Станіслав Петрович Кадочников ( 15 жовтня 1959, Київ) — український майстер художнього скла, живописець; член Спілки художників України з 1994 року. Чоловік скульпторки Тетяни Зайцевої.

Біографія Народився 15 жовтня 1959 року у місті Києві. 1990 року закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де навчався зокрема у Андрія Бокотея, Олександра Звіра, Святослава Мартинюка, Володимира Рижанкова.

Упродовж 1980—1985 років працював на Київському заводі художнього скла художником-оформлювачем; у 1990—2002 роках— у відділі головного художника. Відтоді — на творчій роботі. Живе у Києві, на вулиці Генерала ШаповалаДовідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 167..

Творчість Працює у галузях дизайну, декоративної скульптури, станкового живопису, кераміки, графіки, фігуративізму, абстрактної пластики з гутного скла. Використовує авантюринове скло, неодим, кришталь, бронзу, каміння. Серед робіт:

скульптура «Стежками болю» (1990); «Мадонна» (1990); «Янгол» (1991); «Баттерфляй» (1994, кольоровий кришталь); «Танок у хмарах» (1997); «Біла перлина» (1997); «Риби» (1999); «Зимові стежки» (2004); «Монетний двір» (2004); «Місячна ніч» (2006); «Птах мрії» (2006, бронза); «Ніч перед Різдвом» (2008); «Найкраща Памела» (2009); живопис «Ірпінь» (1990); «Викрадення Європи» (1991); «Сон пілігрима» (1994); «Мадонна» (1995, полотно, олія); «Золоте руно» (2005); призи для Київського міжнародного автосалону (1996—2009); кінофестивалю «Стожари» — «Кришталеві дзвони» (1999); міжнародного конкурсу «Кришталевий силует» (2004). </div> Учасник всеукраїнських мистецьких виставок з 1988 року, всесоюзних та зарубіжних — з 1990 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1994, 1996—1997, 1999, 2006, 2009 роках.

Окремі вироби майстра зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Музеї скла у Львові, Музеї Японського монетного двору у Токіо.

Відзнаки Срібна медаль Міжнародного конкурсу екслібриса у Римі (1993); 1-а премія Міжнародного конкурсу дизайну монет у Токіо (2005).

Примітки

Література