Тахоклін — перехідна область в Сонці (та інших зорях з масою більше 0,3 M☉) між зоною променистого переносу та зовнішньою конвективною зоною, що диференціально обертається.
Фізика процесу і його особливості Тахоклін розташовується у зовнішній третині Сонця за радіусом. Внаслідок швидкої зміни швидкості обертання область схильна до сильного напруження зсуву. Конвективна зона диференціально обертається подібно до рідини, приполярні області обертаються повільно, екваторіальна область обертається швидко.
Зона променевого переносу обертається подібно до твердого тіла. Швидкість обертання внутрішньої частини приблизно дорівнює швидкості обертання зовнішньої конвективної зони на середніх широтах, тобто знаходиться в інтервалі між її повільним обертанням у приполярних областях та швидким обертанням на екваторі.
Недавні результати геліосейсмології показали, що тахоклін розташовується на відстані приблизно 0,70 радіусу Сонця від ядра, товщина тахокліну становить близько 0,04 радіуса Сонця, тобто близько 28 000 км. Область схильна до сильної зсувної напруги, що може бути причиною формування великомасштабного магнітного поля. Геометрія і ширина тахокліну є важливими параметрами в моделях сонячного динамо, що закручує слабке полоїдальне поле і створює потужніше тороїдальне поле.
Поняття тахоклін було запропоновано у статті Е. Шпігеля () та Ж.-П. Цана () у 1992 роціSpiegel, E.~A., & Zahn, J.-P., 1992, Astronomy and Astrophysics, 265, 106 за аналогією з термоклином в океані.
Примітки
Література Charbonneau, P., Christensen-Dalsgaard, J., Henning, R., Larsen, R.M., Schou, J., Thompson, M.J., Tomczyk, S., 1999a, «Helioseismic Constraints on Structure of the Solar Tachocline», Astrophys. J., 527, 445—460, . Basu, S., Antia, H.M., Narasimha, D., 1994, «Helioseismic Measurement of Extent of Overshoot Below the Solar Convection Zone», Mon. Ні. R. Astron. Soc., 267, 209—224, Hughes, D.W., Rosner, R., Weiss, N.O. 2007 The Solar Tachocline, 382pp (Cambridge University Press).
Посилання Розділ 3.2 з Living Reviews in Solar Physics