Допомога розвитку – це вид іноземної/міжнародної/закордонної допомоги, що надається урядами та іншими установами для підтримки економічного, екологічного, соціального та політичного розвитку країн, що розвиваються. До тісно пов’язаних понять належать: допомога розвитку, допомога розвитку, офіційна допомога розвитку, політика розвитку, співпраця розвитку та технічна допомога. Вона відрізняється від гуманітарної допомоги тим, що спрямована на стійке покращення умов у країні, що розвивається, а не на короткострокову допомогу. Таким чином, допомога на розвиток широко розглядається як основний спосіб досягти Цілі сталого розвитку 1 (повсюди покінчити з бідністю в усіх її формах) для країн, що розвиваються. Допомога може бути двосторонньою: надаватися з однієї країни безпосередньо іншій; або він може бути багатостороннім: надається країною-донором міжнародній організації, такій як Світовий банк або агентства ООН (ПРООН, ЮНІСЕФ, ЮНЕЙДС тощо), які потім розподіляють його серед країн, що розвиваються. Наразі ця частка становить близько 70% двосторонніх і 30% багатосторонніх.
Близько 80% допомоги, виміряної ОЕСР, надходить з державних джерел як офіційна допомога розвитку (ОДР). Решта приблизнтф о 20% надходять від окремих осіб, підприємств, благодійних фондів або НУО (наприклад, Оксфам )OECD, DAC1 Official and Private Flows (op. cit.). The calculation is Net Private Grants / ODA.. Більшість допомоги на розвиток надходить із західних промислово розвинених країн, але деякі бідніші країни також надають допомогу. Допомога на розвиток зазвичай не розуміється як така, що включає грошові перекази, отримані від мігрантів, які працюють або живуть у діаспорі — навіть якщо вони утворюють значну суму міжнародних переказів, — оскільки одержувачами грошових переказів зазвичай є окремі особи та сім’ї, а не офіційні проекти та програми. Деякі уряди також включають військову допомогу в поняття «іноземна допомога», хоча міжнародна спільнота зазвичай не розглядає військову допомогу як допомогу розвитку.
Споріднені терміни Існують різні терміни, які взаємозамінні з «допомогою розвитку» в деяких контекстах, але мають суттєво різні значення в інших.
«Допомога» — це більш загальне поняття, яке може включати гуманітарну допомогу (надзвичайну допомогу) та інші добровільні перекази, не спрямовані конкретно на розвиток. Інші вирази, що стосуються допомоги в цілому, включають «іноземну допомогу», «міжнародну допомогу» та «закордонну допомогу».
«Допомога розвитку» — це вираз, який інколи використовується для позначення допомоги, яка є більш справжньою чи ефективнішою, ніж те, що зазвичай вважається допомогою розвитку.
«Сприняння розвитку» є синонімом слова «допомога розвитку», який часто використовують на міжнародних форумах, таких як ООН і ОЕСР. офіційна допомога розвитку (ОДР) — це допомога, що надається урядами країн-членів ОЕСР, спрямована спеціально на економічний розвиток і добробут країн із найнижчими доходами на душу населення. Він включає гуманітарну допомогу, а також допомогу розвитку в строгому значенні.
Типи допомоги на розвиток за джерелом, каналом і одержувачем Допомога розвитку не в рамках ОДР Аналіз допомоги розвитку часто зосереджується на ОДР, оскільки ОДР вимірюється систематично і, здається, охоплює більшість того, що люди вважають допомогою розвитку. Однак існують деякі важливі категорії допомоги на розвиток, які не входять до ОДР, зокрема: приватна допомога, грошові перекази, допомога менш бідним країнам та допомога від інших держав-донорів.
Приватна допомога розвитку Часто розрізняють державну («офіційну») допомогу на розвиток, з одного боку, та приватну (що надходить від окремих осіб, підприємств та інвестицій благодійних фондів і часто направляється через релігійні організації та інші НУО) з іншого. Офіційна допомога може надходити від уряду до уряду, або вона може надходити через посередницькі органи, такі як агентства ООН, міжнародні фінансові установи, НУО чи інші підрядники. Таким чином, НУО зазвичай надають як офіційну, так і приватну допомогу. Допомога, про яку повідомляє ОЕСР, становить близько 80% офіційної допомоги та 20% приватної.
Грошові перекази Грошові перекази — гроші, які надсилають додому іноземні робітники — можна вважати формою допомоги розвитку, хоча зазвичай це не вважають такою. За оцінками Світового банку, потоки грошових переказів до «країн, що розвиваються» у 2016 році становили 422 долари США. мільярдів, що було набагато більше, ніж загальна ОДР. Точний характер і наслідки грошових переказів залишаються спірнимиAre Immigrant Remittance Flows a Source of Capital for Development? - WP/03/189. Міжнародний валютний фонд повідомив, що приватні грошові перекази можуть мати негативний вплив на економічне зростання, оскільки вони часто використовуються для приватного споживання окремих осіб і сімей, а не для економічного розвитку регіону чи країниAre Immigrant Remittance Flows a Source of Capital for Development.
Історія Фінансування Великобританією розвитку своїх колоній Концепція допомоги розвитку сягає колоніальної ери на рубежі двадцятого століття, зокрема до британської політики колоніального розвитку, яка виникла в цей період. Традиційна урядова політика віддавала перевагу економіці у стилі laissez faire, коли вільний ринок капіталу та товарів диктував економічну роль, яку відігравали колонії в Британській імперії.
Зміни у ставленні до моральної мети Імперії та ролі, яку міг відігравати уряд у просуванні добробуту, повільно призвели до більш проактивної політики економічної допомоги та допомоги розвитку бідним колоніям. Першим випробуванням для Великобританії стала економічна криза, яка виникла після Першої світової війни. До ухвалення Закону про розвиток колоній 1929 року Британією (та іншими європейськими колонізаторами) з їхніми територіями керувалася доктрина фінансової самодостатності. Це означало лише те, що колонії несли відповідальність за себеJoseph Hodge, Gerald Hodl, & Martin Kopf (edi) Developing Africa: Concepts and Practices in Twentieth-Century Colonialism, Manchester: Manchester University Press, 2014, p.12..
Післявоєнна експансія
Початок сучасної допомоги розвитку бере свій початок у контексті після Другої світової війни та холодної війни. Започаткована як широкомасштабна програма допомоги Сполученими Штатами в 1948 році, Програма відновлення Європи, або План Маршалла, була спрямована на зміцнення зв’язків із західноєвропейськими державами для стримування впливу СРСР. План Маршалла, реалізований Адміністрацією економічного співробітництва (ECA), також розширив фінансування реконструкції на стратегічні частини Близького Сходу та Азії.
Хоча спочатку допомога Маршалла була запропонована Європі в цілому, Радянський Союз заборонив своїм сусідам її приймати. Це було описано як «момент істини» у поділі Європи після Другої світової війниBideleux, Robert and Ian Jeffries, A History of Eastern Europe: Crisis and Change, Routledge, 1998, . Радянський Союз надавав допомогу країнам комуністичного блоку; наприклад, на утримання Польщі від плану Маршалла Сталін обіцяв кредит у 450 доларів і 200 тис. тонн зерна .
У січні 1949 року в інавгураційній промові президента США Гаррі Трумена було оголошено про розширення допомоги «нерозвиненим районам» у формі технічної допомоги Хоча основною темою промови було зміцнення вільного світу проти комунізму, у своєму четвертому пункті Трумен також звертався до мотивів співчуття та гордості за цивілізацію. «Вперше в історії людство володіє знаннями та навичками, щоб полегшити страждання цих людей». Transcript of the speech Організація Об’єднаних Націй продовжила ініціативу США пізніше того ж року, створивши Розширену програму технічної допомоги (EPTA), щоб допомогти об’єднати кошти міжнародних донорів для технічної допомоги та розподілити їх через агентства ООН. EPTA була попередницею ПРООН. Після цього США закликали Організацію європейського економічного співробітництва (OEEC) створити Групу сприяння розвитку (DAG), що складається з основних держав-донорів, щоб допомогти координувати їхню допомогу. Це було зроблено в січні 1960 року. Наступного року DAG прийняла «Резолюцію про спільну допомогу», пообіцявши збільшити обсяг допомоги та рівномірно розподілити завдання. Невдовзі після цього OEEC змінила OECD, яка ро зширила сферу діяльності з Європи на весь світ і приділила особливу увагу менш розвиненим країнам. DAG перетворився на Комітет сприяння розвитку (DAC). У 1960 році також було створено багатосторонню установу для надання пільгових позик для фінансування розвитку. Міжнародна асоціація розвитку (IDA) була створена як частина Світового банку (на який США та інші країни Заходу мали більший вплив, ніж на ООН).
Після холодної війни Обсяг ОДР різко впав за сім-вісім років після падіння Берлінської стіни (1999-2007).
На рубежі 21-го століття відбулося значне поширення та диверсифікація донорів допомоги та неурядових організацій. До традиційних донорів у DAC приєдналися країни з економікою, що розвивається (Китай, Індія, Саудівська Аравія, Туреччина, Бразилія, Венесуела тощо), деякі з яких все ще отримують допомогу від західних країн. Багато з цих нових донорів не відчувають себе змушеними відповідати традиційним нормам донорівPark, K., "New Development Partners and a Global Development Partnership". In Kharas, H., Makino, K., Jung, W. Catalizing Development, Brooking Institution Press, Washington D.C. 2011.. Загалом вимагаючи умов у відповідь на допомогу, що означає прив’язку допомоги до закупівель товарів і послуг, вони кидають виклик традиційним стандартам допомоги розвиткуKragelund, P. "The Potential Role of Non-Traditional Donors' Aid in Africa", International Center for Trade and Sustainable Development, 2010..
Обсяг допомоги розвитку Більшість допомоги на розвиток враховується як частина офіційної допомоги на розвиток (ОДР), про яку уряди повідомляють ОЕСР. Загальний обсяг ОДР у 2018 році становив близько 150 мільярдів доларів. У тому ж році ОЕСР підрахувала, що шість-сім мільярдів доларів допомоги надали десять інших держав, включаючи Китай та Індію. Однак ці суми включають допомогу як гуманітарного характеру, так і суто допомогу розвитку. Частка допомоги розвитку в ОДР становила близько 80%.
Найбільші країни-реципієнти +Отримана ОДР, всього за дев'ять років, 2010-2018 Країна доларів США, мільярди Афганістан 37.6 Індія 18.1 Ефіопія 17.6 В'єтнам 17.4 Пакистан 15.8 Демократична Республіка Конго 15.6 Ірак 14.7 Танзанія 14.3 Кенія 13.9 Сирія 13.3
Найбільші країни-донори +Загальна сума ОДР, виплачена за десятиліття 2010-2019 Країна доларів США, мільярди Сполучені Штати 323 Німеччина 188 Об'єднане Королівство 171 Франція 115 Японія 107 Швеція 56 Нідерланди 56 Канада 47 Норвегія 46 Італія 42 ОЕСР також перераховує країни за сумою ОДР, яку вони надають як відсоток від їх валового національного доходу. 10 найкращих країн DAC у 2020 році були такими. Шість країн досягли давньої цілі ООН щодо співвідношення ОДР/ВНД у 0,7% у 2020 році:
Швеція – 1,14% Норвегія – 1,11% Люксембург – 1,02% Данія та Німеччина – 0,73% Велика Британія – 0,7% Нідерланди – 0,59% Франція – 0,53% Швейцарія – 0,48% Бельгія та Фінляндія – 0,47% Канада, Ірландія та Японія– 0,31%
Країни Європейського Союзу, які є членами Комітету сприяння розвитку, надали 0,42% ВНД (без урахування 19,4 мільярдів доларів США, наданих установами ЄС).
За типом проекту
Обговорювана ефективність і вплив
Існує багато дискусій щодо ефективності та можливих несприятливих наслідків допомоги розвитку.
Економісти-дисиденти, такі як Пітер Бауер і Мілтон Фрідман, стверджували в 1960-х роках, що допомога неефективна: