Погорецький Микола Анатолійович (нар. 18 грудня 1960, с. Неділкове, Савранський район, Одеська область) — український юрист, науковець, проректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки, полковник СБУ у запасі. Член Національної асоціації Адвокатів України.

Життєпис Народився 18 грудня 1960 року в селі Неділкове Савранського району Одеської області.

В 1978 році закінчив Савранську середню школу.

З жовтня 1978 року по травень 1979 року працював каменярем Савранського міжколгоспбуду Одеської області.

З травня 1979 року по травень 1981 року проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР, учасник бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан.

У грудні 1984 року призначений на посаду стажиста прокуратури Московського району м. Харкова.

У 1985 році закінчив з відзнакою судово-прокурорський факультет Харківського юридичного інституту ім. Ф. Дзержинського (нині — Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого) за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію «юрист».

Згідно з твердженням ректора КНУ Бугрова, закінчив Вищу школу КДБ СРСР.

З липня 1985 року по серпень 1986 року працював на посадах прокурора  відділу з нагляду за розглядом кримінальних справ в судах, прокурора слідчого управління прокуратури Харківської області.

У 1996 році у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, під керівництвом професора та з офіційними опонентами Михайлом Михеєнко та Геннадієм Кожевніковим, захистив кандидатську дисертацію на тему: «Правовідносини слідчого з органом дізнання, начальником слідчого відділу та прокурором».

З 1997 року розпочав науково-педагогічну діяльність, зокрема й за сумісництвом, обіймаючи посади: старшого викладача, доцента кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого; доцента, професора кафедри оперативно-розшукової та контррозвідувальної діяльності, професора кафедри розслідування злочинів, віднесених до компетенції Служби безпеки України, Інституту підготовки слідчих для Служби безпеки України при Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого; професора кафедр кримінального процесу, оперативно-розшукової діяльності Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка; професора кафедр кримінально-правових дисциплін, оперативно-службової діяльності, кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ (нині — Національна академія внутрішніх справ); старшого, провідного наукового співробітника Інституту вивчення проблем злочинності ім. В. В. Сташиса Національної академії правових наук України; головного наукового співробітника Національної академії Служби безпеки України; головного наукового співробітника та викладача-тренера Національної школи суддів України.

З лютого 2007 року по квітень 2008 року був відряджений до Ради національної безпеки і оборони України із залишенням на військовій службі в Службі безпеки України, де обіймав посади головного наукового співробітника, а з червня 2007 року по квітень 2008 року першого заступника керівника Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю та корупцією Ради національної безпеки і оборони України. Був заступником голови наукової ради Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю Ради національної безпеки і оборони України та членом наукової ради Ради національної безпеки і оборони України, заступником головного редактора журналу «Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)». Полковник Служби безпеки України у відставці. Ветеран військової служби Служби безпеки України.

З квітня 2012 року по теперішній час — адвокат, член Національної асоціації Адвокатів України. Голова науково-практичної ради при Раді адвокатів Київської області.

З травня 2012 року завідувач кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

З вересня 2012 року — голова спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 Київського національного університету імені Тараса Шевченка із захисту кандидатських і докторських дисертацій за спеціальностями 12.00.08 — кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право; 12.00.09 — кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність; 12.00.10 — судоустрій; прокуратура та адвокатура.

З березня 2015 року колективом редакційної колегії ораний головним редактором фахового науково-практичного міжнародного журналу «Вісник кримінального судочинства».

З березня 2018 року член науково-консультативної ради Верховного Суду.

З квітня 2019 року член науково-консультативної ради Конституційного Суду України.

З серпня 2019 року член робочої групи з питань реформування кримінальної юстиції Комісії з питань правової реформи при Президентові України.

З жовтня 2020 року експерт/консультант Координатора проєктів ОБСЄ в Україні.

З травня 2021 року по теперішній час проректор з науково-педагогічної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

З грудня 2022 року голова експертної ради Міністерства освіти і науки України з  питань атестації наукових кадрів з правових наук.

Член редколегій вітчизняних і зарубіжних науково-практичних юридичних журналів та збірок наукових праць, зокрема: «Право України», «Слово національної школи суддів України», «Ochrona prawna pokrzywdzonego» та ін.

Автор та співавтор понад 800 наукових і навчально-методичних праць.

Під науковим керівництвом (консультуванням) захищено 66 дисертації (18 докторів юридичних наук, 44 кандидатів юридичних наук та 4 доктори філософії в галузі 081 «Право»). Зокрема серед його учнів є Олексій Баганець.

Нагороджений понад 80-ма державними, зарубіжними, відомчими і громадськими відзнаками.

Одружений. Має трьох синів.  

Практична діяльність У 1984—1986 рр.: стажист, помічник прокурора Московського району м. Харкова, прокурор відділу з нагляду за розглядом кримінальних справ судами прокуратури Харківської області, прокурор відділу з нагляду за дізнанням та слідством в органах внутрішніх справ слідчого управління прокуратури Харківської області.

У 1986—2001 рр. та у 2008—2011 рр. — на слідчих, оперативних, контррозвідувальних та керівних посадах в органах державної безпеки, пройшовши кар'єрний шлях до начальника управління. Полковник Служби безпеки України у відставці.

З 2012 р. по теперішній час — адвокат, член Національної асоціації Адвокатів України. Голова науково-практичної ради при Раді адвокатів Київської області.

Науково-педагогічна діяльність У 1996 році без відриву від військової служби в органах Служби безпеки України захистив кандидатську дисертацію «Правовідносини слідчого з органом дізнання, начальником слідчого відділу та прокурором» (НЮУ України ім. Ярослава Мудрого, м. Харків).

З 1997 році обіймав посади старшого викладача, доцента кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого; доцента, професора кафедри оперативно-розшукової та контррозвідувальної діяльності, професора кафедри розслідування злочинів, віднесених до компетенції СБУ, Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України при Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого; професора кафедри кримінального процесу, професора кафедри оперативно-розшукової діяльності Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. Дідоренка; професора кафедри кримінально-правових дисциплін, професора кафедри оперативно-службової діяльності, професора кафедри кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ (нині — Національна академія внутрішніх справ); старшого, провідного наукового співробітника Інституту вивчення проблем злочинності ім. В. Сташиса Національної академії правових наук України; професора кафедри патологоанатомії та судової експертизи Запорізького державного медичного університету; головного наукового співробітника, викладача Національної школи суддів; головного наукового співробітника Національної академії Служби безпеки України.

У 2002 році присвоєно вчене звання доцента кафедри кримінального процесу.

У 2006 році після закінчення стаціонарної докторантури Національної академії Служби безпеки України (м. Київ), захистив докторську дисертацію «Теоретичні та практичні проблеми використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі (за матеріалами Служби безпеки України)» (КНУВС, Київ).

З лютого 2007 р. по квітень 2008 р. був відряджений до Ради національної безпеки і оборони України із залишенням на військовій службі в Службі безпеки України, де обіймав посади головного наукового співробітника, а з червня 2007 р. по квітень 2008 р. — першого заступника керівника Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю та корупцією РНБО України. Був заступником голови наукової ради МНДЦ РНБО України та членом наукової ради РНБО України, заступником головного редактора журналу «Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)».

У 2009 р. присвоєно вчене звання професора кафедри кримінально-правових дисциплін.

З липня 2011 р. — професор, в.о. завідувача, а з травня 2012 р. по травень 2021 р. — завідувач кафедри правосуддя юридичного факультету (з червня 2020 р. інституту права) Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

З травня 2012 по січень 2022 р. — голова спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 Київського національного університету імені Тараса Шевченка із захисту кандидатських та докторських дисертацій за спеціальностями 12.00.08; 12.00.09; 12.00.10.

У 2008—2018 рр. був експертом, заступником голови експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій МОН України з національної безпеки та спеціальних проблем оборони й оборонно-промислового комплексу, головою державних акредитаційних комісій МОН України, членом науково-консультативної ради Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, науковим радником Київського регіонального центру Національної академії правових наук України, головою журі в секції «Правознавство» предметної комісії відділення філософії та суспільнознавства Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України.

Упродовж 2008—2022 рр. — член робочих груп профільних Комітетів Верховної ради України, Ради національної безпеки і оборони України, Міністерства юстиції, Служби безпеки України з підготовки законопроєктів та автор наукових висновків до проєктів законів з питань діяльності судових, правоохоронних та правозахисних органів.

З 2015 р. головний редактор міжнародного фахового науково-практичного журналу «Вісник кримінального судочинства», член редколегій науково-практичних юридичних журналів та збірок наукових праць: «Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ», «Науковий вісник Служби безпеки України», «Ochrona prawna pokrzywdzonego» (Польща) та ін.

З 2022 р. — голова експертної ради з правових наук МОН України. Член спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Національній академії внутрішніх справ. З 2020 р. член робочої групи з питань реформування кримінальної юстиції Комісії з питань правової реформи при Президентові України. З 2018 р. член науково-консультативної ради Верховного Суду. З 2019 р. член науково-консультативної ради Конституційного Суду України. З 2020 р. експерт/консультант Координатора проєктів ОБСЄ в Україні. З 2024 р. експерт/консультант ГО «Харківська правозахисна група».

З 2026 р. — член робочої групи з питань удосконалення законодавства у сфері адвокатури та адвокатської діяльності Національної асоціації адвокатів України, член комісії Національної академії наук України з питань удосконалення законодавства України у науковій, науково-технічній та інноваційній сферах.

Нагороди