Малка Йосипівна Шехтман (на івриті публікувалася під псевдонімом М. Бат-Хама; — єврейська радянська поетеса та театральна діячка. Писала на івриті. Рідна сестра художника Мануїла Шехтмана.
Біографія Малка Шехтман виросла в родині в селі Липники на Волині, де діти говорили з батьком на івриті, а з матір'ю — на їдиші. Під впливом двоюрідного брата П. Гінзбурга (1894–1947), згодом ізраїльського поета, драматурга та перекладача, рано почала писати вірші.
У 1921 році Малка Шехтман переїхала до Києва і вступила на театральні курси «Оманут» з викладанням на івриті, а після їх закриття перейшла на театральні курси з викладанням на їдиш. Давала приватні уроки івриту, які припинила після гонінь на сіоністів, що посилилися.
У Києві Малха Шехтман приєдналася до підпільної групи літераторів, які писали на івриті і випускали на гектографі свої твори, які потім потрапили до Ерец-Ісраель і з'явилися у пресі. Вперше вірш Бат-Хами «Хава» (Єва) було опубліковано в журналі «Ха-Шилоах» (1918), потім її вірші друкувалися в часописі «Хедім» (№ 3, 1924), літературному додатку до газети «Давар» (1925) та інших виданнях. М. Шехтман брала участь також у ленінградській літературній групі «Октобраїм івріїм» (Івритські октябристи) та її поетичному збірнику «Берешит» (Спочатку, Л., 1926) — одному з двох останніх художніх видань на івриті в СРСР. Майже всі твори Бат-Хами цього періоду увійшли до антології під редакцією І. Гілбоа (1918–1981) « Гехалі лохашот» (Тліюче вугілля, Тель-Авів, 1954) — збірка віршів та оповідань, написаних в Радянському Союзі на івриті та їдиші.
Лірична героїня Бат-Хами — жінка непокірна, то жорстка, то кокетлива, її незалежність оплачена самотністю (вірш «Бат-хефкер» — «Нічійна», 1924). У віршах, написаних на сефардському івриті Ерец-Ісраель, поєднуються розмовна інтонація, пишна риторика та салонні образи. У вірші «Меха'а» («Протест», 1926) Бат-Хама у стилі російської революційної поезії обрушує прокляття на погромників — антисемітів.
Навчалася у театральному технікумі, потім — у Театральному інституті у Києві на режисерському відділенні єврейського факультету, де викладав Давид Гофштейн. Якийсь час Малка Шехтман працювала у нього секретарем, потім працювала у київському радіокомітеті диктором єврейського радіо.
Головний режисер Київського державного єврейського театру імені Шолом-Алейхема (Київський ДЕРЄТ) Б. Ворошилов (1893—1957) запросив Малку Шехтман на посаду помічника режисера, а згодом призначив її також керівником театрального хору. У роки німецько-радянської війни М. Шехтман разом із театром евакуювалася до Середньої Азії, звідти трупа переїхала до Чернівців; 1950 року театр було ліквідовано.
У 1937 році Малка Шехтман спалила товстий зошит з невиданими віршами, а в 1948 році, після арешту Давида Гофштейна, з яким вона багато років листувалася і з дружиною якого, Фейгою, товаришувала, знищила всі, що стосуються єврейської культури, папери і книги. Лише в середині 1970-х років Фейга Гофштейн, яка жила в Тель-Авіві, розшукала поетесу і відновила зв'язок з нею. Малка Шехтман пересилала свої пізні вірші до Ізраїлю. Так вони опинилися в архівах літературознавця І. Гілбоа та лексикографа Г. Креселя (1911–1986). У пізніх поезіях Бат-Хами переважають автобіографічні мотиви. Поряд з цим є вірші про любов до єврейського народу та Ізраїлю, про Бабин Яр та Катастрофу (Голокост).
Примітки
Посилання
A Language Silenced: The Suppression of Hebrew Literature and Culture in the Soviet Union By Jehoshua A. Gilboa, pp 195—197 לשון עומדת על נפשה. יהושע א. גלבוע לקסיקון הספרות העברית בדורות חדשים. גצל קרסל Hebrew Feminist Poems з Antiquity до present: A Bilingual Anthology Shirley Kaufman, Galit Hasan-Rokem, Tamar Hess — Poetry — 1999, pp. 102—103, 242 And Rachel Stole the Idols: The Emergence of Modern Hebrew Women's Writing, by Wendy Zierler