The Crimson Idol (з  англ. «Кривавий ідол») — п'ятий студійний альбом американської хеві-метал групи W.A.S.P., випущений лейблом Capitol Records в 1992 році(в Америці в 1993). The Crimson Idol — концептуальний альбом: він розповідає про долю Джонатана Стіла, який мріяв стати рок-зіркою, про його зліт на вершину слави і падіння.

Процес створення альбому зайняв майже три роки. Спочатку The Crimson Idol повинен був стати сольним альбомом Блекі Лоулесса, який самостійно записав ритм-гітару, бас, клавішні та вокал, але згодом лідер гурту поступився проханням шанувальників і погодився випустити його під грифом WASP.

The Crimson Idol розцінюється багатьма критиками та шанувальниками як вершина творчості WASP, а журнал Metal Hammer включив його до списку найкращих концептуальних альбомів усіх часів . 2007 року пройшов тур, що ознаменував 15-річчя альбому, 2017 — його 25-річчя.

Концепція Головний герой альбому — тінейджер Джонатан, син Вільяма та Елізабет Стіл, брат Майкла Стіла. Майкл — улюбленець батьків, а Джонатана вважають невдахою. Після смерті брата в автокатастрофі він тікає з дому, починає тинятися вулицями і поступово стає залежним від наркотиків та алкоголю. Якось він проходить повз магазин музичних інструментів, бачить гітару, і ним заволодіває мрія стати рок-зіркою.

Він краде гітару і намагається грати якнайбільше, щоб заробити грошей на запис альбому. Потім Джонатан зустрічає президента звукозаписної компанії Чарлі «Ланцюгова пилка» (англ.  Chainsaw" Charlie), який обіцяє, що зробить з нього зірку, і знайомить його з майбутнім менеджером Алексом Родманом. Мрія Джонатана збувається, але він починає розуміти, що життя не таке приємне, як здається на перший погляд. Тепер він має славу і успіх, але єдине, що він насправді хотів — здобути любов батьків.

За ніч до концерту Джонатан дзвонить своїм батькам, сподіваючись залагодити розбіжності та залікувати душевні рани. Відповідно до історії, було сказано менше 50 слів, останніми з яких були «у нас більше немає сина». Джонатан розуміє, що батьки ніколи не приймуть його до свого дому, і вирішує накласти на себе руки. Під час згаданого концерту він знімає зі своєї гітари струни та вішається на них.

Діючі особи

Джонатан Ерон Стіл Майкл Стіл — брат Джонатана Елізабет Стіл — мати Джонатана Вільям «Ред» Стіл — батько Джонатана Зеркало Чарлі «Ланцюгова пилка» Алекс Родман Циганка Доктор Роктер Король милосердя

У документальному фільмі про альбом Блекі Лоулесс сказав, що в альбомі є дев'ять дійових осіб.

Історія створення Блекі Лоулесс писав історію Джонатана протягом року. В інтерв'ю лідер WASP сказав, що за кілька років усі персонажі стали для нього як живі..

Коли запис альбому, який проходив у студії Fort Apache, тільки починався, гурт WASP ще продовжував існувати, але незабаром кілька учасників вирішили покинути колектив. Тоді було вирішено відмовитися від назви WASP, але фан-клуб почав благати не робити цього. Крім того, багато компаній заявили, що ім'я групи має вагу, на відміну від ініціалів Блекі Лоллеса. З цих причин лідер групи, незважаючи на те, що він сам записав ритм-гітару, бас, клавіші та вокал, погодився, щоб матеріал вийшов під грифом W.A.S.P.

Трохи згодом у групі з'явилися нові учасники: барабанщики Стет Хоуленд та Френкі Баналі, який уже грав на альбомі The Headless Children, та Боб Кулік, який зайняв місце гітариста після відходу Холмса.

До альбому була написана історія Джонатана у формі оповіді. Блекі Лоулесс назвав це «перехресним посиланням»: «Сам альбом та оповідь тільки разом повноцінно відображають сенс. Передбачалося, що це відправить слухача в подорож на кілька років, і в цьому є своя фішка. Я написав розповідь у манері Вільяма Шекспіра: дуже багато таємниць, і питання головної ідеї далеко не риторичне»

Блекі Лоулесс про альбом Такою історією можна налякати людей більше, ніж вони могли б собі уявити. Я ніколи не дивився фільм «П'ятниця 13-те»: це мене не цікавить. А історія з альбому, навпаки: життя — ось справжній жах.

Історія The Crimson Idol дуже непроста. На альбомі десять пісень, і сенс кожної їх часто виявляється не таким, яким його бачать. Насправді все на цьому альбомі не так, як здається на перший погляд. У всьому укладено сенс чогось іншого. Альбом був створений у сатиричному ключі. Це означає, що людина зрозуміє історію залежно від свого віку та від того, від імені якого з героїв вона слухатиме альбом. Якщо вам вісімнадцять, то ви почуєте одне. Якщо за 5-10 років ви переслухаєте його, то почуєте вже зовсім іншу історію. Я не хотів створювати для слухача фастфуд. Я хотів зробити щось, що, як мені здавалося, матиме довге життя .

Критика

Оглядач сайту Allmusic Грег Прато пише, що на The Crimson Idol можна почути такі потужні пісні, як The Invisible Boy, Chainsaw Charlie (Murders in the New Morgue) та I Am One. Також він каже, що, на жаль, The Crimson Idol випав з уваги преси, оскільки на той час найбільшою популярністю користувався стиль гранж.

Журнал Metal Hammer включив The Crimson Idol до списку кращих концептуальних альбомів усіх часів У грецькому виданні журналу альбом посів 82 місце у цьому списку

Трек-лист

Другий диск на перевиданні 1998 року

Пісні

The Titanic Overture  — ви думаєте, що це може мати багато значень. Слухаючи музику, багато хто замислюється над чимось дуже глобальним. Частково в цьому є частка сенсу, але лише частково. Пам'ятаєте, також був корабель під назвою „Титанік“. Велика подорож, що закінчилася катастрофою» . «The Invisible Boy» — «це відчайдушний крик героя, „невидимого хлопчика“, що перебуває в тіні свого старшого брата» . «Arena of Pleasure» відкриває перед Джонатаном життя рок-музики, про яке він раніше навіть не підозрював. Chainsaw Charlie (Murders in the New Morgue) — Блекі Лоулесс пояснив, що Чарлі — президент однієї з найбільших у світі звукозаписних компаній, ланцюгова пилка — це образ всієї індустрії звукозапису: Чарлі пояснює Джонатану, що таке бізнес: морг — це індустрія зсередини, де все йде у комерцію, і вмирає музика. Якщо він хоче потрапити в індустрію, повинен робити все, що йому скаже Чарлі". Журналісти та шанувальники запитували Блекі Лоллеса, чи писав він історію Джонатана як свою автобіографію, і він відповідав, що «нічого не може бути далеким від правди, адже його батько сидить за наступними дверима»: «Звичайно, в ньому є і дещо від мене, але насправді я просто вибрав трьох-чотирьох хлопців і взяв трохи із долі кожного з них» Але все ж таки потім лідер WASP додав, що на альбомі є дві частини його життя: перша — Chainsaw Charlie і друга — The Gypsy Meets the Boy: Одного разу це трапилося і зі мною: мою долю прочитало дві різні людини, і все сталося саме так, як вони говорили" У пісні можна почути, як циганка говорить Джонатану фразу, яку Блекі Лоллес визначив як мораль усієї історії:«Будь обережний з мріями: вони можуть здійснитися» (англ.  Be careful what you wish for. It may come true). «Doctor Rockter» і «I Am One» — «це початок падіння, знайомство з наркотиками, почуття самотності і депресія, що наростає» The Idol — це початок кінця Джонатана. Ідея історії в цілому не так у тому, що він хотів стати знаменитим, як у його подорожі, під час якої він розуміє: унизу було набагато краще, тоді він був нещасний, але принаймні йому було куди йти. Багато хто думає, що Джонатан і є The Crimson Idol, але це не так". На пісню було знято відеокліп, і Блекі Лоулесс був вдячний, що йому дозволили робити все самому: «Це було чудово … адже це були мої бачення, і я жив з ними довше, ніж будь-хто інший». На пісню Hold On To My Heart також було знято відеокліп. «The Great Misconceptions of Me» — «епічний завершальний „крик“, наповнений запаморочливими сольними партіями гітари і зубодроблювальними ударами барабанів»

Ювілейний тур The Crimson Idol У 2007 році пройшов тур, який ознаменував 15-річчя The Crimson Idol. Альбом вперше прозвучав на концерті повністю, від початку до кінця. Шоу супроводжувалося показом відео, яке було знято у 1992 році. Це чорно-біле відео було відеоінтерпретацією історії Джонатана і спочатку передбачалося, що з нього буде зроблено повноцінний фільм.

Учасники запису W.A.S.P.

Блекі Лоулесс — вокал, соло і ритм-гітара, бас-гітара, клавішні

Боб Кулік — соло-гітара Френкі Баналі — ударні Стет Хоуленд — ударні

Інші

Продюсер — Блекі Лоулесс Звукорежисер — Міккі Девіс, студія Fort Apache (Голлівуд) Аранжування — Блекі Лолес Помічник звукорежисера — Росс Робінсон Мастеринг — Ян Купер Оформлення — Kosh Brooks Design Фотографії — Джин Кіркленд

Примітки