Пйотр Мишковський ( 1505, Пшецишув — 5 квітня 1591, Краків) — польський римо-католицький і державний діяч; єпископ плоцький (1567–1577) і краківський (1577—1591); секретар (1559–1563) і підканцлер (1562–1569) великий коронний.
Життєпис
Народився Пйотр 1505 року у сім'ї Яна Мишковського, пізніше королівського ротмістра та каштеляна освенцимського, і Констанції з Пшецишува. Мав брата , бургграфа краківського та старосту освенцімсько-заторського, і 2 сестер — Анну, дружину Станіслава Ліпніцького; та Зофію, дружину Яна Ціковського.
Пйотр навчався у Краківській Академії з 1527 року за фінансової підтримки єпископа краківського Пйотра Томіцького. Далі навчався у Падуанському (з 1535 року), 1542 року перебував у Римі.
Політична кар'єра Пйотр Мишковський працював у королівській канцелярії як секретар королівський (1550), потім займав уряди секретаря великого коронного (1559–1563)Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 146. і підканцлера коронного (1562–1569)Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 109.. Був підписантом акту Люблінської унії 1569 рокуVolumina Legum, t. II, Petersburg 1859. s. 87..
Церковна кар'єра Пйотр Мишковський займав ряд церковних посад. 1544 року став каноніком краківським, був вікарієм генеральним краківської дієцезії та кустосом келецьким (1547), 1549 року — каноніком ґнєзненським; був краківським схоластиком і каноніком плоцьким (1553), архідияконом познанським і деканом краківським (1560)Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. III, Gniezno 1883, s. 69., препозитом плоцької катедральної капітули (1562–1568)Antoni Julian Nowowiejski, Płock: monografia historyczna / napisana podczas wojny wszechświatowej i wydrukowana w roku 1930, Płock , s. 354.; пробстом ґнєзненським (1560), плоцьким, ленчицьким і познанським (1562), варшавським (1563)Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. III, Gniezno 1883, s. 68..
Буллою папи Пія IV від 7 лютого 1565 року Пйотр Мишковський був призначений коад'ютором і єпископом плоцьким. Проте єпископство посів аж після смерті попередника на початку 1568 року, урочистий інгрес відбув 1570 рокуPrałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. III, Gniezno 1883, ss. 70-71.. За рішенням короля, переведений на єпископство краківське 1577 року, урочистий інгрес здійснив 18 грудняPrałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. III, Gniezno 1883, s. 71..
1573 року Мишковський підтвердив елекцію Генріха III королем польськимŚwiętosława Orzelskiego bezkrólewia ksiąg ośmioro 1572—1576, Kraków 1917, s. 149.. 1575 року брав участь у з'їзді в СтенжиціPaweł Rybak, Zjazd Szlachty w Stężycy (Maj–Czerwiec 1575 r.). Na tle drugiego bezkrólewia, Toruń 2002, s. 203., того ж року підписав елекцію імператора Священної Римської імперії Максиміліана IILeszek Kieniewicz, Senat za Stefana Batorego, Warszawa 2000, s. 299..
Як єпископ краківський, Пйотр Мишковський займався виданням указів, спрямованих проти діяльності «польських братів». 1580 року провів синод дієцезійний. Розбудував палаци єпископів краківських у Кельцях і Бодзентині. Підтримував діяльність єзуїтів. За його єпископства ксьондз Петро Скарґа створив у Кракові Архібратство Милосердя Пресвятої Діви Марії Скорботної. Сприяв також ордену домініканців. Гуртував навколо себе багатьох тогочасних інтелектуалів і вчених, серед яких були Клеменс Яніцький, , , Ян Кохановський, був меценатом останньогоPrałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. III, Gniezno 1883, s. 72..
Помер краківський єпископ 5 квітня 1591 року у Кракові, похований у каплиці Мишковських при домініканському костелі. Автором каплиці є Санті Гуччі, вона є родовою гробницею МишковськихPrałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. III, Gniezno 1883, s. 75..
Пйотр Мишковський як єпископ був власником великого земельного маєтку, який включав 3 міста і 78 сіл, також Боболицький і Мировський замки та Палац Мірув у Ксьонжі-ВеликомуZbigniew Stankiewicz,Dzieje wielkości i upadku Aleksandra Wielopolskiego, Wiedza Powszechna, Warszawa 1967, s. 11,. Після смерті єпископа, його племінники Пйотр і Зиґмунт створили 1601 року так звану Пінчовську ординацію чи «ординацію Мишковських»Krzysztof Myśliński, Pałac Wielopolskich w Chrobrzu siedziba Ordynacji Myszkowskich, Kielce 2012, s. 74.
Примітки
Посилання
.