Гармонд з Пікіньї (; народився в другій половині XI ст., Французьке королівство, помер у 1128, Сідон, Єрусалимське королівство), також відомий як Вармунд з Пікіньї (, ) — 3-й латинський патріарх Єрусалиму в 1118—1128 роках. У 1120 році Гармонд разом з королем Єрусалиму Балдуїном II скликав Собор в Наблусі. У 1123 році уклав з дожем Венеції Доменіко Мікеле договір між Єрусалимом та Венеційською республікою, який носить його ім'я — Pactum Warmundi (від його імені латиною Warmundus).

Біографія Гармонд був сином іншого Гармонда (Вармунда), сеньйора Пікіньї в Пікардії та його дружини Аделі.Detlev Schwennicke, Europäische Stammtafeln: Stammtafeln zur Geschichte der Europäischen Staaten, Neue Folge, Band XIII (Marburg, Germany: Verlag von J. A. Stargardt, 1990). Tafel 143 Його брат Есташ був першим відамом Ам'єнським.

Наприкінці 1118 року, невдовзі після смерті Арнульфа Шокського, Гармонд був обраний замість нього Патріархом ЄрусалимуMalcolm Barber, The Crusader States (New Haven: Yale University Press, 2012), p. xivSteven Runciman: History of the Crusades. 1995, p. 453.. Він був вірним соратником короля Балдуїна IISteven Runciman, A History of the Crusades, Volume II (Cambridge University Press, 1952), pp. 169, 176.

У 1120 році разом з Балдуїном II, королем Єрусалиму, Гармонд скликав Собор в Наблусі. Канони собору слугували свого роду конкордатом між церквою Утремера і державами хрестоносців. Перший канон містив обіцянку Балдуїна виплачувати патріарху відповідні церковні десятини, а саме ті, що належать йому в королівських маєтках в Єрусалимі, Наблусі та Акрі. У другому каноні Балдуїн просить простити йому десятини за попередні періоди, коли він не сплачував її церкві і Гармонд звільняє його від цих зобов'язань в третьому каноні. Приблизно в цей же час до Гармонда звернулася група з дев'яти християнських лицарів на чолі з Гуго де Пейн, Годфрідом де Сент-Омер та Андре де Монбар, які просили дозволу створити лицарське ополчення і обрати керівника, який би очолював їх у справах захисту королівстваDenys Pringle, The Churches of the Crusader Kingdom of Jerusalem, Vol. 3 (New York: Cambridge University Press, 2007). p.420. Король Балдуїн II і Гармонд надали цим лицарям у використання храм Соломона, а Гуго де Пейн був обраний їхнім очільником. Гармонд доручив їм охороняти дороги від грабіжників та інших нападників, які регулярно грабували та вбивали паломників на шляху до Єрусалиму. Лицарі здійснювали цей обовязок протягом дев'яти років до Собору в Труа в 1129 році, коли їм було надано санкціонований Церквою статус духовно-лицарського ордену — Ордену бідних лицарів Храму Соломонового, який скорочено стали називати Орденом ТамплієрівMalcolm Barber, The new knighthood: a history of the Order of the Temple (Cambridge, U.K.: Cambridge University Press, 1998), p. 9.

Десь приблизно у 1119—1125 роках разом із Герардом, пріором Храму Гробу Господнього, Гармонд написав важливого листа Дієго Жельміресу, архієпископу Сантьяго-де-Компостела, де скаржились на багаторічні неврожаї та постійні загрози з боку ворогів. В листі вони просили Дієго надати допомогу з їжею, грошами і військами задля збереження Єрусалимського королівстваMalcolm Barber, A. K. Bate, Letters from the East: Crusaders, Pilgrims and Settlers in the 12th-13th Centuries (Farnham, Surrey, England; Burlington, VT: Ashgate, 2010), p. 43.

18 квітня 1123 року Белек-Газі, артукідський правитель Алеппо, захопив короля Балдуїна II в полон і ув'язнений у ХарпутіBarber 2012, p. 138.. Патріарх Гармонд скликав раду, яка обрала Есташа Граньє констеблем і бальї для управління королівством, але Греньє помер 15 травня або червня цього рокуRunciman 1989, pp. 162–163, 166.Barber 2012, p. 140.. Рада знову зібралася і призначила на обидві посади Вільгельма БерісаRunciman 1989, p. 166.

У 1123 році, під час Венеційського хрестового походу, Гармонд домовився з дожем Доменіко Мікеле про укладення союзу між Єрусалимом та Венеційською республікою. Ці домовленості були закріплені в договорі, який носить його ім'я — Pactum Warmundi (від його імені латиною Warmundus)John Julius Norwich, A History of Venice (New York: Alfred A. Knopf, 1982), p. 89 і почались реалізовуватись під час венеційського хрестового походу. У 1124 році Гармонд був призначений верховним головнокомандувачем військ хрестоносців, які разом з венеційським флотом взяли в облогу Тір, оскільки вважалося, що він має більший авторитет, ніж будь-який інший командувач.

У 1128 році він взяв в облогу Бельгасем, який був окупований розбійниками. Однак під час облоги Гармонд серйозно захворів і був доставлений у Сідон, де й помер у липні 1128 рокуMalcolm Barber, The new knighthood: a history of the Order of the Temple (Cambridge, U.K.: Cambridge University Press, 1998), p. 14 .

Примітки

Джерела

Malcolm Barber, (1998). The new knighthood: a history of the Order of the Temple (Cambridge, U.K.: Cambridge University Press, 1998) Malcolm Barber, A. K. Bate (2010). Letters from the East: Crusaders, Pilgrims and Settlers in the 12th-13th Centuries (Farnham, Surrey, England; Burlington, VT: Ashgate, 2010) Malcolm Barber, (2012). The Crusader States (New Haven: Yale University Press, 2012), Runciman, Steven (1994). A History of the Crusades, Vol. II: The Kingdom of Jerusalem and the Frankish East, 1100–1187. Folio Society edition.

Подальше читання