Володимир Петрович В'я́лий ( 12 червня 1930, Гайчур — 4 грудня 2005) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1970 року.
Біографія Народився 12 червня 1930 року в селі Гайчурі (нині селище міського типу Тернувате Запорізького району Запорізької області, Україна). Упродовж 1947—1952 років навчався у Дніпропетровському художньому училищі, де його викладачами були зокрема Олена Бєляєва, Олексій Жирадков, Михайло Панін, Олександр Ситник, Надія Скалецька. Дипломна робота — «Володимир Маяковський» (керівник Олександр Ситник).
Після здобуття фахової освіти працював методистом з образотворчого мистецтва у Дніпропетровському будинку народної творчості; у 1955—1964 роках — скульптором Запорізького товариства художників; з 1965 року очолював художню студію у Запорізькому будинку нарної творчості. Був членом КПРС.
Жив у місті Запоріжжі в будинку на вулиці Нижньодніпровській, № 16, квартира № 5 та в будинку на вулиці 40 років Радянської України, № 88, квартира № 33В'ялий Вадим Петрович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 28.. Помер 4 грудня 2005 рокуВ'ялий Володимир Петрович / Запорізька організація Національної спілки художників України..
Творчість Працював у галузі станкової та монументальної скульптури. Створив низку пам'ятників визначначним діячам, письменникам, воїнам-визволителям. Серед робіт: станкова скульптура
«Іван Франко» (1956); «Володимир Ленін» (1957, варіант — 1962); «Юність» (1957); «Максим Горький» (1958); «Павло Корчагін» (1959); «Чабан Коваленко» (1960); «1919-й» (1960); «Чабан Коваленко» (1962); «Тарас Шевченко» (1963); «Козацька клятва (Гонта)» (1964); «Прометей» (1965); «Кохана» (1967); «Хліб» (1967); «Юність» (1968); «Хортиця» (1995). </div> пам'ятники
першій Ногайській раді у Приморську (1963, штучний камінь; у співавторстві з Андрієм Диким); Володимиру Леніну в колгоспі «Росія» Кіровоградської області (1964); «Мати-Батьківщина» у селі Самійлівці Запорізької області (1965, бетон); героям підпілля у Запоріжжі (1967, у співавторстві); «Мати» на кладовищі в селі Вербовому Пологівського району Запорізької області (1968); Тарасу Шевченку (1989); пам'ятні знаки на честь розгрому польських гнобителів у січні 1648 року (1996); Байді Вишневецькому на острові Хортиці (1999); інше меморіальна дошка Нестору Махну (1997); погруддя Ісака Рогачевського (2000). Брав участь в обласних, республіканських, зарубіжних мистецьких виставках з 1964 року. Персональні виставки відбулися у Запоріжжі у 1967, 1970, 1982 роках.
Примітки
Література В'ялий Володимир Петрович // Вялый, Владимир Петрович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 2. Москва. Искусство. 1972. С. 370 ;