Франсуаза-Марі де Бурбон

Франсуаза-Марія де Бурбон (, до шлюбу де Блуа; 4 травняДата указана в соответствии с французским Almanach Royal. У різні періоди часу її приписують три дати народження: 9 лютого; 4 травня та 25 травня. 1677, шато Ментенон — 1 лютого 1749, Париж) — позашлюбна дитина (наймолодша донька) короля Франції Людовика XIV і його офіційної фаворитки маркізи де Монтеспан. Після того, як король узаконив дитину, Франсуаза-Марія набула статусу узаконена донька Франції (). Після легітимізації король удостоїв її титулу другої Мадемуазель де Блуа, і тому її називали Франсуаза-Марія де Блуа. Вступила в шлюб у 1692 році у 14-річному віці з Філіппом II Орлеанським, який доводився їй двоюрідним братом. У цьому шлюбі народила 8 дітей, із яких четверо мали своїх спадкоємців.

Успішно вела інтриги, спрямовані на влаштування вигідних шлюбів для багатьох своїх дочок, конкуруючи, головним чином, з рідною сестрою Луїзою Франсуазою, герцогинею Бурбонською. Також мала невеликий політичний вплив завдяки близькості до державної верхівки Франції тієї історичної епохи. Була залучена до Змови Челламаре в 1718 році, метою якої було усунення з посади Регента королівства її власного чоловіка Філіпа Орлеанського і повернення політичного впливу її улюбленому старшому братові герцогу Менському.

Маркіз д'Аржансон згадував, що вона дуже схожа на свою матір, мадам Монтеспан, але при цьому вона мала дисциплінований розум свого батька, Людовика XIV, і його недоліки — несправедливість і жорстокість.

Життєпис

Франсуаза-Марія народилася 4 травня 1677 року в шато де Ментенон, яким володіла, починаючи з 1674 року, мадам Ментенон, вихователька позашлюбних дітей мадам Монтеспан від короля Людовика XIV.

Франсуазу-Марію, і навіть її молодшого брата Луї-Александра, виховували мадам Моншеврою, Кольбер і Жюссак. У дитячі роки її привозили до Версалю час від часу, щоб побачитися з батьками.

Подібно до своєї старшої сестри, Луїзі Франсуазі, вона успадкувала красу своєї матері. У своїх спогадах мадам де Келюс пише, що Франсуаза-Марія була «від народження сором'язлива і чарівна», а також «маленька красуня з прекрасним обличчям та гарними руками; повністю пропорційними».Мемуары мадам де Келюс Треба відзначити, що вона особливо пишалася своїм монаршим походженням і тим, що від батька вона успадкувала кров Бурбонів. Вже після досягнення зрілого віку люди жартуватимуть з неї, кажучи, що вона «завжди пам'ятала, що вона принцеса, навіть сидячи своєму стільчику» ().

Дитячі роки мадемуазель де Блуа Франсуаза-Марія була узаконена королем Людовіком XIV 22 листопада 1681 року у віці 4,5 років і здобула титул чемності Мадемуазель де Блуа, який раніше носила її старша зведена сестра, Марія Анна де Бурбон, узаконена донька короля Людовіка XIV та Луїзи де Лавальєр. В акті легітимізації не згадувалося ім'я її матері, оскільки мадам Монтеспан перебувала в офіційному шлюбі з маркізом де Монтеспан, який міг заявити юридичні права на дитину своєї дружини від Людовика XIV.

Її старші брат і сестра, Луї-Огюст та Луїза Франсуаза, були узаконені 19 грудня 1673 року, про що була жалувана грамота, випущена Паризьким парламентом.

Одночасно з Франсуазою-Марією було узаконено її молодшого брата Луї-Александра, який отримав титул чемності граф Тулузи. Вона залишалася дружна з ним все своє життя, як і зі своїм старшим братом Луї-Огюстом. Вона не часто проводила час поруч із сестрою Луїзою Франсуазою або зведеним братом Великим Дофіном.

Незважаючи на те, що після гучного скандалу з отруєннями прихильність короля до мадам Монтеспан різко пішла на спад, він продовжував обдаровувати офіційну фаворитку подарунками і забезпечив майбутнє Франсуази-Марії, своєї наймолодшої дочки, влаштувавши для неї вигідний шлюб.

Шлюб Король Людовик XIV вибрав у чоловіки для Франсуази-Марії свого племінника та її двоюрідного брата Філіппа, герцога Шартрського (у майбутньому — регента Франції Філіппа II Орлеанського), єдиного сина свого брата Філіппа I Орлеанського. Це рішення короля стало шоком для матері нареченого, принцеси Палатинської, чиє упередження стосовно великої кількості позашлюбних дітей Людовика XIV було загальновідоме. Дізнавшись про те, що її юний син погодився на цей шлюб, вона вдарила його в присутності всього двору,Mitford, Nancy, The Sun King, 136 і повернулася спиною до короля, що схилився перед нею в поклоні.

З нагоди весілля молодих король Людовик XIV передав паризький палац Пале-Рояль у власність батькам нареченого — Філіппу Орлеанському та його дружині принцесі Палатинській. До цього часу Орлеанські користувалися палацом як резиденцією, але не володіли ним. Спочатку цей палац називався Пале-Кардиналь (Кардинальським палацом) і був переданий у власність корони в 1642 році за заповітом кардинала Рішельє, що його побудував. Король Людовик XIV також пообіцяв нареченому високу військову посаду та розпорядився видати 100 000 ліврів із скарбниці фавориту батька нареченого, шевальє де Лоррену.

Дізнавшись про особистість свого майбутнього чоловіка, Франсуаза-Марія зауважила, «Мене не турбує, чи він кохає мене; головне вийти за нього заміж».

Посаг Франсуази-Марії, обіцяний її батьком Людовиком XIV, становив понад 2 мільйони ліврів, що було вдвічі більшим посагу її старшої сестри Луїзи-Франсуази, виплаченого при її шлюбі з принцем Конде. Ця різниця стала причиною величезної ворожості між двома сестрами. Обіцяний посаг було виплачено лише після закінчення війни Аугсбурзької ліги в 1697 році. Луїза-Франсуаза, намагаючись висловити своє невдоволення розміром посагу, не прийшла на заручини своєї молодшої сестри, які проходили 17 лютого за день до вінчання.

Вінчання 14-річної Франсуази-Марії та 17-річного Філіппа, герцога Шартрського, відбулося 18 лютого 1692 року в каплиці Версальського палацу. Ця каплиця існувала до 1710 року, після чого на її місці розпочалося будівництво салону Геркулеса. Обряд вінчання проводив кардинал де Буйон — представник династії Латур д'Овернь. Сімома роками раніше, в 1685 році, кардинал де Буйон відмовився брати участь у вінчанні герцога Бурбонського з Луїзою Франсуазою (старшою сестрою Франсуази-Марії та ще однією позашлюбною дочкою Людовика XIV) і тому був відправлений у вигнання. Однак його викликали назад із заслання для вінчання Франсуази-Марії та герцога Шартрського. Після церемонії вінчання було влаштовано урочистий обід у Дзеркальній галереї Версаля, на якому були присутні всі принци крові та принцеси. Серед гостей церемонії також були повалений король Англії Яків II та його дружина Марія Моденська. На церемонії відходу молодят до сну королеві Англії випала честь подавати новій герцогині Шартрській її нічну сорочку.

Мати нареченої, колишню офіційну фаворитку короля мадам Монтеспан, яка майже рік жила в паризькому монастирі, не запросили на церемонію вінчання дочки.

Подружнє життя молодих було сповнене чвар. Незабаром після весілля Філіпп відкрито висміяв важкий характер своєї дружини, давши їй прізвисько мадам Сатана. Її свекруха згадувала, що у перші роки шлюбу Франсуаза-Марія напивалася до непритомності 3-4 рази на тиждень.

Намагаючись вирішити це питання, Франсуаза-Марія навіть зверталася до короля, свого батька, але той відхилив її прохання, оскільки він сам був автором ретельно збудованих жорстких субординацій у придворному етикеті.

Честолюбство «онуки Франції» Оскільки її чоловік був законнонародженим онуком короля Франції Людовика XIII Справедливого, Франсуаза-Марія набула статусу онуки Франції (), і до неї належало звертатися Ваша Королівська Вельможність. Більше того, молодятам було дозволено, подорожуючи, зупинятися на нічліг в одному місці з королем, їсти разом з ним, і вони були удостоєні права займати крісла з підлокітниками у присутності короля. Будучи в результаті шлюбу герцогинею Шартрською, Франсуаза-Марія за старшинством свого титулу стояла після герцогині Бургундської та своєї свекрухи, герцогині Орлеанської.

З усіх своїх братів і сестер Франсуаза-Марія отримала найвигідніший шлюб, за винятком Дофіна, який у 1680 році одружився зі своєю кузиною Марією Анною Вікторією Баварською.

У цьому шлюбі народилося 8 дітей, деякі з яких пізніше, в період регентства чоловіка Франсуази-Марії, одружилися з іншими монаршими династіями Європи. До її дітей використовувалося шанобливе звернення ясновельможність, оскільки вони були дітьми легітимних онуків Франції. Франсуаза-Марія була дуже незадоволена тим, що її дітей не визнали онуками короля.

У 1701 році після смерті «єдиного брата короля» Філіппа I Орлеанського, його 27-річний син і чоловік Франсуази-Марії успадкував титул герцога Орлеанського, а також всі інші титули та маєтки батька, ставши таким чином главою Орлеанського дому. Нова герцогиня Орлеанська у придворній субординації випередила свою свекруху і стала другою жінкою в королівстві, поступаючись лише Дофіні, герцогині Бургундській. Філіпп Орлеанський помер у замку Сен-Клу після гарячої сварки, що сталася в Марлі з королем Людовиком XIV, з приводу неприпустимості відкритих прогулянок перед Франсуазою-Марією молодого герцога Шартрського разом зі своєю вагітною фавориткою Марією-Луїзою де Сері. Філіпп, її свекор і дядько, не відчував ніжних почуттів до Франсуази-Марії.

Герцогиня Орлеанська

У 1701 році після смерті «єдиного брата короля» Філіппа I Орлеанського, його 27-річний син і чоловік Франсуази-Марії успадкував титул герцога Орлеанського, а також всі інші титули та маєтки батька, ставши таким чином главою Орлеанського дому. Нова герцогиня Орлеанська у придворній субординації випередила свою свекруху і стала другою жінкою в королівстві, поступаючись лише Дофіні, герцогині Бургундській. Філіп Орлеанський помер у замку Сен-Клу після гарячої сварки, що сталася в Марлі з королем Людовіком XIV, з приводу неприпустимості відкритих прогулянок перед Франсуазою-Марією молодого герцога Шартрського разом зі своєю вагітною фавориткою Марією-Луїзою де Сері. Пилип, її свекор і дядько, не відчував ніжних почуттів до Франсуази-Марії.

Нові герцог і герцогиня Орлеанські вели розкішне життя в паризькому палаці Пале-Рояль, а також у замку Сен-Клу, що знаходився за 10 кілометрів на захід від Парижа. Особисті апартаменти герцога та герцогині в Пале-Рояль проєктував та декорував титулований французький малювальник Жан Берен.

Коли її чоловік вів розбещене життя великого женолюба, Франсуаза-Марія жила не пліткуючи, дуже тихо, на противагу сестрі Луїзі Франсуазі і старшому братові Луї-Огюсту. Дотепна та чарівна, вона віддавала перевагу товариству своєї кузини герцогині Сфорца, яка була донькою Габріели, старшої сестри мадам Монтеспан. До її ближнього кола входили й інші кузини. Її фрейліною була графиня Кастрі, до шлюбу Марія Єлизавета де Рошешуар, донька брата мадам Монтеспан Луї Віктора. Її почесним кавалером () був граф Кастрі. Також вона була близька з іншою кузиною Діаною Габріелою Дама де Тіанж, ще однією донькою Габріели, старшою сестрою мадам Монтеспан.

1703 року у Версалі Франсуаза-Марія народила сина, який згодом продовжив Орлеанську династію. У неї це вже була п'ята дитина і перший хлопчик. Коли Людовику XIV повідомили про народження цієї дитини король дав йому ім'я Людовик (імовірно, на свою честь) та удостоїв його утримання, обсяг якого, зазвичай, відповідав статусу Першого принца крові. Франсуаза-Марія та Людовик згодом завжди були близькі один до одного. Свекруха Франсуази-Марії часто нарікала, що її онук успадкував від матері більше, ніж у батька.