Національний Пантеон був побудований з 1714 по 1746 рік іспанцем Джеронімо Кезада і Гарсон і спочатку був церквою єзуїтів. Споруда побудована в неокласично-ренесансному стилі. Сьогодні споруда є національним символом Домініканської Республіки та місцем останнього спочинку найпочесніших громадян Республіки.
Історія Єзуїти проводили тут меси до 1767 року. Після 1767 року він використовувався як тютюновий склад, а потім як перший домініканський театр для суто мистецьких цілей товариством Amantes de las Letras у 1860 році до 1878 року, коли він став театром La Republicana, який діяв до 1917 року. До 1956 року тут розміщувалися урядові установи.
У 1956 році за наказом тодішнього диктатора Рафаеля Трухільйо іспанський архітектор Хав’єр Боррозо відреставрував будівлю, щоб вона служила новій меті національного мавзолею. Спочатку Трухільйо передбачав бути похованим у Національному пантеоні, але сьогодні це місце, де вшановують найвідоміших людей країни, серед інших вбивць Трухільйо.
Поховані видатні люди
Франциско Грегоріо Білліні – домініканський письменник, педагог і політик італійського походження. Консепсьйон Бона – вчителька дитячого садка, яка брала участь у розробці прапора Домініканської Республіки Педро Франциско Боно – італо-французький домініканець, політик, соціолог та інтелектуал Франциско Кааманьйо – домініканський військовий і політик, який обійняв пост президента Домініканської Республіки під час громадянської війни 1965 року. Хуан Баутіста Камбіасо – був дослідником італійського походження, адміралом і матросом Домініканського флоту. Антоніо Дюверже — домініканський генерал французького походження, який брав участь у Війні за незалежність Домініканської Республіки. Улісес Франсіско Еспайлат – домініканський письменник і президент. Фабіо Фіалло – домініканський письменник, поет, політик і дипломат Хосе Марія Кабрал – домініканський військовий і політик. Він був першим верховним вождем Домініканської Республіки Хосе Габріель Гарсія – домініканський військовий, історик, політик, журналіст і видавець. Франциско Енрікес-і-Карвахаль – лікар, юрист, письменник, педагог і президент Домініканської Республіки. Педро Енрікес Уренья – домініканський есеїст, філософ, гуманіст, філолог і літературний критик. Грегоріо Луперон — домініканський військовий генерал і президент. Еухеніо Марія де Хостос – пуерториканський педагог, філософ, юрист, прозаїк і борець за незалежність Пуерто-Рико. Хосе Нуньєс де Касерес – домініканський політик і письменник. Він відомий як єдиний президент Республіки Іспанська Гаїті Еміліо Пруд'Омм – франко-домініканець, відомий тим, що є автором слів домініканського національного гімну. Гаспар Поланко – домініканський військовий генерал і політик. Хуан Санчес Рамірес — домініканський солдат, який служив генерал-капітаном сучасної Домініканської Республіки. Хосе Руфіно Рейес і Сьянкас — домініканський композитор Беніньо Філомено де Рохас – був главою держави та президентом Домініканської Республіки Педро Сантана — домініканський військовий генерал, президент і 1-й маркіз Лас Каррерас. Сокорро Санчес дель Росаріо – домініканський педагог і журналіст. Вона була першою журналісткою-феміністкою країни. Марія Тринідад Санчес – домініканська бориця за свободу та героїня Домініканської війни за незалежність. Саломе Уренья – домініканська поетеса та рання прихильниця вищої освіти для жінок Посилання Відеоекскурсія по Санто домінго
Примітки