Мацей Джевіцький гербу Цьолек ( 22 лютого 1467, Джевиця — 22 серпня 1535, Лович) — польський римо-католицький і державний діяч; єпископ перемишльський (1503–1513), куявсько-поморський (1513–1531), архієпископ Ґнєзненський і примас Польщі (1531–1535); підканцлер (1501–1511) і канцлер великий коронний (1511–1515).
Життєпис
Народився Мацей 22 лютого 1467 року у Джевиці біля Опочно у сім'ї Якуба Джевіцького, пізніше каштеляна жарнувського, і Катажини Лібішовської. Мав 10 братів і 6 сестерks. Henryk Rybus, Prymas Maciej Drzewiecki: zarys biografii (1467—1535) [w:] Studia Theologica Varsaviensia 2/1-2, 1964, s. 106..
Освіту здобув у катедральній школі у Влоцлавеку (1479-1482)ks. Henryk Rybus, Prymas Maciej Drzewiecki: zarys biografii (1467—1535) [w:] Studia Theologica Varsaviensia 2/1-2, 1964, s. 121.. З Влоцлавека виїхав на подальше навчання до Кракова. Швидше за все, через відсутність підтримки з боку родини, студентом університету він так і не став, преребував серед бездомних і жебраків студентівks. Henryk Rybus, Prymas Maciej Drzewiecki: zarys biografii (1467—1535) [w:] Studia Theologica Varsaviensia 2/1-2, 1964, ss. 122—123.. Зрештою, Мацей влаштуватися слугою в будинку відомого на той час італійського гуманіста, публіциста і дипломата Філіпа Буонакорсі Калімаха, королівського секретаря та вчителя синів короля Казимира Ягелончика. Каллімах, помітивши надзвичайний ентузіазм до навчання у слуги, розпочав його навчати латині та літературі. Мацей досяг такого успіху, що через деякий час Каллімах довірив йому керівництво своєю канцелярією. Він також познайомив молодого Джевіцького зі спільнотою гуманістів, професорів Краківського та Флорентійського університетів. Він також брав участь у королівських посольствах Каллімаха до Відня та ВенеціїStanisław Wilk, Prymas Polski ABP Msciej Drzewicki [w:] Wieści znad Drzewiczki, 3/103/2017, s. 5-6..
Політична кар'єра 1492 року став секретарем у королівській канцелярії під керівництвом Філіпа Калімаха. Був вірником і дорадцею Яна Ольбрахта, з 1497 року був уже першим королівським секретаремJadwiga Krzyżaniakowa, Urzędnicy kancelarii królewskich w wielkopolskich kapitułach katedralnych w XV wieku, w: Drogą historii. Studia ofiarowane profesorowi Józefowi Szymańskiemu w siedemdziesiątą rocznicę urodzin, Lublin 2001, s. 240.Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 145., підканцлером коронним став 1501 рокуUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 108..
Після смерті Яна Ольбрахта Мацей Джевіцький швидко втратив своє значення при дворі Олександра Ягеллончика, хоча зберіг уряд підканцлера. Підписав конституцію Nihil novi не сеймі у Радомі 1505 рокуVolumina Legum, t. I. Petersburg 1859, s. 140.. Підписав диплом елекції Сигізмунда I Старого на короля польського і великого князя литовськогоLudwik Finkel, Elekcya Zygmunta I. Sprawy dynastyi Jagiellońskiej i Unii Polsko-Litewskiej, Kraków 1910, s. 215. на сеймі у Пйотркуві 8 грудня 1506 рокуCorpus iuris Polonici. Sectionis 1, Privilegia, statuta, constitutiones, edicta, decreta, mandata regnum Polniae spectantia comprehendentis. Vol. 3, Annos 1506—1522 continentis, Kraków 1906, s. 10–11..
Саме після елекції Сигізмунда I Старого Джевіцький поновив свою політичну роль, ведучи запеклу боротьбу з канцлером Яном Лаським. 1511 року став канцлером великим коронним. На сеймі 1515 року склав повноваження канцлера через раніше обрання на посаду куявсько-поморського єпископа (1513)Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 54.. Одним із його досягнень під час роботи в канцелярії було запровадження в його практику дипломатичного шифру — вперше в історії польської дипломатії.
Церковна кар'єра Церковна кар'єра Мацея Джевіцького розпочалася 1488 року, коли він став каноніком краківським. Потім 1492 року він став схоластиком краківським, 1493 року став кантором сандомирським, 1496 року — схоластиком ленчицьким. У наступні роки він став пробстом скальбмежським (1498) та краківським (1499), каноніком познанським 1500Marian Biskup, O początkach reformacji luterańskiej w Prusach Królewskich, w: Kwartalnik Historyczny R. 100 nr 4 (1993), s. 108..
У середині 1503 року король Олександр Ягеллончик, бажаючи позбутися Джевіцького зі свого найближчого оточення, призначив його єпископом перемишльським. Отримавши преконізацію для перемишльського єпископства 21 жовтня 1504 року, у листопаді Джевіцький виїхав до Риму, де 11 січня 1505 року був висвяченийStanisław Wilk, Prymas Polski ABP Msciej Drzewicki [w:] Wieści znad Drzewiczki, 3/103/2017, s. 6..
1513 року Мацей Джевіцький був обраний на посаду куявсько-поморського єпископа. Вибір був затверджений буллою папи Лева X від 2 грудня 1513 року, прийняв владу на початку 1514 року, а інгрес здійснив 15 січня 1515 року. Джевіцький був щедрим жертводавцем, подарував своєму собору у Влоцлавеку численні та цінні облачення та літургійний посуд, а також коштовно оздоблені міссали та антифонарії. Він побудував єпископський замок у Вольбужі.
Навіть після складення повноважень канцлера, Мацей Джевіцький продовжував брати активну участь у дипломатії Ягеллонів, був прибічником прогабсбурзької орієнтації. 1515 року брав участь у Віденському конгресі королів Польщі, Богемії та імператора Священної Римської імперії. Від імені Сигізмунда I Старого як опікуна малолітнього Людовика II Ягеллончика сприяв вибору Карла V Габсбурга імператором Священної Римської імперії у Франкфурті-на-Майні 1519 рокуZdzisław Spieralski, Jan Tarnowski 1488—1561, Warszawa 1977, s. 82–83.. Був королівським комісаром у Ґданську 1524 року, підписантом акту Краківського миру 1525 року, який формально завершив польсько-тевтонську війну 1519—1521 років і секуляризував Тевтонський орденCodex diplomaticus Regni Poloniae et Magni Ducatus Lituaniae, wydał Maciej Dogiel, t. 4, Wilno 1764, s. 231..
Після смерті Яна Ласького, на прохання королеви Бони, був призначений королем архієпископом Ґнєзненським 12 червня 1531. Папа Климент VII підтвердив обрання 3 серпня, інгрес до Ґнєзно відбув 20 березня 1532 року. У серпні того ж року він скликав провінційний синод, статут якого був надрукований у Кракові. Здебільшого перебував у Ловичу, звідки приїздив на квітневі капітули генеральні до Ґнєзно у 1534 і 1535 роках. 1534 року він заснував колегіум псалтиристів при соборі в Ґнєзно. Продовжував брати активну участь у політиці, особливо під час сейму в Пйотркуві 1534 року, борючись з опозицією шляхти. Тоді він перебував під сильним політичним впливом Пйотра Томіцького.
Мацей Джевіцький використав великі доходи архієпископства для зміцнення становища своєї родини. Був гуманістом, значно поповнив колекцію соборної бібліотеки. Для неї був створений перший польський екслібрисEdward Chwalewik, Exlibrisy polskie szesnastego i siedemnastego wieku, Wrocław: Zakład imienia Ossolińskich — Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1955, s. 15-16.Arkadiusz Wagner, Prymas Maciej Drzewicki jako bibliofil: w pięćsetlecie powstania pierwszego polskiego ekslibrisu, Warszawa: staraniem autora: wydano nakładem Urzędu Gminy i Miasta Drzewica, 2016, ISBN 978-83-919056-2-3.. Він вів великий щоденник, що зберігся за 1499—1515 рокиHenryk Rybus, Dwa źródła do biografii Macieja Drzewickiego, «Roczniki Teologiczno-Kanoniczne», 3 (z. 2), 1957, s. 327—368., був автором продовження каталогу куявських єпископів Яна Длугоша та родоводу Цьолеків у Джевиці. Збереглися його листи.
Під час подорожі до Кракова Мацей Джевіцький захворів і помер у Ловичу 22 серпня 1535 року. Був похований у ґнєзненській катедрі 25 вересня у каплиці Спровських.
Найважливіші твори
Vitae episcoporum Vladislaviensium, продовження роботи Яна Длугоша від 1473 року, з фрагментами автобіографії. Dziennik życia i wydarzeń publicznych z lat 1499—1515Michał Spandowski, Catalogue of incunabula in the National Library of Poland, Sławomir Szyller, Maria Brynda (red.), Elżbieta Olechowska, t. 1, Warszawa: Biblioteka Narodowa, 2020, nr 906, ISBN 978-83-7009-833-9, ISBN 978-83-7009-834-6., текст вид. H. Rybus. Передмова (у формі листа до венеційського патриція М. Антоніо Мауроцено) до видання: F. Kallimach Historia de his quae a Ventis tentata sunt… (бл. 1504). Memoriał przeciw prymasowi J. Łaskiemu, (кінець 1521).
Примітки
Література
ks. Piotr Nitecki Biskupi Kościoła w Polsce w latach 965—1999. Słownik biograficzny, wyd. II popr. i uzupeł., Warszawa 2000, k. 83, . Marceli Kosman Między tronem a ołtarzem, Poznań, 2000, . Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 2 Piśmiennictwo Staropolskie, Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa 1964, s. 145—147
Посилання