Алесса́ндро Бацца́ні (; Одеса, 1846 рік — Рим, 1911 рік) — італійський сценограф.

Біографія Алессандро Баццані народився в Одесі в 1846 році в сім'ї художника-постановника Карло Поцці. У 1866 та 1867 роках з політичних мотивів був арештований. У 1871–1872 роках разом з драматургом П'єтро Косса підготував низку вистав і досяг успіху. Він проживав на Янікулу, де й помер 5 жовтня 1911 року.

Творча діяльність Стиль Баццані зазнав впливу пізнього романтизму, але Косса надихнув його на точніший реалізм, що передбачав копіювання реальності шляхом додавання елементів уяви.

Співпраця з драматургом П'єтро Косса Початком кар'єри була вистава драматурга Косса «Нерон», після якої створив сцени для «Кола ді Рієнцо» (1873–1874); Мессаліна, (1876); Борджіа (1878); Сесілія (1879–1880). Згодом Косса написав свою останню оперу «Ariosto e gli Estensi» (1874 рік), але через кілька років автор помер, і Баццані став офіційним сценографом урочистостей, що проходили в 1881–1882 роках. Одночасно зі спільною діяльністю з П'єтро Косса Баццані співпрацював з оперним театром з 1874 року. З 1876 року до 1888 року Баццані безперервно співпрацював з театром «Аполлон», створюючи сцени для однієї або двох дій.

В останні десятиліття XIX століття Баццані працював як з виставами, так і з оперою, а між 1870 і 1894 роками Баццані працював у Римі з найпрестижнішими акторами: Аделаїда Рісторі, Вірджинія Маріні, Ернесто Россі та Ермете Новеллі тощо

Важливими були його декорації для двох знаменитих Теодор Вікторієна Сарду, одну у виконанні Елеонори Дузе (1885), а іншу — Сари Бернар (1889).

Між 1880 і 1884 роками він готував сцени для деяких відомих балетів, таких як «Карло спойлер» Г. Рота. У 1894 році сценарист переїхав до Генуї де працював у театрах Карла Феліче, Флоренції і Калабрії, Апулії, Тунісу, Кефалонії та Корфу. Після 1896 року співпрацював у театрі Сан-Карло в Неаполі, але смерть сина змусила його повернутися до столиці. У ті роки в постановці поширилася хвиля нововведень, але Баццані не прийняв нових сценографій.. Баццані був у своєму репертуарі у всіх жанрах, які вимагають театри. Він готував сценарії офіційних свят і церемоній, включаючи відкриття статуї Джордано Бруно (1889).

Примітки

Література

Див. також

Історія театру