Млини села Пирогів — втрачені водяні та вітряні млини, що існували в селі Пирогів (нині - частина Києва) з кінця ХІХ століття. Належали до групи млинів у приміській смузі Києва.
Історія Одна із перших згадок про водяний млин на річці Калинівка у селі Пирогів міститься у праці «Медико-топографическое описание государственных имуществ Киевского округа ...» (1854) Домініка де ля Фліза.
Млини зафіксовано і у довіднику «Список населеных мест Киевской губернии» (1900): «2 водяні млини із одним та двома поставами». У цьому ж довіднику згадано монастирський хутір Сіраків, що існував поблизу південно-західної околиці села, але зник ще до 1926 року. У хуторі, за даними довідника 1900 року, був "один водяний млин із одним поставом, належить Києво-Подільському управлінню державних маєтностей, орендує її селянин Петро Олександрів Бабич, працює у ній 1 людина". А також - хутір Яровці, що у 1-й третині ХХ століття був поглинутий селом Пирогів: "на хуторі є один водяний із одним поставом млин". Млини Києво-Подільського управління землеробства і державних маєтностей та у х. Яровці позначені на мапі 1897/1918 років.
У документі «Список власників млинів, кузень та інших підприємств за 1907 рік» у селі Пирогів зафіксовано три водяні млини: Києво-Подільського управління землеробства і державних маєтностей із одним поставом, Михайлівського Золотоверхого монастиря у х. Яровці, Києво-Подільського управління землеробства і державних маєтностей із одним поставом у х. Сіраків і один вітряк Спиридона Познахиренка«Список власників млинів, кузень та інших підприємств за 1907 рік», ДАКО, фонд 280 опис 200 справа 1383, сс. 66, 90.
Час зникнення більшості млинів невідомий. На топографічній карті 1932 року позначено лише вітряк - і жодного з-поміж водяних млинів. Невідомі і зображення або фото жодного із млинів.
Локалізація млинів на сучасній місцевості Топографічна карта 1897/1918 років зафіксувала два водяні млини. Млин Києво-Подільського управління землеробства і державних маєтностей знаходився там, де струмок Віта перетинає мостом вулиця Крута. Млин Михайлівського Золотоверхого монастиря у х. Яровці знаходився на теперішній греблі, якою пролягає вулиця Ставкова. Млин Києво-Подільського управління землеробства і державних маєтностей у х. Сіраків на карті не позначено, але вдалося локалізувати його місце - це теперішнє урочище Сірякове, за 300 м на південь від кінцевої частини вулиці Комунальної.
Топографічна карта 1932 року фіксує лише вітряк, що колись належав Спиридону Познахиренку - обабіч безіменної дороги, що сполучає вулиці Квітучу та Корінну. Ймовірно, вітряк зник у 1930-х-1940-х роках.
Література Топографічна карта 1897/1918 років Топографічна карта 1932 року Список населенных мест Киевской губернии / Издание Киевского губернского статистического коммитета. – Киев: Типография Ивановой, 1900. Широчин С., Михайлик О. Невідомі периферії Києва. Голосіївський район. - К.: Скай Хорс, 2021.
Примітки