перетин Індійського океану Під час плавання в Південно-Східну Азію, армада втратила галеру і стару караку. На Суматрі флот врятував дев'ять португальських полонених, яким вдалося втекти до королівства Педір. Вони повідомили Албукеркі, що місто внутрішньо розділене, і що бендахара (скарбник) Малакки нещодавно був убитий. Там вони також перехопили кілька торговельних кораблів Гуджаратського султанату, ворога португальців.

Проходячи повз Пасайський султанат, португальці натрапили на два джонга, один з індійського Короманделя, який відразу вдалось захопити, а інший з Яви, який мав водотоннажність близько 600 тонн. Це була дуже велика джонг, більший за розміром за португальський флагман, караку Флор-ду-Мар. Португальці наказали яванському джонгу зупинитися, після чого він відкрив вогонь по португальській флотилії. Португальці, які швидко відкрили вогонь у відповідь виявили, що їх обстріл був переважно неефективним, оскільки їхні гарматні ядра відбивалися від корпусу джонга. Однак після двох днів безперервного бомбардування джонга, португальцям вдалось вбити 40 з 300 членів його екіпажу, повалили щогли, спалити палубу та знищити обидва керма, що врешті змусило екіпаж джонга здатися. Опинившись на борту, португальці знайшли тут султана Пасая, якого Альбукерке сподівався використати для перемовин та обмінуGaspar Correia, Lendas da Índia Volume 2, p. 219.

Малаккські приготування