Пандемія COVID-19 мала далекосяжні економічні наслідкиThe return of Keynesianism? Exploring path dependency and ideational change in post-covid fiscal policy. Policy & Society. Volume 41, Issue 1, (січень 2022, ст. 68–82) , включаючи рецесію внаслідок COVID-19, яка стала другою за величиною глобальною рецесією в новітній історії , скорочення бізнесової активності в секторі послуг під час карантину під час пандемії , крах фондового ринку 2020 року, під час якого спостерігалося найбільше за тиждень падіння фондового ринку з часів фінансової кризи 2007—2008 років, та негативний вплив пандемії COVID-19 на фінансові ринки , глобальна криза ланцюга постачання 2021—2022 років , сплеск інфляції у 2021—2022 роках, дефіцит, пов'язаний з пандемією COVID-19, включаючи глобальний дефіцит мікросхем у 2020 році аж до 2022 року, панічні покупки , та підвищення цін. Це призвело до того, що уряди надали безпрецедентну кількість коштів для стимулювання економіки. Пандемія також стала фактором виникнення світової енергетичної кризи 2021—2022 років та продовольчої кризи 2022 року.
Імовірна нестабільність, спричинена епідемією, та пов'язані з нею зміни в поведінці людей можуть призвести до тимчасової нестачі продовольства, стрибків цін та порушення роботи продовольчих ринків. Це підвищення цін найбільше відчують уразливі верстви населення, які купляють продукти харчування на ринках, а також особи, які залежать від соціальної допомоги для отримання засобів до існування та продуктів харчування. Додатковий інфляційний ефект протекціоністської політики у зв'язку із запровадженням нових митних тарифів на імпортні товари та заборони на експорт продукції, може спричинити значне збільшення кількості людей в усьому світі, які стикаються з серйозною нестачею продовольчих товарів, як це вже спостерігалося під час всесвітньої кризи цін на продовольчі товари 2007—2008 років.
Велика кількість заходів у світі моди, спорту та технологій було скасовано або переведено в онлайн-режим. Хоча грошові втрати транспорту і торгівлі ще не оцінено, вони, ймовірно, будуть обчислюватися на рівні мільярдів, і будуть збільшуватися.
На тлі відновлення та обмеження зростання майбутнє світової економічної системи характеризується у значній ступені невизначеністю. Економічні прогнози та думки експертів з макроекономіки показують значні розбіжності щодо загального масштабу впливу пандемії на світову економіку, довгострокових наслідків пандемії та прогнозованого відновлення економіки. Тому оцінку ризиків і можливість виникнення надзвичайних ситуацій слід сприймати з недовірою, враховуючи, що думки експертів розходяться. З пандемією також пов'язано значне загальне підвищення цін. Частково рекордно високі ціни на енергоносії були зумовлені зростанням попиту на енергоносії в цілому світі після виходу з економічної рецесії, спричиненої COVID-19, зокрема у зв'язку з високим попитом на енергоносії в Азії.
Передумови
Початок спалаху коронавірусної хвороби в Китаї збігся з Чунюн, що є періодом найбільшого навантаження на транспорт у країні, пов'язаним зі святкуванням китайського нового року, коли традиційно жителі країни та вихідці з Китаю за кордоном збираються святкувати прихід нового року в колі сім'ї. Центральні та регіональні уряди скасували низку заходів, де мало відбуватися скупчення великої кількості людей, зокрема щорічні новорічні фестивалі, а приватні компанії також самостійно закрили свої магазини та туристичні об'єкти, зокрема Діснейленд в Гонконгу та в Шанхаї. Задля запобігання масових зібрань скасовано низку заходів, приурочених до місячного нового року, та закриті туристичні атракціони та об'єкти, зокрема Заборонене місто в Пекіні, та скасовані традиційні храмові ярмарки. У 24 з 31 провінцій, муніципалітетів і регіонів Китаю влада продовжила новорічні свята до 10 лютого, видавши розпорядження закрити більшість підприємств та закладів до цієї дати. Ці регіони давали 80 % ВВП країни та 90 % експорту. У Гонконгу рівень реагування на епідемічні загрози підняли до найвищого, та запроваджено надзвичайний стан, до березня закрито школи, та скасовано святкування китайського нового року.
За словами генерального директора ВООЗ Тедроса Аданома Гебреїсуса, попит на засоби індивідуального захисту зріс у 100 разів. Цей попит призвів до зростання цін у 20 разів вище звичайних, а також спричинив затримку постачання медичних товарів на 4—6 місяців.
Всесвітня економічна рецесія Рецесія у зв'язку з COVID-19 — це рецесія економіки, яка відбувалася у світовій економіці у 2020 році у зв'язку з пандемією COVID-19. Світові фондові ринки зазнали найбільшого падіння з 1987 року , і за перші три місяці 2020 року економіки країн G20 впали на 3,4 % у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Міжнародна організація праці підрахувала, що в період з квітня по червень 2020 року в усьому світі було втрачено еквівалент 400 мільйонів робочих місць на повний робочий день, а дохід, отриманий працівниками в усьому світі, знизився на 10 % за перші 9 місяців 2020 року, що еквівалентно збитку понад 3,5 трильйона доларів США. Кембриджський університет оцінив вартість світової економіки за останні 5 років в 82 трильйони доларів.
Коли пандемія COVID-19 розпочала поширюватися в Європі, спостерігалось зростання інвестицій в економіку континенту, проте пізніше приплив інвестицій несподівано сповільвся. У 2019 році загальні інвестиції в економіку Європейського Союзу зросли приблизно на 3 % порівняно з попереднім роком, перевищивши зростання реального ВВП.
Інвестиційна активність, як і інші види економічної діяльності, різко впала, що стало прямим наслідком карантинних обмежень. Цей ефект був особливо помітний у другому кварталі 2020 року, коли інвестиції зменшилися на 19 % у річному обчисленні, оскільки більшість карантинних обмежень було послаблено до літа. У 2019 році значна частина фірми вже мали несприятливу оцінку економічної ситуації. Загальні очікування щодо перспектив бізнесу в окремих галузях, а також доступності внутрішнього та зовнішнього фінансування погіршилися протягом 2020 року.
У доповіді Європейського інвестиційного банку про інвестиції за 2020—2021 роки 81 % респондентів назвали невизначеність найсерйознішою перешкодою для інвестицій. 20 % компаній у ЄС очікували, що буде спостерігатися постійне зменшення робочих місць, що вказує на те, що значна частина компаній песимістично налаштована щодо своєї здатності відновитися після закінчення економічної кризи внаслідок пандемії COVID-19.
Унаслідок пандемії половина європейських компаній у майбутньому очікують збільшення використання цифрових технологій. Ця частка значно більша серед тих компаній, які вже раніше використовували цифрові технології.
Очікувалося, що державний борг Європейського Союзу перевищить 95 % ВВП до кінця 2021 року, що означало зростання на 15 % з початку пандемії в 2019 році.
Зниження ВВП було спричинено спробами урядів країн обмежити поширення коронавірусу, і воно сильно відрізнялося серед держав-членів Євросоюзу. Найбільше його зниження за середнім показником зареєстровано в Центральній та Східній Європі, де реальний ВВП знизився на 9,7 % у другому кварталі 2020 року порівняно з першим кварталом. У Західній та Північній Європі ВВП зменшився на 11,5 %, у Південній Європі ВВП зменшився приблизно на 15 %. Для порівняння, реальний ВВП у США впав майже на 9 % у другому кварталі 2020 року порівняно з першим кварталом року.
У другому кварталі 2020 року реальний дохід на душу населення різко скоротився, що вплинуло на споживчі витрати, особливо для сімей із низьким рівнем доходу.
Вплив COVID-19 на різні галузі економіки дуже відрізнявся. Найгірше постраждали сектори, які значною мірою залежать від фізичної присутності споживачів, зокрема пасажирські перевезення, мистецтво, розваги, туризм та готельний бізнес: у другому кварталі 2020 року в порівнянні з першим кварталом вони скоротилися на 30 %. Такі галузі, як сільське господарство, банківська справа та торгівля нерухомістю, знизилися на 3 % або менше за той самий період часу. Під час світової фінансової кризи розподіл економічного ефекту між секторами значно відрізнявся, при цьому промисловість у ЄС зазнала найбільшого зниження — понад 20 % у першому кварталі 2009 року. Зменшення в інших секторах було відносно невеликим, приблизно на 6 % або нижче
ВВП за годину в ЄС в другому кварталі 2020 року зріс на 0,3 % в порівнянні з тим же періодом 2019 року, тоді як ВВП на одного працюючого знизився на 11,5 %.
У Західній та Північній Європі, а також у Центральній та Східній Європі рівень безробіття зріс приблизно на 0,5 %. Зростання було більшим у Південній Європі (1,5 %). У США рівень безробіття збільшився на 4 % за той самий період, досягнувши максимуму в 10 % у квітні 2021 року.
Програми економічного відновлення Країни, міста та інші спільноти, які мають управлінський апарат, в усьому світі повідомили про розробку та впровадження програм керованого економічного відновлення. До числа програм економічного відновлення включені програма «ЄС наступного покоління» та програма надзвичайних закупівель під час пандемії COVID-19.
У дослідженні, опублікованому в серпні 2020 року, зроблено висновок, що прямий вплив пандемії на глобальне потепління, ймовірно, буде незначним, і що добре продумане економічне відновлення дасть можливість зменшити потепління на планеті на 0,3 °C до 2050 року. Дослідження показало, що для істотного впливу на глобальне потепління необхідні системні зміни в економіці, зокрема необхідна «декарбонізація» всіх галузей економіки планети, що має й економічні аспекти. Крім цільового фінансування зелених проєктів або секторів, сучасні механізми ухвалення рішень також дозволяють виключити проєкти зі значними екологічними, соціальними або кліматичними ризиками з фінансової допомоги. Понад 260 організацій громадянського суспільства закликали китайських посадовців переконатися, що фінансування заходів ініціативи «Один пояс, один шлях», пов'язаних з пандемією COVID-19, виключає такі проєкти. У листопаді 2020 року МВФ заявив, що уряди та центральні банки пообіцяли підтримку економіці в розмірі 19,5 трильйонів доларів з початку пандемії коронавірусної хвороби.
Згідно з аналізом у 2022 році, 14 трильйонів доларів, які країни G20 витратили на стимулювання економіки, лише близько 6 % витрат на відновлення після пандемії було виділено на райони, які мали скоротити викиди парникових газів, включаючи проведення електрифікації транспортних засобів, підвищення енергоефективності будівель, та встановлення відновлюваних джерел енергії.
Сільське господарство та продовольство Під час пандемії COVID-19 у багатьох країнах загострилася продовольча безпека, зокрема у другому кварталі 2020 року було багато попереджень про голод у кінці цього року. Згідно з попередніми прогнозами, існувала ймовірність смерті сотень тисяч людей, а мільйони людей могли відчувати голод, якщо не буде прикладено узгоджених зусиль для вирішення проблем продовольчої безпеки. Станом на жовтень 2020 року ці зусилля знизили ризик голоду в цілому світі у зв'язку з пандемією COVID-19. Були побоювання щодо початку голоду внаслідок економічної рецесії під час пандемії COVID-19 та внаслідок низки заходів, запроваджених для запобігання поширенню COVID-19. Крім того причинами голоду в окремих регіонах називались також навала сарани у 2019—2021 роках, триваючі війни та політичні негаразди в низці країн світу.
На відкритті саміту ООН з продовольчих питань у Римі прем'єр-міністр Італії Маріо Драґі сказав: «Криза охорони здоров'я (під час пандемії COVID-19) призвела до продовольчої кризи», посилаючись на дані, які показують, що недоїдання стало основною причиною захворювань, погіршення здоров'я і смерті у світі.