Абаріс Гіперборей або Аваріс Гіперборей () — давньоскіфський пророк, жрець, філософ, мандрівник, що походив з Північного Причорномор'я. Син Севта (Σεύθης), був легендарним мудрецем, цілителем і жерцем Аполлона. Вважалося, що він навчився своєї майстерності на своїй батьківщині Гіпербореї, звідки він утік під час чуми. Був наділений даром пророцтва, і цим, а також своїм скіфським одягом, простотою та чесністю викликав великий фурор у Греції та мав велику повагу.
Життєпис Перша згадка про Абаріса зустрічається у відомого давньогрецького поета Піндара, у VI—V століттях до н. е. Він писав, що Абаріс жив за часів останнього лідійського царя Креза — приблизно в середині VI ст. до н. е. Наступну згадку про нього зустрічаємо в Геродота: «.. про Абарія, нібито він був гіпербореєм і носився по світу з своєю славнозвісною стрілою, зовсім нічого не ївши».
Греки вважали Абаріса жерцем Аполлона. Оратор Лікург Афінський, що жив у IV ст. до н. е., розповідав, що гіпербореєць Абаріс прибув до Греції, коли на його батьківщині спалахнув голод. Служив богові Аполлону, навчився у нього мистецтву віщування, а потім сам успішно віщував, гадаючи на нутрощах тварин. Він навчив спартанців очисних жертв і порятував місто, коли його вразила пошесть. Античні автори іменують Абаріса скіфом, так називали всіх автохтонів, вихідців з нинішньої території України.Міф про Абаріса
Суда приписує Абарісу низку книг, зокрема том «Скіфських оракулів», прозову теогонію, поеми та розповідь про подорож Аполлона до гіперборейців.
Примітки
Джерела Herodotus, The Histories with an English translation by A. D. Godley. Cambridge. Harvard University Press. 1920. Nonnus, Dionysiaca translated by William Henry Denham Rouse (1863—1950), from the Loeb Classical Library, Cambridge, MA, Harvard University Press, 1940.