Кладовище німецьких військовополонених — розташоване в Шевченківському районі міста Києва, в історичній місцевості Сирець, в кінці вулиці Ризької, в місці її сполучення з вулицею Щусєва, в невеличкому гаю неподалік від залізничної платформи «Сирець» та однойменної станції метро. Єдине кладовище такого роду в Києві. Згідно з «Книгою памяти України» всього близько 250 похованих осіб, згідно з Народним союзом Німеччини з догляду за військовими могилами — близько 300.

Кладовищем опікується Народний союз Німеччини з догляду за військовими могилами (Volksbund Deutsche Kriegsgraberfursorge e. V.), це було перше кладовище в Україні, яке свого часу союзу вдалося відновити.

Історія На цвинтарі ховали передусім військовополонених з Сирецького табору (колишній концентраційний табір німецької окупаційної влади), що розташовувався неподалік (в якості кладовища Сирецького табору діяло з 1944 по 1947 роки, за іншими даними по 1949 рік). Також тут було поховано військовополонених страчених у Києві за військові злочини — загалом 15 осіб: трьох повішених 23 листопада 1943 року на Бесарабській площі, та 12 повішених 29 січня 1946 року на Думській площі (сучасний Майдан Незалежності). Можливо в 1944 році на цьому кладовищі також було перепоховано 500 вояків з німецького кладовища у парку Пушкіна.

На початку функціонування цвинтаря Управлінням внутрішніх справ Київської області був укладений договір на догляд за кладовищем з мешканкою будинку № 62 по Ризькій вулиці (розташований безпосередньо поряд з кладовищем) Надією Дмитрівною Кунцевич. Пізніше (ймовірно у 1955 році) договір був припинений, після чого кладовище стало занепадати — заросло кущами і травою, номерні знаки були розтягнути, на крайних могилах збудували будинки. Незважаючи на припинення договору з УВС, Н. Д. Кунцевич з власної волі намагалася доглядати за могилами — згідно з її інтерв'ю 1992 року, їй вдалося зберегти п'ять гробків розташованих поряд з її будинком.

Опис Початково мало огорожу з металевою сіткою, на кожний могилі був номерний знак. Станом на початок 21 сторіччя має вигляд майданчика прямокутної форми площею біля 1200 м², обнесеного огорожею. Вимощена камінням доріжка йде від входу до центру кладовища, де знаходиться дерев'яний хрест висотою біля 3 м, у підніжжя якого вмонтована кам'яна плита з логотипом Народного союзу Німеччини з догляду за військовими могилами і написом німецькою і українською мовами: «Hier ruhen kriegsgefangene — opfer des Zweiten weltkrieges. Тут покояться військовополонені — жертви Другої світової війни». У кожному з чотирьох кутків майданчику знаходяться символічні групи з трьох кам'яних хрестів, біля двох з цих груп в землі знаходяться плити з іменами встановлених осіб: ефрейтора Генриха Еріха Вюхерпфенніга (Heinrich Erich Wucherpfennig. gefreiter. 18.07.1921—22.01.1945) та Альберта Шлафена (Albert Schlafen 24.09.1904—14.01.1945).

Примітки Коментарі

Примітки

Джерела

Література Левикін В. Поховання німецьких військово полонених часів Другої світової війни на території України. Збірка документів / Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства; Український центр біографічної некрополістики; Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського. — К., 2002. — Вип. — 103 c. — (Серія «Архівні та бібліографічні джерела української історичної думки»).

Посилання Сторінка цвинтаря на сайті Народного союзу Німеччини з догляду за військовими могилами