Корінні раси — це етапи еволюції людини в езотеричній космології теософа Олени Петрівни Блаватської, як описано в її книзі «Таємна доктрина» (1888). Ці раси існували переважно на нині втрачених континентах. Модель Блаватської була розроблена пізнішими теософами, особливо Вільямом Скоттом-Елліотом у «Історії Атлантиди» (1896) та «Втраченій Лемурії» (1904). Енні Безант продовжила розвиток моделі в «Людина: звідки, як і куди» (1913). І Безант, і Скотт-Елліот покладалися на інформацію Чарльза Вебстера Лідбітера, отриману за допомогою «астрального ясновидіння». Подальші розробки були надані Рудольфом Штайнером у «Атлантиді та Лемурії» (1904)Atlantis and Lemuria, The Submerged Continents of Atlantis and Lemuria, Cosmic Memory (Prehistory of Earth and Man), Aus der Akasha-Chronik. Rudolf Steiner (Written 1904; GA 11 / Bn 11) English Edition, trans. Max Gysi . Рудольф Штайнер і наступні автори-теософи назвали періоди часу, пов'язані з цими расами, епохами (Штайнер вважав, що термін «раса» більше не підходить для сучасного людства).
Джерела Згідно з істориком Джеймсом Веббом, окультну концепцію наступних доісторичних рас, прийняту пізніше Блаватською, вперше представив французький автор Антуан Фабр д'Оліве в його «Історії філософії людського жанру» (1824). Також до Блаватської кореневі раси описав англійський теософ Альфред Персі Сіннетт у «Езотеричному буддизмі» (1883).
Розташування запропонованих колишніх континентів Деякі посттеософські автори, намагаючись узгодити сучасну геологічну науку з деякими попередніми теософськими вченнями, прирівнювали Лемурію до колишнього суперконтиненту Гондвана, але це не теософія. Ранні теософські вчення узгоджуються з оригінальними твердженнями Едуарда Зюсса, який стверджував, що Гондвана складалася з частин нинішніх континентів у їх теперішньому положенні, але з'єднаних одна з одною іншими землями, які згодом були затоплені. Це також позиція майстра Самаеля Аун Веора.
Атлантида, в теософській космології, була континентом, який займав значну частину того, що зараз є Атлантичним океаномSee L. Sprague de Camp, Lost Continents: The Atlantis Theme in History, Science, and Literature, Dover Publications, 1970 for a scientific analysis of the concept of lost continents.. Кажуть, що великий континент Атлантида «спочатку був розділений, а потім розбитий на сім півостровів і островів». Коли основна частина Атлантиди почала тонути, поселенці Атлантиди мігрували на нові землі, які піднімалися на схід, захід і південь. Ці нові землі стали Америками, Африкою, частинами Азії та нинішніми європейськими країнами, що простяглися від Уральських гір Росії на захід до островів Ірландії та Великої Британії, і навіть далі на захід, ніж у минулі часи. Деякі емігранти з островів, що залишилися в Атлантиці, оселилися на нових островах на схід, які пізніше об'єдналися в те, що зараз є районом Абіссінського нагір'я та земель дещо на північ. Атлантида загинула в результаті повені та затоплення в 9564 році до нашої ериPowell, The Solar System, p. 308—316. (Ch. 50. «The fourth Aryan sub-race: The Keltic, B.C. 20,000».), і її знищення пояснюється твердженням про послідовні порушення осьового обертання Землі, які спричинили землетруси, які призвели до раптового затоплення Атлантиди.
Корінні раси, епохи та підраси Відповідно до писань Блаватської, на нашій Землі збирається сім кореневих рас; кожна коренева раса поділяється на сім підрас. Досі з'явилося лише п'ять кореневих рас; Очікується, що шостий з'явиться у 28 столітті. Френсіс Бекон (якого теософія вважає легендарним графом Сен-Жерменом) у своїй праці «Нова Атлантида» (1627) описує потенційну майбутню цивілізацію, яка живе на землі під назвою Бенсалем.
Перша коренева раса (Полярна) Перша коренева раса була «ефірною», тобто складалася з ефірної матерії. Вони розмножувалися поділом, як амеба. У той час Земля ще охолоджувалася. Першою горою, що виникла з бурхливого первісного океану, була гора МеруPowell, The Solar System, p. 188—192. (Ch. 31. "The Earth: The first root-race.).
Друга коренева раса (Гіперборея) Друга коренева раса жила в Гіпербореї. Вона була забарвлена в золотисто-жовтий колір. Гіперборея включала сучасну Північну Канаду, Гренландію, Ісландію, Скандинавію, Північну Азію та Камчатку. Клімат був тропічний, оскільки Земля ще не розвинула нахил осі. Езотерична назва їхнього континенту — Плакша;Powell, The Solar System, p. 55-59. (Ch. 11. «Races and Sub-races».) його жителі називали себе кімпуршами. Розмножувалися брунькуваннямPowell, The Solar System, p. 193—196. (Ch. 32. "The Earth: The second root-race.).
Третя коренна раса (лемурійська)
Третя коренева раса, лемурійці, жили в Лемурії. Езотерична назва Лемурії — Шалмалі. На думку теософів, Лемурія існувала на більшій частині того, що зараз є Індійським океаном, включаючи Австралію та простягаючись до південної частини Тихого океану; його останніми залишками є Австралійський континент, острів Нова Гвінея та острів Мадагаскар. Лемурія поступово занурювалася і була зрештою знищена безперервними виверженнями вулканівPowell, The Solar System, p. 193—215. (Ch. 33. "The Earth: The third root-race: Lemurian.). Наприкінці 19-го та на початку 20-го сторіччя геологи вважали, що вік Землі становить лише близько 200 мільйонів років (оскільки радіоізотопне датування ще не було використано), тому вважалося, що геологічні епохи відбувалися значно пізніше, ніж вважається сьогодні. Відповідно до традиційної теософії, лемурійська коренева раса виникла 34 з половиною мільйони років тому, в середині, як тоді вважалося, юрського періоду; Таким чином, люди Лемурії співіснували з динозаврами. Лемурійська раса була набагато вищою та більшою за нашу нинішню расу. Перші три підраси лемурійців розмножувалися шляхом відкладання яєць, але четверта підраса, починаючи з 16 з половиною мільйонів років тому, почала розмножуватися, як сучасні люди. Оскільки Лемурія повільно занурювалася під воду через виверження вулканів, лемурійці колонізували території, що оточували Лемурію, а саме Африку, Південну Індію та Ост-Індію. Відповідно до традиційної теософії, нащадки лемурійської кореневої раси включають капоїдну расу, конгоїдну расу, дравідійців і австралоїдну расу.
Четверта корінна раса (атланти) Ця раса населяла Атлантиду.
Підраси корінної раси атлантів Четверта коренева раса, атланти, згідно з теософією, виникла приблизно 4 500 000 років тому в Африці від четвертої підраси лемурійців у частині Африки, яка була колонізована цією підрасою в області, яку зараз заселяють ашантіPowell, The Solar System, p. 219—224. Ch. 35. «The fourth (Atlantean) root-race: The Rmoahal».. На думку теософів, перша атлантична підраса була результатом останньої, або сьомої лемурійської підраси, Чанкшуша Ману, яка мігрувала спочатку на південь Атлантичного континенту, а звідти мігрувала далі на північ. Езотеричне ім'я Атлантиди — Куша. Корінна раса атлантів мала монгольські риси; вони починали з бронзової шкіри і поступово еволюціонували до червоної раси американських індіанців, коричневої малайської та жовтої монгольської рас, тому що деякі атланти зрештою мігрували до Америки та Азії. Сім підрас атлантської кореневої раси були:
Рмоахал Тлаваті (кроманьйонці) Тольтеки (термін, який теософи використовують як синонім атлантських предків американських індіанців) Туранський Первісні семіти (тобто фінікійці) Аккадці Монгольська, яка мігрувала до Центральної, Східної та Південно-Східної Азії та колонізувала їх.
Відповідно до традиційної теософії нащадки атлантів включають представників монгольської раси, малайської раси та американської індіанської раси, а також деяких людей, яких наприкінці 19-го та на початку 20-го століть називали середземноморською расою «оливкової шкіри»Powell, The Solar System, p. 25-26. (Ch. 36. «The second Atlantean sub-race: the Tlavatli».)Powell, The Solar System, p. 227—236. (Ch. 37. «The Third Atlantean Subrace: The Toltec».)Powell, The Solar System, p. 237—251. (Ch. 38. «The Civilization of Atlantis».)Powell, The Solar System, p. 252—281..
Цивілізація Атлантиди За словами Пауелла, протягом тривалого періоду часу, коли Атлантидою правили тольтеки (предки індіанців), цивілізація Атлантиди була на піку розквіту. Це був період приблизно від 1 000 000 до 900 000 років тому, який називають Золотим віком Атлантиди. Атланти мали багато розкоші та зручностей. Їхня столиця називалася Місто Золотих воріт. У період свого розквіту тут було два мільйони жителів. З гірського озера до міста вели великі акведуки. У атлантів були дирижаблі, що приводилися в рух врілом і вміщували від двох до восьми осіб. Економічна система була соціалістичною, як у інків. Атланти були першими, хто розробив організовану війну. Військові розгорнули повітряні бойові кораблі з двигунами vril, які містили від 50 до 100 бійців. Ці повітряні лінкори розгорнули бомби з отруйним газом. Піхота стріляла вогненними стрілами. Тольтеки в Атлантиді поклонялися Сонцю в храмах, таких же величних, як храми стародавнього Єгипту, які були прикрашені яскравими кольорами. Священним словом, яке використовувалося під час медитації, було Тау (це був еквівалент арійського священного слова АУМ). Як зазначалося вище, толтеки колонізували всю Північну та Південну Америку і таким чином стали народом, якого ми знаємо як індіанців. Падіння Атлантиди почалося, коли деякі з тольтеків почали практикувати чорну магію приблизно за 850 000 років до нашої ери, зіпсовані драконом «Теветат», якого пам'ятають як Девадатта, противник Будди. Люди почали ставати егоїстичними та матеріалістичними. Незабаром після цього туранці (предки людей, яких ми зараз знаємо як тюркські народи) стали панувати на більшій частині Атлантиди. Туранці продовжували практику чорної магії, яка досягла свого розквіту близько 250 000 років до нашої ери і продовжувалася до остаточного затоплення Атлантиди, хоча їм протистояли білі маги. Майстер Морія втілився як Імператор Атлантиди в 220 000 році до нашої ери, щоб протистояти чорним магам.Besant/Leadbeater, Man: How, Whence, and Whither?, p. 127—137. (Ch. 9 «Black Magic in Atlantis».) Чорні маги використовували магічні заклинання для розведення химер людини і тварини. У них була армія, що складалася з химер, які складалися з людського тіла з головами лютих хижаків, таких як леви, тигри та ведмеді, які їли ворожі трупи на полі бою. Війна між білими магами і чорними магами тривала до кінця Атлантиди. Майстри стародавньої мудрості телепатично попередили своїх учнів (білих магів) тікати з Атлантиди на кораблях, поки ще є час вибратися до останнього катаклізму. Як зазначалося вище, остаточне раптове занурення Атлантиди внаслідок землетрусів відбулося в 9564 році до нашої ери.
П'ята корінна раса (арійська)
Ранні витоки арійської кореневої раси