Пер-Ноель (; Батько-Різдво, Різдвяний Дід)Мороз // Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2 томах. — , 1987. — Т. 2. — С. 176. — різдвяний фольклорний персонаж у Франції та інших франкомовних країнах, що роздає подарунки дітям у ніч на Різдво.

Походження зимових фольклорних персонажів Походження зимових фольклорних персонажів губиться у глибині століть. З давніми язичницькими культами поєднувалися як давньоримський культ предків, так і християнство, що прийшло йому на зміну, підвело під стародавні свята базу зі Старого або Нового Завіту. Одним із таких культів став культ святого Миколи, день пам'яті якого відзначається 6 грудня — згодом його образ трансформувався у німецько-голландського Сінтерклааса (), а потім у Санта-Клауса.

Ймовірно, тоді ж попередник сучасного Пер-Ноеля вперше з'явився на сучасній території Франції — у прикордонній Лотарингії, де він за легендою приходив до добрих слухняних дітей і дарував їм подарунки. Іноді він був у супроводі свого антагоніста Пер-Фуетара, озброєного різками, для покарання поганих, неслухняних дітей.

До повсюдної популяризації Пер-Ноеля у різних регіонах Франції існували свої різдвяні персонажі. Так, на сході, зокрема, в Савойї, був відомий Пер-Шаланд (); в Нормандії — Барбасьоне (), в Бургундії — Пер-Жанв'є (). У Франш-Конте дарителькою різдвяних подарунків вважалася добра фея — тітонька Арі.

Поява Пер-Ноеля

Відповідно до Історичної бази французької лексики (), в збережених письмових текстах ім'я Пер-Ноеля вперше згадується в «Комічному журналі для серйозних людей» () від 23 грудня 1848 року:  — Хто там? — Старий Пер-Ноель 1848 року. — Ошуканець! — Жодного обману. Я справді Пер-Ноель, який зайшов до вас у гості. Відкривайте, я вмираю від холоду. — Тоді заходьте. Але чесно кажучи, я на вас не чекав. Чому ви як завжди не впали через трубу?

Далі йде тривалий гумористичний діалог, переважно на теми політичних реалій середини XIX століття. Закінчувалося це оповідання так: — Щасливого шляху, Пер-Ноель, і до наступного року, якщо ми будемо ще на цьому світі.

Через кілька років після появи в сатиричному журналі ім'я Пер-Ноеля повертається. Наступного разу воно фігурує у письменниці Жорж Санд — у її багатотомному творі «Історія мого життя» (), що вийшов у 1855 році: Я не забула своєї абсолютної віри в те, що пічною трубою спускається маленький Пер-Ноель — добрий білобородий дідок. Він повинен прийти опівночі і покласти в мій черевичок подарунок, який я знайду після пробудження.

Пер-Ноель після Другої світової війни Після Другої світової війни до Франції з Нового Світу разом з планом Маршалла і кока-колою прибув сучасний Пер-Ноель, скалькований з американського Санта-Клауса: бадьорий білобородий старий, одягнений у червоно-білий кожушок, таку ж шапку, чорні чоботи та підпоясаний чорним ременем. Він змінив уявлення, що існували до цього, про різдвяного діда, а також почав жваво використовуватися в торгівлі і рекламі.

Це не сподобалося ортодоксально налаштованим священнослужителям католицької церкви: вони вважали Пер-Ноеля язичницьким персонажем і в міру сил боролися проти нього. Так, напередодні Різдва 1951 року, 24 грудня, 34-річний священик з Діжона на ім'я Жак Нурісса прикріпив до ґрат церковної огорожі міського кафедрального собору опудало, що нагадувало Пер-Ноеля, і на очах кількох сотень парафіяльних дітей спалив його. Діжонська церква назвала Пер-Ноеля «узурпатором та єретиком» і написала з цього приводу: «Це був не атракціон, а символічний жест. […] Брехня не може пробудити релігійне почуття в дитині і не є жодною мірою засобом виховання. Для нас, християн, свято Різдва має залишатися святом народження Спасителя». Єпископат підтримав діжонську ініціативу і випустив заяву, в якій зокрема говорилося: «Пер-Ноель і ялина допускаються до публічної школи, тоді як вони є спадщиною язичницьких обрядів, пов'язаних із культом Природи, які не мають жодного відношення до християнства. У той же час, в ім'я надмірної світськості ті самі школи скрупульозно забороняють використання ясел». Однак світський муніципалітет Діжона не погодився з діями клерикалів: він розмістив фігуру Пер-Ноеля на даху будівлі мерії.

Незважаючи на протидію церкви, фігура Пер-Ноеля ставала дедалі популярнішою у Франції.

Пошта Пер-Ноеля

У Франції У 1962 році міністр пошти та телекомунікацій Франції створив у головному офісі Пошти Франції в Парижі секретаріат Пер-Ноеля, відповідальний за те, щоб відповідати на листи, що вирушали дітьми Пер-Ноелю. Першим «секретарем Пер-Ноеля» стала педіатр та психоаналітик Франсуаза Дольто — сестра міністра Маретта. У 1967 році за підтримки державного секретаря за бюджетом і одночасно мера Лібурна , секретаріат Пер-Ноеля був переведений до поштового відділення цього міста — єдине, уповноважене розкривати пошту, адресовану Пер-НоелюOlivier Chaumelle et Françoise Camar, " Les 50 ans du secrétariat du Père Noël ", documentaire sur France Culture, 4 décembre 2012.. На роботу цього підрозділу пошти Франції чекав все більший успіх. До 2007 року потік кореспонденції на ім'я Пер-Ноеля щорічно зростав — того року надійшло 1,6 мільйонів повідомлень із 130 країн, серед яких паперових листів та 181 200 повідомлень електронною поштою через спеціально створений Поштою Франції на своєму сайті портал: www.laposte.fr/pere-noel. У секретаріаті працювали 30 осіб, яких до Різдва, що наближається, наймали за особливим 8-тижневим контрактом. З того часу потік кореспонденції, що надходить, стабілізувався. У 2012 році на ім'я Пер-Ноеля надійшли листів та електронних повідомлень із більш ніж 120 країн. Кожна дитина може придумати будь-яку адресу і надіслати листа — головне, щоб адресатом був вказаний Пер-Ноель — і його буде доставлено до Лібурну та опрацьовано. У 2014 році історія поштової служби Пер-Ноеля була описана в науковій книзі, написаній Валері-Інес де ля Вілль та Антуаном Жорже.

У Квебеці

У канадській франкомовній провінції Квебек є своя пошта Пер-Ноеля. У неї є навіть особливий поштовий індекс: H0H 0H0, що нагадує сміх американського Санта-Клауса (англійською мовою): «Ho-ho-ho!» Ця служба була утворена в 1974 році при Монреальському відділенні Пошти Канади. Саме в цей рік поштові службовці вирішили відповідати на листи, адресовані Пер-Ноелю (що до цього вважалися такими, що не підлягали доставці), щоб не розчаровувати їхніх відправників — переважно дітей. Однак кількість таких листів з року в рік зростала, тому службовцям ставало складно відповідати на них у порядку особистої ініціативи, і в 1983 році було запущено офіційну програму обробки подібної кореспонденції. Щороку на адресу канадського Пер-Ноеля надходить близько одного мільйона листів, і кожен із відправників має отримати відповідь.

Див. також

Різдво в Франції Новий рік у Франції

Коментарі

Примітки

Література